Вы здесь

Особливості будови та формоутворення довгих кісток під впливом стресорно-шокогенних факторів та їх корекція препаратами антицитокінового спрямування

Автор: 
Крицький Ігор Орестович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U001833
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ, КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ

2.1. Матеріали та методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань проведено дослідження на 150 білих молодих щурах-самцях п'ятимісячного віку, масою 100-120 г. Обгрунтуванням вибору тварин для даної роботи служить той факт, що щурі мають порівняно невеликий життєвий цикл, крім того, вони є тваринами безперервного росту [3]. Це дозволяло протягом короткого проміжку часу прослідкувати закономірності росту та формоутворення скелету. В.Й. Махинько, В.Й. Нікітін (1987) доводять, що швидкість обмінних процесів у білих щурів в 30 разів більша, ніж у людини, що дає можливість порівняти один день життя білих щурів з одним місяцем життя людини.
Іммобілізаційний стрес моделювався шляхом фіксації всіх кінцівок щура на стандартному станку [110]. Усі тварини були розділені на 5 груп по 30 в кожній. Тварини всіх груп крім п'ятої знаходилися в умовах імобілізаційного стресу на протязі трьох тижнів. Але крім цього, тваринам другої групи разом з харчуванням вводили трентал (пентоксифілін) з питною водою в концентрації 500 мг/л. Це відповідає середній добовій дозі препарату 50 мг/кг для щурів. Тваринам третьої групи - месулід у суспензії разом з водою з рохрахунку - 5 мг/кг маси. Тваринам четвертої групи вводили комбінацію тренталу та месуліду - трентал у відповідних дозах з питною водою в концентрації 500 мг/л, та месулід 5 мл/д. Тварини групи № 5 - знаходилися в звичайних умовах і слугували контролем.
Тварин виводили з експерименту під тіопенталовим наркозом методом декапітації з наступним скелетуванням і подальшим виділенням плечових, стегнових і великогомілкових кісток. Тварини груп 2, 3, 4 досліджувались по закінченні відповідних термінів імобілізації.

2.1.1. Визначення остеометричних показників
Остеометрія проводилася за U. Duerst з точністю до 0,01 мм. Вимірювали найбільшу довжину кістки, ширину проксимального епіфіза, ширину середини діафіза, передньо-задній розмір (товщину) середини діафіза і ширину дистального епіфіза. Мікроскопічно вивчалася компактна речовина діафіза плечової і стегнової кісток, проксимальний епіфізарний хрящ плечової і великогомілкової кісток, дистальний епіфізарний хрящ стегнової кістки і губчаста речовина сусідніх з даними хрящами метафізів. Фрагменти кісток фіксувалися в 10 % розчині нейтрального формаліну, декальцинувались у 3,7 % розчині ЕДТА і заливалися целуїдинові блоки. Готувалися гістологічні зрізи товщиною 10-15 мкм, що забарвлювалися гематоксилін-еозином і за Ван Гізон.
Отриманий у результаті експерименту матеріал був систематизований.

2.1.2. Визначення морфометричних показників
Морфометричні дослідження діафіза проксимального і дистального кінців довгих трубчастих кісток проводилось за допомогою окулярного гвинтового мікрометра (МОВ - 1-15), по уже відомих нам методах. Визначали площі структур і кількісний підрахунок їх елементів за допомогою проекційної мікроскопічної установки. При характеристиці епіфізарного хряща використовували класифікацію В.Г. Ковешнікова [85, 86].
Морфометрію епіфізарного хряща виконували за наступною програмою: ширина епіфізарного хряща, ширина зони проліферуючого хряща, ширина зони дефінітивного хряща, кількість клітин у стовпчиках зони проліферуючого хряща та кількість клітин у стовпчику зони дефінітивного хряща. При цьому кількість хондроцитів підраховували в стовпчику відповідно до місця вимірювання ширини епіфізарного хряща.
У програму морфометрії діафіза включали наступні вимірювання: площу поперечного перетину діафіза, площу поперечного перетину кістковомозкового каналу, ширину шару внутрішніх оточуючих пластинок, ширину шару зовнішніх оточуючих пластинок, ширину остеонного шару, діаметр остеонів, діаметр каналу остеонів.

2.1.3. Визначення мінерального складу довгих кісток
Кісткова тканина є основним депо мінеральних речовин, які відіграють роль не тільки в механічній міцності довгих трубчастих кісток, але й беруть участь в електролітному гомеостазі організму. При знаходженні тварин в умовах імобілізації, вміст мінералів у кістковій тканині змінюється. Ми вивчали макро- (кальцій, фосфор, калій, натрій, магній) і мікроелементи (мідь, марганець, свинець), які безпосередньо беруть участь в обмінних процесах кісток.
Для вивчення хімічного складу кістки вміщували в сушильну шафу і висушували при температурі 105 0С до постійної маси. За різницею у масі визначали вологість кістки. Далі кістки у фарфорових тиглях спалювались у муфельній печі при температурі 450-500 0С протягом 12 годин до білястого кольору і розтирались у ступці. Різниця у масі сухої кістки та попелу давала можливість визначити кількість органічних і мінеральних речовин. Зважений попіл зсипався в пробірки з щільно притертими корками і зберігався до часу дослідження. При дослідженні 10 мг попелу розчиняли в 1 мл 0,5 % соляної кислоти, розводили у 10 мл бідистильованої води та визначали вміст макро- і мікроелементів на атомному абсорбційному спектрофотометрі С-115М1 і фосфору - на ФЕК-М за Брігсом.
Цифрові дані, отримані в результаті дослідження, оброблялись методом варіаційної статистики на персональному компьютері. Визначені середні арифметичні (М), їх похибки (m ±), коефіцієнт достовірності (р) за таблицею Стьюдента.

2.1.4. Денситометричне обстеження хворих
Для вивчення поставлених у роботі завдань було обстежено 80 хворих дітей віком від 6 до 15 років (36 хлопчиків, 44 дівчинки) з закритими переломами довгих кісток. Усі хворі були обстежені за допомогою загальноприйнятих у клініці методів обстеження: опитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація, лабораторні та інструментальні методи дослідження. З лабораторних даних більше уваги приділяли показникам біохімічного дослідження крові, а саме вмісту білка в сироватці крові, кальцію, калію, натрію, сечовини, креатиніну. Крім того, визначали вміст гемоглобіну, парапротеїнів у сироватці крові, білка в сечі