Вы здесь

Бюрократія як соціокультурний феномен

Автор: 
Слющинський Богдан Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002113
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕТОС СУЧАСНОЇ БЮРОКРАТИЧНОЇ ЕЛІТИ
2.1. Бюрократія як специфічна етосна група
Бюрократію можна розглядати не тільки з огляду її соціально-функціо-
нальних характеристик, але й як певну етосну групу, яка відрізняється від інших
суспільних груп своєю системою специфічних цінностей, норм поведінки і сти-
лю життя. Визначення бюрократії як певної етосної групи пов'язано, зрозуміло,
з поняттям "етосу". В науковій літературі це поняття за змістом охоплює і стиль
життя якоїсь соціальної групи, загальну орієнтацію якоїсь культури, систему до-
мінуючих цінностей і норм у певній спільності ?101?, [2].
Польська дослідниця М.Осовська розглядає етос переважно як стиль жит-
тя певної групи (рицарства). Цінності та взірці поведінки як важливі складові
етосу, що історично змінюється, досліджує угорський автор Е.Анчел у своїй пра-
ці "Етос і історія". Виходячи із зазначених праць, можна дійти висновку, що
етос є суттєвою характеристикою певного соціуму, проте він ще недостатньо
концептуально розроблений. Щодо бюрократії як певної етосної групи, то це пи-
тання також широко не розглядається в наукових працях.
І все-таки, те розуміння етосу, яке представлено в наукових працях, дає
підстави для розгляду його як культурної характеристики бюрократії, а останню
як певну етосну групу.
Етос - це стиль життя якоїсь суспільної групи, загальна орієнтація певної
культури, прийнята в ній ієрархія цінностей,які можуть бути виведені із поведін-
ки людей...термін "етос" слід вживати до груп, а не до індивідів. Його обсяг ви-
ходить за рамки цінностей, якими займається етика. Як вважає М.Оссовська у
58
у своїй праці "Рицар і буржуа: дослідження з історії моралі", один із основних
термінів соціології культури" ?101? 1). Етос як стиль життя окремої соціальної
групи, як орієнтація її культури з прийнятою ієрархією цінностей має
обов'язковий прояв у поведінці людей. Ця поведінка, її цінності та норми зале-
жать від багатьох умов, але найважливіше значення тут має процес виховання,
який як відомо, впливає на людей з метою досягнення стійких, соціально-значу-
щих змін у їхній свідомості та поведінці. Істотну роль у цій справі відіграє сім'я,
школа, мас-медіа тощо. Тому для вивчення особливостей етосу потрібно об'єд-
нати як теоретичні, так і емпіричні соціологічні дослідження. З цих позицій роз-
гляд взаємозв'язку етосу та бюрократії, слід, на нашу думку, починати з його со-
ціально-виховних витоків, адже завдяки вихованню (й ширше соціалізації) лю-
дина включається в ті чи інші соціальні групи, займає певні позиції в соціальній
структурі суспільства, освоює і реалізує різноманітні соціальні ролі, цінності та
норми. Від цього залежить певний порядок у суспільстві, а отже і у державі.
Необхідність створення і підтримання певного соціокультурного порядку
в державі чи в будь-якому суспільстві багато в чому залежить від соціально-ви-
ховної роботи з людиною. Від рівня соціально-виховної діяльності залежить
культура, і, навпаки, від рівня культури залежить рівень соціально-виховної ді-
яльності. Тобто, реалізація виховної функції, як підкреслював колись П.Наторп,
створює зв'язок між основними факторами соціального буття "...шляхом підпо-
рядкування господарської діяльності адміністрації, а їх обоїх...освітній діяль-
ності...у напрямку все більшої єдності..." ?92? 2). Як бачимо, за Наторпом, ви-
ховання народу не є ізольованим завданням, а повинно виконуватися у відповід-
ності до завдань народного життя. З'єднана на соціально-виховних засадах
"спілка громадян", яка впливає через народ на його культуру, на виховання кож-
____________________
1) [101] Оссовская М. Рыцарь и буржуа: исследования по истории морали.
- М.: Мысль, 1987. - С. 26.
2) [92] Наторп П. Социальная педагогика. - С-Пб., 1911. - С. 185.
59
ної людини - так бачив Наторп ціль і завдання виховання у суспільстві.
Виховання у суспільстві є одним із механізмів формування етосу, воно
створює певний образ індивіда і не тільки його, але і образ суспільства. Кожне
суспільство, використовуючи цінності минулого, доповнює і розвиває їх у за-
лежності від вимог часу. В кожен історичний час етос формувався як стиль жит-
тя певної спільноти. В період античності етос розглядали як етос людей, наділе-
них владою та багатством, людей які себе поміщали на вершині соціальної дра-
бини і приписували собі якості, котрі недоступні іншим, нижчим верствам. В се-
редні віки етос визначається як індивідуальний, з доповненням таких негативних
відтінків, які дають можливість створити величність власного престижу, проти-
ставити його спільним інтересам. Таким чином ціннісні характеристики, норми,
звичаї і поведінка створюють відповідний етос, що служить розумним потребам
й запитам суспільства, закріплюючи і розвиваючи їх водночас з розвитком сус-
пільства. При цьому навіть на ранньому етапі появи влади та інших соціальних
інститутів, суттєвих ознак етосу набували характеристики панівних класів, чи-
новництва, рицарства, управлінців всіх рівнів. До такої ж думки схиляється
М.Оссовська. "Рицарський етос, - згадує вона, - правомірно визначити як індиві-
дуалістичний, із тим додитковим негативним відтінком, який має для нас пере-
вага власного престижу над загальним інтересом, турбота про збереження влас-
ного обличчя, турбота про долю бойових соратників" [101] 1).
Як бачимо, тут на першому місці виступає функціональність, яка стає над
моральною нормою поведінки, тобто, вона виступає як боротьба за першість і
служить в цьому суспільстві рушійною силою забезпечення його розумних пот-
реб. М. Оссовська аналізує суспільні умови формування моральних явищ, прово-
дить аналіз моралі різних епох і соціальних груп. Вона вважає, що моральні нор-
ми не мають об'єктивного змісту, що ї