Вы здесь

Активні процеси в кометах: аналіз кривих блиску та спектрів.

Автор: 
Лук\'яник Ігор Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002384
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КАТАЛОГ ФОТОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ КОМЕТ
2.1. Постановка задачі
Криві блиску комет відображають зміни інтегрального блиску комет при їх русі по внутрішній частині Сонячної системи. Тому дослідження кривих блиску комет відіграє важливу роль при розв'язанні багатьох задач фізики комет. Як правило, криві блиску будуються на основі рядів візуальних оцінок блиску комет. Накопичені за багатолітній період спостережень не одного покоління астрономів спостережний базис є унікальним матеріалом для дослідження комет. Як вже зазначалось в попередньому розділі удосконалення техніки та методики спостережень комет приводить до уточнення результатів спостережень, що в свою чергу дає можливість коректно аналізувати їх та, відповідно, робити достовірні висновки. Наразі над проблемою ревізії кривих блиску комет працюють К.І. Чурюмов та В.С. Філоненко.
Введення необхідних редукцій для побудови кривих блиску комет, що спостерігались в минулому, дає можливість уточнити фотометричні параметри цих комет, та відкрити нові закономірності в їх поведінці. В свій час, над створенням каталогів кривих блиску комет працював С.К. Всехсвятський. Його роботу продовжили Н.І. Ільчишина [74], Д.А. Андрієнко та А.В. Карпенко [75]. Наразі, постала проблема продовження започаткованої С.К. Всехсвятським роботи. Тому одним з дисертаційних завдань було побудувати каталог фотометричних параметрів кривих блиску комет, з'явлення яких відбулось в період з 1990 по 2000 роки. З метою покращення якості результатів, які очікувались, вирішено було ввести необхідну редукційну процедуру обробки отриманих з спостережень оцінок блиску комет. В каталогах С.К. Всехсвятського та Д.О. Андрієнка будь-які корекції оцінок блиску не проводились.
Для аналізу були взяті оцінки блиску комет, які опубліковані в ICQ [142] в період з 1999 по 2000 рік.

2.2. Основні спостережні методи візуальної фотометрії комет
Визначення блиску точкових джерел таких як, наприклад, зорі набагато простіше і точніше аніж протяжних об'єктів таких як галактики чи комети. В самих оцінках блиску комет вже закладені помилки спостережень. І, природньо, що важливу роль в величині похибки відіграє метод згідно яким оцінювалась комета. Власне велика кількість методів оцінювання блиску комет й була спричинена намаганнями зменшити вплив похибок на результат оцінювання. Детально аналіз методів оцінювання провів Л.М. Шульман [4]. Одним з основних висновків роботи слід вважати те, що, власне, для всіх методів характерним є не дотримання спостерігачами основного критерію при оцінюванні блиску комети - це R=const, де R - радіус коми.
Так чи інакше розглянемо основні методи оцінок блиску комет за візуальними спостереженнями. Всі методи, по своїй суті, зводяться до трьох основних [16], які рекомендуються дописувачам ICQ:
1) метод Моріса. Універсальний метод для оцінки як конденсованих, так і дифузних комет. Комета розфокусовується до розмірів, при яких кома стає рівномірно яскравою. Зорі порівняння розфокусовуються до розмірів комети;
2) "Out - Out" метод (Аргенгольд, Ван Бісбрук, Бобровніков, Всехсвятський, Орлов). Використовується переважно при оцінках сильно конденсованих комет. Комета розфокусовується до довільних розмірів, які запам'ятовуються. Зорі порівняння розфокусовуються до аналогічних розмірів;
3) "In - Out" метод (Віртц, Абетті, Всехсвятський, Стівенсон, Сидгвік). Використовується переважно при оцінках дифузних комет. Комета залишається у фокусі. Зорі порівняння розфокусовуються до розмірів комети.
Відповідно до аналізу проведеного в [4]. Кожен з методів має свої недоліки і як правило призводить до похибок при оцінюванні блиску комет.
2.3. Необхідні редукції
Згідно з аналізом [143], існують три основних джерела похибок при оцінювані блиску комет:
1) неврахування фону неба;
2) використання для спостережень інструментів з різною апертурою;
3) різні суб'єктивні думки спостерігачів щодо блиску комети при співставленні з зорями порівняння.
Неврахування фону неба. Впливом фону неба як правило можна знехтувати, якщо зорі порівняння знаходяться поруч з кометою (що виконується практично завжди, якщо комета не дуже яскрава). В іншому випадку використовується поправка для істинного діаметру коми [144]:
?mc = S?(Ct-C0),
де Ct, C0 - відповідно діаметр істинної коми та діаметр спостережуваної коми;
S - коефіцієнт.
Як правило, спостереження дають коливання діаметра коми не більше 10? і тому коефіцієнт S має значення -0.01/мінуту. Таким чином така корекція є малою величиною і в процесі обробки спостережного матеріалу не вводилась.
Використання для спостережень інструментів з різною апертурою. Це основне джерело досить суттєвих похибок. Вперше на цей ефект звернув увагу Н. Бобровніков [144]. Детально його проаналізував К. Моріс [145], який запропонував вводити поправку за апертуру

?map = P?Ap,

де Р - коефіцієнт;
Ар - апертура інструмента в міліметрах.
Типове значення для Р є 0.004/мм. Таким чином, комета здається слабшою на 1m в 300 мм телескоп в порівняні з 50 мм бінокуляром. Хоча, як виявилось згодом, суттєвим є також і тип інструменту [146]. Тому в нашій роботі використовувалась поправка у вигляді
m = mсп - a?(AP - 6.78),
де mсп - оцінка блиску комети, отримана зі спостереження;
а - коефіцієнт, який залежить від типу інструменту;
АР - апертура інструменту, в см.
Коефіцієнт а в середньому, для великої кількості спостережень, одержаних за допомогою різних інструментів становить: для рефракторів а = 0.066 m?cм-1; для рефлекторів а = 0.019 m?cм-1. Саме ці значеня й використовувались автором при введені поправки за апертуру. Виключенням були спостереження комет С/1995 О1 (Hale-Bopp) та C/1996 B2 (Hyakutake). Справа в тім, що це були надзвичайно яскраві комети. Їх поява привернула увагу великої кількості спостерігачів, завдяки чому було отримано і опубліковано велику кількість оцінок блиску цих комет. В роботі використано данні опубліковані в International Comet Qua