Вы здесь

Розвиток просторової перцепції у осліплих осіб зрілого віку

Автор: 
Журов Вадим Володимирович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U001841
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ПЕРЦЕПТИВНОГО СПРИЙМАННЯ ТА ПРОСТОРОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ ОСЛІПЛИХ ОСІБ ЗРІЛОГО ВІКУ
2.1. Завдання і методика констатуючого дослідження

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про наявність суттєвих недоліків у розробці проблем переробки сенсорної інформації, навчання осліплих просторової перцепції з врахуванням полімодальності сприймання. В тифлології достатньо повно не вивчалися особливості ПП тотально сліпих осіб акмеологічного періоду онтогенезу в умовах паралельної активності аналізаторів, з кореляцією ПП з ПО у відкритому просторі.
На підставі цього метою констатуючого етапу нашого дослідження стало визначення рівнів сформованості ПП і ПО у дорослих осліплих осіб. Під час організації дослідження ми керувалися робочою гіпотезою про те, що інтермодальна просторова перцепція є центральною детермінантою орієнтування у відкритому просторі, що від рівня сформованості інтермодального сприймання значною мірою залежатиме ефективність цього процесу.
Відповідно до мети і робочої гіпотези у дослідженні вирішувалися наступні завдання:
- проаналізувати індивідуальну медичну документацію досліджуваних на предмет виявлення тих захворювань, які б могли безпосередньо впливати на адекватність сприймання простору збереженими у них аналізаторами та ускладнювати орієнтувальну діяльність;
- з'ясувати самооцінку якості ПО і особливостей ПП кожного з респондентів;
- виявити суб'єктивні оцінки обсервації орієнтування респондентів на знайомій місцевості;
- дослідити рівні ПО і ПП в умовах польових експериментальних випробувань.
Досліджуваними були обрані інваліди за зором першої групи, які стоять на обліку в Чернігівській ТПО УТОС і втратили зір у зрілому віці, маючи значний зоровий досвід. Здійснюючи відбір респондентів, ми оперували наступними чотирма незалежними випадковими числами:
1. Загальна сукупність членів ТПО становила 854 особи.
2. Генеральна сукупність інвалідів за зором, які проживають в м. Чернігові, дорівнює 471 особі.
3. Попередня вибірка досліджуваних інвалідів першої групи, які проживають в місті, становить 215 осіб.
4. Генеральна вибірка респондентів, які брали участь в експерименті, становила 50 осіб. Вони були пізноосліплими, не навчалися у спеціальних школах для дітей з вадами зору і мали вік від 21 до 60 років.
Вказані величини, як незалежні і випадкові, можуть бути представлені як спадаючий ряд випадкових величин: 854 > 471 > 215 > 50.
Випадковість вибірки (згідно вимог експериментальної психології) гарантує її репрезентативність.
Оскільки в тифлології прийнято диференціацію інвалідів першої групи на тотально і парціально сліпих, то було необхідно здійснити розподіл генеральної вибірки на серії за цими критеріями. При цьому парціально сліпі мали не просто залишковий зір, а лише світловідчуття.
Позначимо генеральну вибірку буквою В; першу серію парціально сліпих - Е1 , яка дорівнює 30 особам; другу серію тотально сліпих - Е2, яка дорівнює 20 особам. Відповідно сума значень серій дорівнюватиме кількості значень генеральної вибірки і може бути представлена процентним відношенням:
; ;
Серії знаходяться між собою у співвідношенні:
У процесі розробки категоріального апарату констатуючого експерименту важливо було розробити адекватні критерії і рівні ПП і ПО. Слід зазначити, що в зв'язку з суб'єктивністю констатованої інформації і складністю виявлення особливостей сенсорно-перцептивної переробки, від респондентів ми отримували переважно вербальну інформацію. Оцінювання емпіричних даних першого рівня переробки інформації в тифлології розроблено переважно для чуттєвої тканини, а не сприймання цілісного образу, здійснюється методами вимірювання різних видів чутливості, і може бути малоінформативним для нашого дослідження. Аперцептивний рівень може діагностуватися за допомогою вербальної інформації у зв'язку з відсутністю інших засобів діагностики його змісту. Констатація загальної активності мозку (ЕІГ) ускладнюється польовими умовами експерименту. З огляду на викладене, нами обрано діагностику другого рівня сенсорно-перцептивного акту на основі вербальної інформації - шляхом самозвіту у плановому інтерв'ю.
Оскільки сприймання відображається у діяльності, в тому числі й орієнтаційній, то ми для характеристики перцептивних рівнів обрали рівні ПО, які опосердковано визначають рівні ПП.
Валідність усієї діагностичної системи визначається випадковістю вибірки, використанням адекватних і визнаних методів, поетапною структурою діагностики, де кожен з етапів уточнює попередній, та природніми польовими умовами експерименту.
З метою виявлення особливостей ПП у структурі перцепції було виділено такі сенсорно-модальні індикатори - слуховий, зоровий, нюховий, температурна чутливість шкіри, опосередковане тактильне сприймання за допомогою тростини, пропріоцептивне відчуття ніг, відчуття перешкоди на відстані. Співвідношення цих індикаторів визначало рівень просторової перцепції.
Критеріями визначення рівнів ПО були обрані: самостійність, впевненість, швидкість ходи, кількість допущених помилок, що відповідає вимогам сучасних діагностичних методик [170,202]. За помилки, слідом за зарубіжними дослідниками [203], ми вважаємо: зіткнення із перешкодами; кількість дезорієнтувань суб'єкта; зміну напрямку руху. При цьому швидкість розглядається як другорядний критерій, адже в кожного суб'єкта її параметри власні, через що самостійність і впевненість, на нашу думку, є більш якісно вагомими показниками. Автоматизм орієнтування як критерій, запропонований Л.І. Солнцевою, ми вважаємо не прийнятним для нашого дослідження, адже цей критерій оцінює орієнтування на знайомій місцевості з перевагою пам'яті або як реакція на певну небезпечну стимуляцію.
Інтерв'ювання здійснювалося одномоментно і складалося з двох блоків запитань. Перший блок був спрямований на уточнення дезадаптуючих станів самопочуття респондентів під час орієнтувального проце