Вы здесь

Психологічний аналіз професійної діяльності дільничного інспектора міліції та визначальні умови її удосконалення

Автор: 
Запорожцева Галина Євгенівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002729
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. Експериментальне вивчення професійно-важливих якостей ДІМ
Суттєве підвищення вимог до ефективності діяльності правоохоронних органів у розбудові правових відносин на сучасному етапі розвитку нашої держави зумовило і необхідність нових підходів до відбору, професійної підготовки, навчання і супроводження діяльності відповідних фахівців. Безпосередньо це стосується і діяльності ДІМ - працівників органів внутрішніх справ, які знаходяться на передовій межі взаємин людини і права, забезпечуючи ефективність профілактики і попередження злочинності. У зв`язку з цим є безсумнівною важливість науково обгрунтованого підходу як до добору фахового так і до посадового визначення працівників служби ДІМ, як одного з найбільш численних та багатофункціональних підрозділів ОВС.
Проведений аналіз робіт, присвячених процедурі відбору в ОВС, показує, що публікації в основному присвячені окремим методичним та організаційним аспектам відбору та атестування кадрів різних служб (Б.Г. Бовін, Н.К. Буйлов, В.А. Варламов, М.В. Виноградов, А.И. Єрмачков, Л.Я. Зибковець, М.О. Калашников, Л.М. Колодкін, А.Н. Лебедєв, Г.М. Мякішев, Л.Р. Никандрова, Сущенко В.Д., Смирнов А.М., Коваленко О.І., Смирнов А.А.) або має узагальнені переліки якостей працівників окремих служб органів внутрішніх справ (Н.В. Андреев, В.І. Барко, В.А. Данілов, І.О. Шматко). В роботах Вогн Дж., Кац Г., Моррис Х., Страттон Дж., Таннехилл Р.Л., Уэствуд Я. та інших авторів розкрита система підбору кадрів до поліцейських органів зарубіжних країн у загальному вигляді. Серед робіт прикладного характеру слід відзначити, насамперед, дослідження авторського колективу Київської філії Всесоюзного науково-дослідницького інституту МВС СРСР (1988-1989 рр.), у якому запропонована нормативно-параметрична модель діяльності ДІМ. Але, на жаль, воно здійснене в інших політичних та соціально-економічних умовах й спиралася на нормативно-правову базу діяльності ДІМ, що згодом змінилася. [56] С того часу дослідження в цьому напрямку не проводились.
Звичайно, без ретельного, науково обгрунтованого вивчення діяльності, її визначальних чинників, методологічних засад добору особистості відповідних фахівців годі й думати про можливості суттєвого підвищення ефективності служби дільничних інспекторів міліції.
2. 1. Сучасний стан та методологія професіографічного дослідження
Проблема психологічного вивчення різних видів професійної діяльності з 20-х рр. ХХ ст. і по теперішній час посідає центральне місце в ряді науково-прикладних напрямків психологічної науки (психотехніці, психології праці, інженерній психології, а також ергономіці). Проблемами трудової діяльності людини займається ряд наук. З позиції розроблюваної теми найбільш істотні досягнення психології праці і диференціальної психології.
Питання професійного добору хвилювали людство з незапам'ятних часів. Ще в 1575 р. в Іспанії вийшла книга лікаря Хуана Уарте "Дослідження здібностей до наук", що принесла автору європейську славу. Це була перша в історії психології робота, що ставить у якості спеціальної задачі вивчення індивідуальних розбіжностей у здібностях з метою професійного добору. Уарте мріяв про організацію професійного добору в державному масштабі: "Для того, щоб ніхто не помилявся у виборі тієї професії, що найбільше підходить до його природного дарування, державі варто було б виділити уповноважених людей великого розуму і знання, що відкрили б у кожного його дарування ще в ніжному віці ... " [222, C. 220].
Перші кроки в науковому вивченні трудової діяльності звичайно зв'язують з ім'ям Ф. Тейлора. Із системою Тейлора пов'язано виникнення психології праці, яка почала формуватись на рубежі XIX і XX віків, коли з'явились нові складні види трудової діяльності. На ранньому етапі розвитку психології праці її проблематика входила в більш широку сферу психотехніки - наукового напряму, змістом якої було залучення психології до вирішення практичних питань. Термін "психотехніка" був запропонований у 1903 році німецьким психологом В. Штєрном [217]. Засновником психотехніки є німецький психолог Г. Мюнстербєрг [144]. Для психотехніки був характерний широкий діапазон розв'язуваних задач: професійний відбір і професійна консультація, професійне навчання, раціоналізація праці, боротьба з професійним стомленням і нещасливими випадками, створення психологічно обґрунтованих конструкцій машин і інструментів, психічна гігієна, психологія впливу (плакат, реклама, кіно і т.д.), психотерапія. У теоретичному відношенні психотехніка спиралася на диференціальну психологію. Для вирішення багатьох задач у психотехніці застосовувався метод тестів. Так, у 1910 р., за пропозицією американської телефонної компанії, Г. Мюнстербєрг здійснив перше дослідження з метою професійного відбору [144]. Необхідно також відзначити дослідження, що з'явилися на початку століття, з профорієнтації (Парсон) та процесу стомлення (Крепелін).
Отже, на рубежі ХХ сторіччя індустріальний прогрес, звернувши увагу психології до виробничої діяльності, обумовив зародження професійного відбору. Слід відзначити, що метою професійного відбору було виявлення придатності людини до конкретного виду діяльності. При здійсненні профвідбору перевага стала надаватись тим претендентам, які мали більш високий рівень професійно важливих якостей, властивостей і сприятливі перспективи їхнього розвитку.
Початок розвитку вітчизняної психології праці було закладено в дослідженнях І.М. Сєченова [178]. Створюючи вітчизняну фізіологію і психофізіологію, И. М. Сєченов велику увагу приділяв їхнім прикладним аспектам. Намічаючи шляхи вирішення проблем психології, радянські вчені спиралися на передові традиції вітчизняної фізіології і психології, підводячи фізіологічну основу під цілий ряд психічних процесів, що характеризують трудову діяльність. Слід відзначити, що розвиток радянської психології праці пройшов досить складний шлях. Цей шлях умовно можна розбити на три періоди.
У першому періоді (1921 - 1930 рр.) основні підходи до психологі