Вы здесь

Фразеологія верхньонаддністрянських говірок нижньої течії річки Бистриці

Автор: 
Романюк Наталія Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002433
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ГОВІРКОВИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
У ЇЇ ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКОВІ
Об'єктивний науковий аналіз стійких висловів передбачає всебічне вивчення фразеологічної системи в її сучасному стані і в історичному розвитку взагалі та структури ФО зокрема.
За своєю природою фразеологізм - це об'єднання слів. Більшість сталих висловів у компонентному складі містять постійні елементи та змінні, які здатні модифіковувати як свою форму, так і зміст фразеологізму в цілому.
Вивчення структури ФО вимагає з'ясування способів трансформації та її наслідків з точки зору діахронії.
У роботі способи перетворення зовнішньої форми стійких висловів поділено на три групи: 1) субституція (заміна компонентів ФО словами вільного вжитку, синонімами); 2) редукція та поширення структури фразеологізмів; 3) натяк та контамінація ФО.

2.1. Субституція як один із способів трансформації фразеологізмів

Своєрідність мовної системи - це гнучка структура, яка має відкритий характер, що сприяє розвиткові мови взагалі та її елементів зокрема. На думку М.Ф.Алефіренка, "розвиток мовної структури полягає в такій взаємодії мовних елементів різних структурних рівнів, яка виявляється в подоланні певних протиріч між наявною структурою і тими мовними елементами, які виникають для адекватної об'єктивації знань про реальну дійсність і передачі їх у процесі мовленнєвої комунікації" [5, 6]. Мовознавець стверджує, що внаслідок міжрівневої взаємодії ті чи інші елементи зазнають редукції, тобто існуюча структура розпадається, перероджуючись у нову. Прикладом цього, вважає вчений, може бути становлення ФО на базі синтаксично вільних словосполучень і предикативних синтаксичних сполук.
Зовнішня форма фразеологізмів української мови вивчена недостатньо. Бракує спеціальних монографічних досліджень, а ті праці, в яких характеризується будова сталих сполук, не охоплюють усіх сторін багатого і своєрідного матеріалу. Окремі питання структури ФО знайшли обґрунтування в наукових розвідках Н.Д.Бабич [14; 17; 18; 19], Л.Г.Скрипник [159; 162], Л.Г.Авксентьєва [1], М.Ф.Алефіренка [5; 6; 9], В.І.Лавера [115], Г.М.Удовиченка [179], В.Д.Ужченка [182], Н.О.Зубець [92], О.Л.Воробйова [47], Ж.В.Колоїз [103]. Зовнішню форму фразеологічних висловів вивчали й М.М.Шанський [194], О.І.Молотков [135], В.П.Жуков [88], М.М.Копиленко, З.Д.Попова [112], І.П.Їжакевич [97; 98]. Вчені поділяють ФО за будовою на дві великі групи: 1) фразеологізми, співвідносні за своєю будовою зі словосполученням; 2) фразеологізми, які структурно організовані за моделями речення. Структура і першої, і другої груп ФО з часом зазнає певних трансформацій.
Закономірності утворення та структурних змін загальновживаних і діалектних фразеологічних сполук об'єктивно можуть бути з'ясовані тільки з точки зору діахронії. Основним завданням такої наукової роботи є виявлення ФО, які недостатньо пояснені з точки зору їх зв'язку з історією мови, із структурним і функціональним розвитком, із визначенням шляхів і наслідків трансформації [6, 10].
В.В.Виноградов вважав, що граматичний аналіз стійких висловів дозволить виявити зразки давніх епох у сучасній мові, продемонструвати способи включення стійких словосполучень у структуру речення як окремих членів, сприяти усвідомленню розмаїття процесів утворення ідіоматичних виразів [45, 162].
У ході аналізу фразеологічної системи верхньонаддністрянських говірок виявлено сполуки, що вживаються без будь-яких змін у компонентному складі. У роботі не залучаються до аналізу ті стійкі сполуки, які зберегли узуальну форму протягом двох століть. Головна відмінність говіркових ФО від фразеологізмів літературної мови полягає в діалектних особливостях, притаманних висловам на всіх рівнях.
В.І.Лавер виділяє два основні типи діалектних ФО:
1) фразеологізми, утворені на базі локальної внутрішньої форми, яких немає в літературній мові;
2) фразеологізми, які мають лише локальні способи вираження, але наявні в інших говорах та літературній мові. Сюди відносяться лексичні, граматичні, фонетичні та інші діалектні варіанти усталених виразів [116, 111].
У фразеологічному матеріалі досліджуваного реґіону зустрічаються форми висловів і слова-складники, що не відповідають загальнонаціональній нормі через діалектні фонетичні, морфологічні відмінності, проте це не впливає на традиційну внутрішню структуру таких варіантів і значення ФО є цілком зрозумілим. Лише лексеми-діалектизми потребують пояснення або контексту. Наприклад, в узуальній формі, але з говірковими фонетичними й морфологічними ознаками, тобто із формальними відмінностями, але спільними за семантикою із загальномовними стійкими висловами, функціонують в обстеженому реґіоні фразеологізми-словосполучення та речення [д'iт'ко нoгу злoмеи] ("Важко зрозуміти, усвідомити, з'ясувати що-небудь; дуже складний, заплутаний, невідомий" [220, 951]); [на вочoх] ("У присутності кого-небудь, при комусь; дуже швидко, помітно" [220, 592]); [в'ідбuтий в'ід рук] ("Про непослушного хлопця, що відвик від роботи, розлайдачив ся, блукає кудись" [221, 2936, 201]); [вuс:ати з пaл'ц'е] ("1. Говорити що-небудь, не спираючись на факти; вигадувати. 2. Будь-якою ціною дістати що-небудь" [219, 105]); [ус'iм сeрц'ом] ("1. Щиро, гаряче. 2. Цілком, повністю" [220, 798]); [бойaтис'і свойeйі т'iни] ("Докір боязливому, що лякає ся якоїсь марної або видуманої річи" [221, 1542, 113]); [вз'eти на в'iчнеи в'ід:aван'е] ("Украв або позичив з тим наміром, щоб більше не віддати" [221, 2171, 155]); [ломuти гoлову] ("1. Напружено думати, намагаючись зрозуміти щось. 2. Напружено працювати над розв'язанням складного питання" [219, 412]); [головa тр'іш?чuт] ("1. Відчувати сильний головний біль. 2. Перебувати у стані розумового напруження від думок, вражень" [219, 183]); [втолoчити/вбuти в гoлову] ("Часто повторюючи, спонукати кого-небудь запам'ятати, засвоїти щось" [219, 69]); [до гробовoйі дoшки/остaтнойі хвиелuни/пoд