Вы здесь

Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення техногенної та екологічної безпеки (на прикладі морського природокористування)

Автор: 
Лисенко Наталія Степанівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U000931
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Теоретико-методичні основи оцінки стану
техногенної та екологічної безпеки в морському природокористуванні
2.1. Системний підхід до економіко-екологічної оцінці техногенеза у морському
природокористуванні
Інтенсифікація техногенного впливу на природне, у тому числі і на морське
середовище, призвела до погіршення її стану, що обумовило актуальність
постановки проблеми узгодження економічних, соціальних і екологічних цілей
розвитку суспільства.
В зв’язку з тим, що природа і суспільство системно організовані, проява
системності має чітко виражений територіальний (регіональний) аспект. Оскільки
неперервність природного середовища характеризується неоднорідністю, а
цілісність соціально-економічної системи – комплексністю, вона диференцується
на дискретні природні та соціально-економічні територіальні системи.
Системна організація суспільства і природи визначає системний характер їх
взаємодії і обумовлену ним наявність природно-техногенних територіальних
систем. Кожній з таких систем властиві специфічні умови цієї взаємодії.
Найбільш чітко ці особливості проявляються в узбережних територіях в зоні дії
морегосподарського комплексу.
Система господарювання, яка склалася в приморських регіонах, природні і
соціально-економічні умови являються об’єктивними передумовами для їх стійкого
розвитку. Динамізм останнього обумовлений гнучкістю системи управління, її
здатністю організувати стратегічно правильний економічний напрямок використання
природно-ресурсного і інтелектуального потенціалу для досягнення цілей
довгострокового стійкого розвитку.
Природно-техногенні системи морської берегової зони відбивають специфічні
особливості морського природокористування і рішення екологічних проблем
взаємодії в системі “суспільство, виробництво – морське середовище”, викликане
основними причинами виникнення техногенеза (експлуатацією морських ресурсів та
функціонуванням морегосподарського комплексу, приморських міст, які здійснюють
скидання відходів у морське середовище.
Первісно поняття “техногенез” було вироблено у процесі вивчення взаємодії
суспільства і літосфери, де техногенні перетворення середовища фіксуються
навіть візуально, а також найбільш чітко відбиваються в трансформаціях рельєфу
і літологічного фундаменту. Прикладом можуть служити райони розвитку вугле- і
гірничодобувної промисловості, видобування нафти і газу, райони прокладки
трубопроводів для їх траспортування і т.ін. Тому поняття “техногенез”
трактувалось як сукупність геоморфологічних процесів, викликаних виробничою
діяльністю людини.
В нинішній час, коли господарська діяльність активно , і часто негативно,
впливає на усі природні сфери, Біосферу і переступила її межі, таке визначення
є неповним.
Причина негативних дій на природні сфери є техногенною. Вона обумовлена
діяльністю людини, але опосередкована технікою. Тому активну дію господарської
діяльності на природне, у тому числі морське, середовище необхідно визначати як
техногенну, на відміну від антропогенної дії, коли вплив на неї був
опосередкований технікою і за масштабами та характером дії не відрізнявся від
дії інших біологічних особень.
В зв’язку з цим техногенез являє собою сукупність процесів дії суспільства на
природне, в тому числі морське, середовище. Причиною техногенеза у морському
природокористуванні є морегосподарська діяльність.
Прикладом техногенеза у морському природокористуванні може служити якісна і
кількісна трансформація морських ресурсів та морських екосистем, морських
берегів в процесі морегосподарської діяльності.
Основні причини техногенеза в морському природокористуванні, це –
функціонування технічних систем і промислово-міських агломерацій, які
здійснюють скидання відходів у морське середовище, слабо контрольована
експлуатація морських ресурсів, у тому числі просторових.
Джерелами техногенеза у морському природокористуванні є різні елементи: об’єкти
морського транспорту, промисловості, видобування біоресурсів, рекреації,
виробнича і соціально-побутова інфраструктура приморських міст, об’єкти
військово-морського флоту, військові об’єкти інших родів військ і т.ін.
Ці ж джерела техногенеза є також і джерелами виникнення і розповсюдження
усіляких аварійних ситуацій і катастроф. У морському природокористуванні
підвищена техногенна небезпека функціонування берегових господарських об’єктів
обумовлена також просторовим фактором, тобто вузкістю берегової зони.
Незважаючи на практично нескінчену безліч особливостей і відмінностей дії
джерел техногенеза на природне середовище, можна виявити основні види такої дії
в умовах морегосподарського природокористування. Нами виділено два види дії на
морське середовище: безпосередня, пряма (ПД) і опосередкована (ОД).
Пряма техногенна дія на морське середовище здійснюється господарськими
об’єктами і комплексами в дві стадії: при безпосередньому контакті в процесі
природокористування і при скиданні (викиді) усіх видів відходів в морські
акваторіїї, морське дно і в атмосферу узбережної зони.
Необхідно підкреслити наявність великого різноманіття форм прямого техногенного
впливу на морське середовище. Серед них доцільно виділити декілька основних
об’єктів, які визначають ступінь техногенної і екологічної небезпеки:
1) нормативно-допустимий вплив з мінімальним відходовідведенням;
2) перманентна довгострокова дія з високим рівнем відходовідведення, яке
визначається як повзуча катастрофа;
3) екстремальна дія на морські ресурси і екосистеми, літосфери внаслідок
виникнення надзвичайних ситуацій, аварій і катастроф на морських і берегових
об’єктах через вибухи, пожежі, поламки і виходу із ла