Вы здесь

Особливості артеріального кола мозку при різних варіантах будови його заднього відділу

Автор: 
Дельва Михайло Юрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U001372
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика дослідженого матеріалу
Матеріалом для дослідження послужили артерії основи мозку 134 осіб обох статей юнацького, 1-го та 2-го періодів зрілого віку згідно вікової класифікації у викладенні О.П. Большакова, Г.М. Семенова [11]. Забір матеріалу проводили на базі Полтавського обласного патологоанатомічного бюро та в Полтавського обласного бюро судової медицини. Матеріал було взято у трупів із давністю клінічної смерті від 2 до 48 годин, в залежності від задач його подальшого використання - з мінімальним часом після смерті для гістологічного, каріометричного та електронномікроскопічного досліджень і до двох діб для макроскопічного дослідження. Розподіл матеріалу за методами дослідження був наступним:
- макроскопія - 107 спостережень;
- світлова мікроскопія:
- парафінові зрізи - 27 спостережень;
- напівтонкі зрізи - 10 спостережень;
- електронна мікроскопія - 10 спостережень.
2.2. Макроскопічні дослідження
Матеріалом для макроскопічного дослідження послужили артерії АКМ 107 практично здорових осіб у віці 19 - 48 років, які загинули від причин, не пов'язаних з ураженням судин мозку.
Судини АКМ видаляли та досліджували згідно розробленій нами методиці (Дельва М.Ю., Ковачев В.І., Дельва І.І. Деклараційний патент № 40342 А на винахід: "Спосіб виділення артерій артеріального кола великого мозку та топографічного визначення передатеросклеротичних доліпідних змін та атеросклеротичних уражень на внутрішній поверхні судинної стінки.").
Після видалення головного мозку з порожнини черепа його клали на препарувальний столик основою догори. За допомогою коронарних ножиць виділяли артерії АКМ:
- ПМА виділяли до місця її поглиблення в повздовжню щілину великого мозку, для цього розводили спереду обидві півкулі в боки та перетинали обидві ПМА на рівні коліна мозолистого тіла;
- СМА виділяли до місця їх поділу на основні стовбури, для цього розтинали павутинну оболонку між лобовою та скроневою ділянкою, піднімали та відводили назовні нижній полюс скроневої долі;
- ЗМА виділяли ретроградно, для цього піднімали відповідну півкулю мозочка, відводили її медіально, знаходили на задньозовнішній поверхні ніжок мозку обидві ЗМА.
Судини АКМ відмивали від крові, звільняли від дрібних гілок, кожний стовбур розтинали уздовж за допомогою коронарних ножиць та мікроанатомічного пінцету в певній послідовності: ВСА, СМА та ПМА з обох боків; далі розтинали ОА, ЗМА та ЗСА з обох боків. Під час цієї процедури для запобігання висихання, артерії періодично зволожували. На скляній платівці відповідної площі розпластували розітнуті судини АКМ, покривали аналогічною скляною платівкою, після чого туго скріплювали шляхом натягування на останні двох гумових кілець.
У такому вигляді препарат на протязі 48 годин фіксували в 5% розчині нейтрального формаліну.
Фотозйомку артерій основи мозку виконували фотоапаратом "Зеніт-Е" при природному освітленні на чорно-білу плівку з чутливістю 64 ОД.
На проекційному станку при збільшенні у 10 разів з негативу на папір за допомогою олівця перемальовували контури препарату судин АКМ. За допомогою міліметрової лінійки вимірювали периметр просвіту кожної судини АКМ на її початку, середині та кінці, вираховували середнє арифметичне значення діаметру просвіту для кожної артерії на кожному препараті АКМ.
За формою будови судин заднього відділу АКМ ми виділили в його варіантах чотири основні групи [81]:
1) класичний;
2) розімкнутий - внаслідок агенезії ЗСА;
3) задня трифуркація ВСА - діаметр просвіту ЗСА дорівнює або перевищує діаметр просвіту передсполучної частини ЗМА того ж боку;
4) гіпоплазія ЗСА - діаметр просвіту судини менше половини середнього діаметру просвіту цієї ж судини у всій кількості спостережень.
Отримані дані вносили до комп'ютера та обробляли за допомогою статистичних програм Excel 97. Вираховували середнє арифметичне значення (М) діаметру просвіту кожної артерії та довжини окремих елементів АКМ при різних варіантах будови АКМ, середню похибку середнього арифметичного (±m). Отримані результати порівнювались між собою за допомогою критерію достовірності Стьюдента. Зв'язки між отриманими показниками вираховували за допомогою кореляційного аналізу Спірмена з оцінкою достовірності за t - критерієм Стьюдента.
2.3. Мікроскопічні дослідження

2.3.1. Підготовка препаратів для дослідження в світловому мікроскопі.
Матеріалом для мікроскопічного дослідження послужили судини АКМ 22 практично здорових осіб, які загинули від нещасних випадків, без ознак хронічних захворювань, у віці 17 - 31 років. Ми припускали, що в цій групі відсутні патологічні зміни кровотоку в артеріях АКМ, які можуть приводити до перебудови їх стінок.
Крім того, взято для дослідження артерії основи мозку у 5 осіб у віці від 50 до 58 років, які мали при житті ознаки хронічної судинної недостатності головного мозку, і у яких на аутопсії визначалися ЗСА з обох боків та стенозуючи фіброзні бляшки в інтракраніальних відділах ХА. Ступінь стенозування просвіту ХА визначали візуально.
Для електронномікроскопічного дослідження середньої оболонки взято ЗСА від однієї практично здорової особи з класичним варіантом будови АКМ та від однієї особи із задньою трифуркацією ВСА при наявності стенозуючих фіброзних бляшок в інтракраніальному відділі ХА.
Під час аутопсії, безпосередньо після виділення АКМ, препарували по довжині початкові та кінцеві відділи ЗСА та передсполучних частин ЗМА. За допомогою міліметрової лінійки визначали тип будови заднього відділу АКМ.
Кількість взятих для дослідження випадків варіантів будови заднього відділу АКМ у практично здорових осіб була наступною:
- класичний варіант АКМ - 7 спостережень;
- задня трифуркація ВСА - 5 спостережень;
- гіпоплазія ЗСА - 5 спостережень;
- аге