Вы здесь

Ефективність іноземних інвестицій в АПК

Автор: 
Іваницька Галина Богданівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U001987
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ АПК
РЕГІОНУ ТА ДИНАМІКИ І ЕФЕКТИВНОСТІ
ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В НЬОМУ
2.1. Економічна оцінка інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості
АПК
Серед основних об’єктивних складових інвестиційної привабливості сільського
господарства України є: родюча землі, недорогі та кваліфіковані трудові
ресурси, ємний ненасичений внутрішній ринок, вигідне географічне положення для
експорту своєї продукції (див. також [88, с.60]).
Причинами інвестиційної непривабливості аграрного сектора економіки України є:
відсутність системи агробізнесу, включаючи ринкову інфраструктуру; надмірне
втручання місцевих адміністрацій в діяльність компаній; відсутність досвіду та
етики ведення агробізнесу; нестабільність економічних і політичних “правил
гри”; складність і плутаність податкової системи і бухгалтерського обліку,
надмірний рівень податків.
На жаль, Україна значно програє в змаганні за іноземний інвестиційний капітал з
іншими країнами Центральної Європи і СНД, де формується ринкова економіка, у
змаганні з країнами Латинської Америки, де економіка перебуває в розвитку, а
також у змаганні з країнами Південно-Східної Азії, чиї економічні системи зараз
переживають труднощі. Наприклад, іноземні інвестиції з розрахунку на душу
населення в Румунії є в 4 рази вищі, ніж в Україні, в Словаччині – в 5,6 раза,
в Угорщині – в 12 разів [82, с.78 –79].
Саме сприятливий інвестиційний клімат робить розвинуті країни основними
реципієнтами вкладень, які складають грізну конкуренцію країнам, що
розвиваються, і державам колишнього соціалістичного табору. Цим останнім все ж
вдається обійти країни СНД за рахунок більш вмілого залучення інвесторів.
Зокрема, Китай, якому експерти відвели у своєму рейтингу не надто завидне 38-е
місце, одержав 75-80 млрд. дол. нагромаджених прямих інвестицій [155, с.92].
В Україні знаходиться близько 40% чорноземів світу. На думку фахівців з НКГПЕР,
зокрема одного з них – професора з аграрної політики Інституту агроекономіки
Гьоттінгенського університету Штефана фон Крамон-Таубаделя, створюється таке
враження, ніби українці вважають, що прекрасні землі самі по собі вже
гарантують прибутковість сільського господарства і що іноземні інвестори рано
чи пізно будуть змушені прийти в Україну через ці землі [228, с.59]. По-перше,
прекрасні землі є тільки однією з багатьох важливих складових прибутковості
сільського господарства, значення якої до того ж –в міру модернізації
сільськогосподарського виробництва – поступово знижується. По-друге, хоча
Україна має прекрасні землі, але в інших країнах є інші переваги, що роблять
привабливими інвестиції в їхнє сільське господарство. І, нарешті, ці землі
протягом багатьох років страждають від неефективного господарювання,
результатом чого є таке іноді просто жахливе явище, як ерозія ґрунту та значне
зменшення вмісту гумусу і поживних речовин.
Україна привертає увагу іноземних інвесторів своїм великим внутрішнім ринком і
зручним географічним розташу­ванням. Виробляючи продукцію в Україні, її можна з
мінімальними витратами експортувати в Центральну Європу, Росію, на Кавказ, в
країни Центральної Азії. Водночас низка причин заважає вільному рухові
іноземного капіталу в Україну. При потребі в 40 млрд. дол., за розрахунками
Мінекономіки, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України становив на
1 січня 1998 року приблизно 2 млрд.дол. [160, с.93]. Фахівці з НКГПЕР Ф.
Мьоллерс, П. Опітц та К. Хіршхаузен зазначають, що сприятливе географічне
положення західних областей України, зокрема Львівської, використовується
мінімально. Немає добрих швидкісних доріг між південно-західною Польщею і
Львівським регіоном. Для перетину цього кордону потрібно багато часу і грошей.
Існують перешкоди для транспорту (різниця в ширині між рейками колій), існують
мовні проблеми та проблеми спілкування тощо [254, с.151,165]. Дуже серйозною,
на думку цих фахівців, проблемою є втрата Україною міжнародної довіри. На
Заході поширена думка, що в Україні панує хаос і не існує законів [254, с.149].
В цілому інвестиційний клімат в Україні оцінюється ними як несприятливий.
Ґрунтуючись на результатах аналізу досвіду країн, що розвиваються, вони також
вважають, що приплив прямих іноземних інвестицій безпосередньо залежить від
поступу в розбудові системи ринкової економіки. З цієї причини розміри прямих
іноземних інвестицій можна вважати за своєрідний лакмусовий папірець, який
показує, наскільки успішно просуваються реформи [175, с.14].
За роки незалежності в Україні вжито певних кроків для покращання інвестиційної
привабливості країни для іноземних інвесторів і збільшення обсягів іноземних
інвестицій в аграрну сферу економіки. Було засновано агентства і комітети,
покликані надавати допомогу інвесторам у пошуках відповідних партнерів і
одержанні необхідних ліцензій, дозволів тощо. Різноманітні міжнародні і
двосторонні ради і комісії, до складу яких входять представники економіки і
політики, протягом багатьох років проводять зустрічі, симпозіуми і семінари, на
яких обговорюються інвестиційні проекти і перешкоди для їхнього здійснення.
Державою в процесі ринкового реформування в Україні розроблено близь­ко 70
законів і нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність; створені
необхідні інсти­туції і розробляються та удосконалюються заходи стимулювання
вітчизняних та іноземних інвесторів; визначаються пріоритетні об'єкти
інвестуван­ня; в необхідних умовах надаються гарантії під­тримки інвесторів з
боку держави; удосконалю­ються податкова, кредитна та валютна системи. Станом
на початок 1999 року надано державні гарантії на загальну сум