Вы здесь

Дисбаланс в імунній системі та порушення функції кори наднирників у хворих на тонзилоодонтогенні ураження серця і методи їх корекції

Автор: 
Дунець Г. В.
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002185
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота виконана на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського державного медичного університету. Обстежено 132 хворих з тонзилоодонтогенними ураженнями серця (ТОУС). Рандомізація хворих проводилася в порядку поступлення.
Обстежені хворі були віком від 14 до 50 років (середній вік 27,51 ± 1,12 р.). Серед них було 23 чоловіків (17,42%) і 109 жінок (82,58%). Як бачимо, жінки кількісно переважали, що узгоджується з даними інших авторів щодо схильності жінок до ревматичних захворювань.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Cтать
ВІКдо 20 років21-30 р.31-40р.41-50р.Чоловікиабс.8942%6,066,813,031,52 Жінкиабс.4129327%31,3321,9724,245,3 Всьогоабс.4938369%37,1228,7927,276,81
Cеред хворих переважали особи молодого і середнього віку, причому у віці до 20 років було 37,12 % усіх обстежених, 21-30 років- 28,79%, 31-40 років - 27,27%, 41-50 років - 6,81%. Хворі віком до 30 років складали 65,91% від усіх обстежуваних, до 40 років - 93,18% (табл.2.1). Розподіл хворих на групи за нозологічною ознакою проводили з врахуванням класифікації Г.С.Мармолевської (1973). До першої групи були включені хворі на ревматизм. З неревматичних ТОУС ми досліджували пацієнтів з НЦД, які ввійшли до другої групи хворих.
2.1. Діагностичні критерії хронічного тонзиліту, НЦД,
ревматизму, ступенів активності ревматичного процесу.
У всіх хворих виявлено хронічний декомпенсований тонзиліт (ХДТ), який діагностували за даними фарингоскопічного дослідження згідно критеріїв, затверджених на VІІ Всесоюзному з'їзді оториноларингологів (1975) [35].
Таблиця 2.2
Частота виявлення фарингоскопічних ознак ХДТ в обстежуваних хворих
Дані фарингоскопіїКількість хворих на ТОУС (n=132)абс.%збільшення мигдаликів6650розширені лакуни10478,78наявність казеозного детриту12191,67слизисті виділенння12695,45набряк і гіперемія піднебінних дужок132100спайковий процес дужок з мигдаликами132100регіонарний лімфаденіт9370,45
У всіх хворих спостерігали набряк і гіперемію піднебінних дужок, спайковий процес дужок з мигдаликами, у більшості хворих - наявність казеозного детриту і слизистих виділень, розширення лакун (табл. 2.2). Слід відмітити, що нерідко мигдалики були звичайних розмірів, або навіть зменшені, лакуни не розширені. При натисканні на передні дужки виділялись казеозні маси, хворі скаржилися на неприємний запах з рота.
Як видно з таблиці 2.3, більшість пацієнтів мали вогнища хронічної інфекції протягом більше 10 років. Тих хворих, які мали ангіни в дитячі роки, включали в групу носійства тривалістю більше 10 років.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих за тривалістю носійства хронічних вогнищ інфекції

Тривалість носійства ХВІДіагнозНЦД
(n=40)%Ревматизм
(n=92)% до 1 року002830,43 1 - 5 років717,51920,65 6 - 10 років512,51010,87більше 10 років28703639,13
В таблиці 2.4 приведені дані локалізації ХВІ. ХДТ виявлено у всіх хворих. ХДТ у поєднанні з хронічним періодонтитом виявлено у 36,36% пацієнтів. Інших вогнищ інфекції у обстежуваних хворих не було.
Таблиця 2.4
Розподіл хворих за локалізацією хронічних вогнищ інфекції
Хронічне вогнище інфекціїДіагноз
Всього
НЦД
(n=40)Ревматизм
(n=92)(n=132)n%n%n%ХДТ4010092100132100ХДТ + хронічний
періодонтит1845,03032,614836,36
При встановленні діагнозу НЦД ми користувалися критеріями, подані В.И.Маколкиним (1995) [136]. Діагностичні критерії складаються з 8 груп ознак: 1) кардіальні симптоми; 2) периферичні судинні порушення; 3) ознаки вегетативної дисфункції (включаючи симпатоаденалові кризи); 4) дихальні порушення; 5) астенічний синдром; 6) психоемоційні порушення; 7) неспецифічні зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу ЕКГ; 8) тривалий сприятливий анамнез. Повна комбінація всіх ознак відмічається лише у 45% хворих.
Таблиця 2.5
Частота виявлення діагностичних критеріїв у хворих на НЦД
Діагностичні критеріїХворі на НЦД (n=40)абс.%кардіальні симптоми40100периферичні судинні порушення2357,5ознаки вегетативної дисфункції 3177,5дихальні порушення1435астенічний синдром3792,5психоемоційні порушення40100неспецифічні зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу ЕКГ2255 тривалий сприятливий анамнез2767,5
У всіх хворих відмічено кардіальні симптоми і психоемоційні порушення, у більшості - астенічний синдром і симптоми вегетативної дисфункції, тривалий сприятливий анамнез (табл.2.5). При встановленні діагнозу НЦД згідно рекомендацій В.И.Маколкина (1995) враховували: 1) множинність і поліморфність скарг хворого, тих, які стосуються серцево-судинних порушень; 2) тривалий анамнез, що вказує на хвилеподібний перебіг хвороби, посилення всієї симптоматики під час загострення; 3) доброякісність перебігу (серцева недостатність і кардіомегалія не розвиваються); 4) "дисоціацію" між даними анамнезу і результатами обстежень.
Оскільки НЦД доводиться диференціювати з рядом схожих захворювань, виділені так звані виключаючі критерії [136, 115]: 1) збільшення серця; 2) діастолічні шуми; 3) ЕКГ-ознаки крупновогнищевих змін; блокада лівої ніжки пучка Гіса чи блокада правої ніжки, яка розвинулася в період захворювання; атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеню; пароксизмальна шлуночкова тахікардія; постійна миготлива аритмія; горизонтальне чи нисхідне зниження сегменту ST на 2 мм і більше, яке виявляється при велоергометрії чи в момент приступу болю в ділянці серця чи за грудиною; 4) гострофазові показники і показники змін імунної реактивності, якщо вони не пов'язані з будь-якими супутніми захворюваннями; 5) застійна серцева недостатність.
Діагноз ревматизму встановлювали, користуючись критеріями Киселя - Джонса - Нестерова, переглянутими Американською Ревматологічною Асоціацією в 1983, 1992 рр. і рекомендованими ВООЗ в 1988 р. [247, 248].
Таблиця 2.6