Вы здесь

Організаційно-економічні фактори підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості (на матеріалах Поліського регіону)

Автор: 
Валінкевич Наталія Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002217
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ III
ПОСИЛЕННЯ ВПЛИВУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ
ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
3.1. Прискорення науково-технічного прогресу в галузі регіону
Науково-технічний прогрес, його темпи і соціально-економічні результати визначають потенційні можливості розвитку та ефективність виробництва. Чим ефективніше та цілеспрямованіше використовуються новітні досягнення науки та техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються пріоритетні виробничі і соціальні завдання життєдіяльності суспільства.
Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, особливо в останню третину XX сторіччя, перетворив його досягнення на головне джерело розвитку систем управління і призвів до появи великої кількості нововведень, які дозволили значно підвищити ефективність виробництва якісно нової продукції, її екологічну чистоту, забезпечили можливість максимальної автоматизації процесів розробки, виробництва, експлуатації, усунути тяжку фізичну працю тощо. Реалізація цього завдання вимагає нових знань систем управління, підготовлених спеціалістів та їх науково-технічного оснащення, систем автоматизації комп'ютерних систем управління, - тобто всього, що включає в себе новий загальний менеджмент підприємства ?61,с.9-16?.
В останні роки істотно підвищився інтерес вчених до вирішення проблеми відтворення, раціонального використання і підвищення ефективності основних виробничих фондів у напрямі удосконалення управління господарством з метою прискорення проходження нової ідеї по ланцюгу : наука - техніка - виробництво. На думку академіка А.Г. Аганбегяна, ефективність суспільного виробництва в найближчій перспективі на дві третини буде залежати від параметрів нових машин і механізмів, а також від удосконалення організаційних форм розробки і впровадження нових техніко-економічних систем, що підвищить значення інвестиційного комплексу для прискорення науково-технічного прогресу ?1,с.57?.
Дехто з науковців вважає, що науково-технічний прогрес є головним напрямом підвищення ефективності виробництва. З цим положенням, на наш погляд, неможливо погодитись, оскільки науково-технічний прогрес є одним з головних факторів підвищення економічної ефективності виробництва взагалі, та цукрового виробництва зокрема, який містить і підвищення соціального прогресу.
С.Ф. Покропивний тлумачить науково-технічний прогрес як безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки та техніки; у більш широкому значенні - це постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки. НТП, зазначає він, можна тлумачити як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їх постійна заміна новими, більш ефективними зразками ?89, с.411?.
В умовах переходу агропромислового комплексу до ринкового механізму господарювання актуальною проблемою є вибір раціональних способів відтворення основних фондів. Відомо, що в сучасних умовах, формами відтворення основних фондів в галузях бурякоцукрового комплексу є реконструкція і технічне переозброєння підприємств. Основними внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкладень є прибуток і амортизаційні відрахування. Останні, за своїм економічним змістом характеризують обіг основних виробничих фондів і, призначені для забезпечення їх безперервного відтворення.
Як відомо, амортизаційний фонд використовується для капітального будівництва, капітального ремонту і модернізації основних фондів. У фінансуванні відтворення його значення визначається як питомою вагою в загальній сумі капітальних вкладень, так і абсолютними розмірами.
Складне фінансове становище підприємств Полісся обумовило погіршення відтворювальної структури капітальних вкладень на об'єктах виробничого призначення. Так, частка на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств зменшилась з 56,7% у 1990 році до 39,2% у 2000 році. У технологічній структурі капітальних вкладень знизилась питома вага на придбання машин і обладнання з 45,0 % у 1990 році до 29,8% у 2000 році. В той же час зростають витрати на будівельно-монтажні та інші капітальні роботи.
Головним власним джерелом інвестицій на підприємстві має бути прибуток. Лише маючи достатню величину прибутку підприємство може реконструювати виробництво, придбати нові продуктивні засоби виробництва, передові технології виробництва для переробки продукції і тим самим досягти високої конкурентоспроможності продукції, що в свою чергу призведе до зменшення цін на продукцію.
Науково-технічний прогрес, який завжди здійснюється у взаємопов'язаних еволюційних і революційних формах, є домінантою розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва. В сучасних умовах великого значення набуває розвиток продуктивних сил цукрової промисловості України ?10,с.196?. Продуктивні сили є провідною стороною суспільного способу виробництва, а рівень їх розвитку - загальним показником соціально-економічного прогресу. З розвитком продуктивних сил зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові джерела енергії, однак головним критерієм суспільного прогресу є розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей ?47,с.155?.
"Найвищою цінністю держави є Людина. Гармонійний розвиток особистості, підвищення добробуту громадян та розвиток сім'ї, створення соціально - економічних, політичних передумов і гарантій для життєвого самовизначення людини перебуватимуть у центрі уваги діяльності Уряду. Людина є основним суб'єктом суспільних відносин, від неї залежить не тільки сучасний стан національного багатства, але й його примноження.