Вы здесь

Філософські погляди Гавриїла Костельника.

Автор: 
Мірчук Ірина Леонідівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U000888
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ II
ГАВРИЇЛ КОСТЕЛЬНИК: СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
Постать Гавриїла Костельника (1886-1948) привертала увагу дослідників останніх
десятиліть хіба що у зв’язку з відомим Львівським собором 1946р. Цей політичний
акт, який був інспірований та інсценізований каральними органами сталінського
режиму, і роль, нав’язана ними настоятелеві Преображенського собору, заступили
перед дослідниками постать обдарованого науковця і талановитого педагога. Він
залишив нащадкам праці майже з усіх галузей гуманітарного знання: філософії,
соціології, граматики, літературної критики, теорії містики, історії релігії,
зразки ліричної, патріотичної та богословської поезії, проповіді та біблійні
оповідання. Всі вони позначені талантом, глибокими знаннями, широкою ерудицією
і становлять безперечний інтерес для історика духовної культури. Серед
критичних досліджень, в яких згадується Гавриїл Костельник, виділяється стаття
Івана Гриньоха „Російсько-більшовицький погром" [15, с.333-382]. Змальовуючи
постать голови ініціативного комітету для підпорядкування української
католицької церкви в Галичині Московському патріархатові, автор статті
стверджує, що Костельник „був відомий зі своїх у теології ліберальних і
модерністичних переконань", а „його погляди, формульовані чи то в статтях, чи в
розмовах, чи в невеликих дуже часто поверховних філософських есеях, вказували
на можливі захитання чи заламання цієї людини" [15,с.371].
В оцінці свого сучасника творча спадщина Гавриїла Костельника викликає двояке
почуття: І.Гриньох пише, що з одного боку, „плоди його творчості на перший
погляд вражали своєю оригінальністю", а з другого – це була „людина, яка
перескакувала з однієї ділянки знання в другу, яка пробувала продукуватись на
відтинках філософії, теології, літератури, поезії, історії, християнської
містики, педагогіки, проповідництва" [15,с.372].
Автор названої статті не ставив собі за мету аналізувати творчість
Г.Костельника, він лише прагнув збагнути мотиви, котрі штовхнули цю талановиту
й розумну людину на шлях підготовки й проведення Львівського собору. Серед
таких мотивів він називає більшовицький моральний терор. При всій своїй
антипатії до Г. Костельника (о.Гриньох навіть передає слова представника НКВД,
який назвав Г.Костельника „людиною без віри") автор статті визнає, що органи
діяли дуже тонко: вони використали самовіддану любов Гавриїла Костельника до
своєї родини. Заарештувавши 17-річного сина у 1940р., вивезли його вглиб Росії,
і цим постійно шантажували батька. Посиленню шантажу сприяв факт, що два сини
Г.Костельника вступили вояками у дивізію „Галичина". На рішення очолити
„Ініціативний комітет" вплинула також невдача подорожі до Москви восени 1944р.,
коли ієрархія греко-католицької церкви намагалася порозумітися з радянськими
керівними колами. Місію навіть не допустили до найвищих чиновників, отже діалог
не відбувся, про порозуміння не могло бути й мови. Як далекоглядний політик
Г.Костельник зрозумів, що чекає вірних та ієрархію церкви чужоземного
підпорядкування на території такого нетолерантного, м’яко кажучи, режиму, яким
був сталінський тоталітаризм. Невдача подорожі до Москви могла бути вагомою
краплею, що зумовила його вибір. Значно вплинула на його рішення також політика
польських клерикалів щодо греко-католицької церкви у міжвоєнний період, яка
вилилася у приниження й ігнорування як вірних, так і церковних достойників.
Протопресвітер Гавриїл Федорович Костельник народився 15 червня 1886 р. у
давньому українському поселенні Руський Керестур, що належало тоді до південної
Угорщини. Деякі автори подають як місце його народження с.Бачки у Хорватії
[15,c.348]. Батьки були українськими селянами, сповідували греко-католицьку
віру. Після сільської початкової школи Г.Костельник закінчив хорватську
гімназію в Загребі, вступив тут же на богословський факультет місцевого
університету. Як особливо здібний студент був відряджений своїми наставниками
до Львова, де отримав богословську освіту в духовній семінарії (1907-1910).
Згодом вивчає філософію у Фрайбурзі, де через два роки здобуває ступінь доктора
філософії і повертається до Львова.
У 1913 р. приймає священичий сан і протягом наступних 35 років працює як
душпастир, професор гімназії, редактор журналу „Нива", викладає у Богословській
академії філософські і богословські дисципліни, пише підручники, з історії
філософії зокрема. Ще в юнацькі роки проявляється поетичний талант
Г.Костельника, він складає вірші, пише твори різного змісту латинською,
німецькою і, звичайно, українською мовами. Володів він і старогрецькою мовою,
добре знав природничі науки, світову філософію й літературу, світську історію,
історію релігії й богослов’я. Свій рідний бачванський діалект увічнив,
насамперед, у віршах, які писав також по-хорватськи й по-українськи, перший
складає граматику бачванської мови – „Граматику бачвансько-руской бешеди"
(1923), що дало початок бачванській писемності. Своїми творами по-бачванськи
Костельник творить нову літературу, написану цим цікавим і оригінальним
діалектом.
Сам талановитий поет і критик, з глибоким чуттям особливостей рідної мови,
Гавриїл Костельник намагається вже у молоді роки збагнути таємницю творчості
Тараса Шевченка, а також своїх сучасників – Павла Тичини й Володимира
Винниченка. До творчості Т.Шевченка вчений звернувся з нагоди річниці його
смерті, що відзначалася у Львівській духовній семінарії 1909 р. Опублікована
згодом невеличка розвідка під заголовком „Шевченко з релігійно-етичного
становища (практична аналіза)" (Львів, 1910р.) свідчить, що її автор
Г.Костельник намагався збагнути й пояснити розд