Вы здесь

Клінічні та терапевтичні аспекти дуоденальних виразок, асоційованих із різноманітними штамами Helicobacter pylori

Автор: 
Бабак Максим Олегович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002879
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ, ВИКОРИСТАНІ В РОБОТІ
2.1. Методи обстеження та їх обґрунтування

2.1.1. Клінічне обстеження пацієнтів. Для вирішення поставлених завдань було проведено динамічне спостереження та обстеження 200 хворих з дуоденальними виразками, асоційованими з бактеріями Нр, у віці 18-60 років. Умовою для включення в обстеження були відсутність оперативного втручання на органах травлення та супутньої патології, а також неускладнений перебіг існуючого захворювання.
Хворі були пацієнтами відділення гастроентерології Інституту терапії АМН України. Всім хворим проведено ретельне клінічне обстеження на початку дослідження, яке включало збір скарг, анамнезу, оцінку клінічних симптомів, лабораторно-інструментальна діагностика.
Інтенсивність основних клінічних синдромів - больового, диспепсичного й астено-вегетативного оцінювалася в балах: виражений - 3 бали, середньої інтенсивності - 2 ; слабкий - 1 бал.
При зібранні анамнезу визначалися загальна тривалість захворювання, частота рецидивів, тривалість ремісій. Особлива увага приділялася характеру лікування попередніх загострень та його ефективності, застосування антибактеріальних препаратів.
Динамічне спостереження здійснювалося: до лікування, через 4 тижні та через 1 рік від початку дослідження. Інструментальне обстеження та збір зразків крові проводилися ранком, натще.

2.1.2. Дослідження секреторної функції шлунка. Кислотоутворююча функція шлунка, вивчалася за допомогою інтрагастральної рН-метрії, як найсучаснішого, доступного і найбільш інформативного методу вивчення шлункової секреції. Дослідження проводилося за розповсюдженою в Україні методикою В.М. Чорнобрового приладом "Елтес" [36,37,80,108], із застосуванням спеціальних зондів ПЕ-рН-2 і безупинним визначенням рН у шлунку. Результати реєструвалися на ацидогастрографі АГ 1Д-01. Визначали базальну секрецію - рівень рН ранком натще, після нічного сону.
Отримані цифри інтерпретувалися за допомогою втановлених В.М. Чорнобровим ФІ:
ФІ 0 - рН > 7,0 - анацидність
ФІ 1 - рН = 3,6-6,9 - гіпоацидність виражена
ФІ 2 - рН = 2,3-3,5 - гіпоацидність помірна
ФІ 3 - рН = 1,6-2,2 - нормоацидність
ФІ 4 - рН = 1,3-1,5 - гіперацидність помірна
ФІ 5 - рН = 0,8-1,2 - гіперацидність виражена
За допомою цих критеріїв можна оцінювати не тільки кількісну але й якісну характеристику кислотності шлунка.

2.1.3. Ендоскопічне дослідження слизової оболонки гастродуоденальної зони.
З метою достовірної оцінки характеру змін СО стравохода, шлунка та дванадцятипалої кишки використовувалася загальноприйнята езофагогастродуоденоскопія за допомогою фіброгастродуоденоскопу "ГД-Б-БО-4", "ЛОМО", Росія.
При описуванні змін у СО ГДЗ застосовувалися критерії, які запропановані П.Я. Григор'євим і співавт. (1985). Для об'єктивізації змін у СО шлунка виділяли три основні форми гастритичного процесу: поверхневий, атрофічний (помірно і значно виражений) і гіпертрофічний.
Ендоскопічними критеріями поверхневої форми гастриту були: помірна набряклість СО, нерідко її легка ранливість, осередкова гіперемія, збільшення слизу. Атрофічний гастрит діагностувався на підставі ознак стоншення СО, яка мала блідо-сіруватий цвіт, посилення виразності судинного малюнка, зменшення розмірів складок. Ендоскопічна картина залежала від ступеня виразності і поширеності атрофічного процесу в СО шлунка. При помірно вираженому (субатрофічному) ступеню більш широкі ділянки незначно стоншеної СО чергувалися з невеличкими полями западань сіро-білісоватого кольору і нагадували "брукову мостову". При різко вираженій атрофії СО була суха, сірувата, різко стоншена, із судинами, що просвічувалися, легко ранлива, із згладженими або відсутніми складками. Гіпертрофічна форма гастриту характеризувалася стовщенням і звивистістю складок СО, помірною набряклістю, гіперемією, наявністю слизу між складками. На вершинах стовщених складок зустрічалися різноманітні за формою розростання.
Крім того, у залежності від локалізації і поширеності, виділяли такі ендоскопічні форми запальних змін СО шлунка: дифузний гастрит - коли в патологічний процес одночасно утягувалися тіло й антральний відділи; обмежений гастрит - запально-дистрофічний процес локалізувався в однім із відділів шлунка; осередковий гастрит - при якому були окремі ділянки патологічних змін у СО.
При оцінці змін у СО дванадцятипалої кишки виділяли поверхневий і атрофічний дуоденіти, а в залежності від поширеності процесу розрізняли проксимальні (бульбіт) і дистальні (дуоденіт) зміни. Ендоскопічна семіотика цих форм подібна аналогічним, при хронічних гастритах.
Зазначені запально-дистрофічні зміни в СО ГДЗ мали різноманітну виразність і для об`єктивізації їх оцінки виділялися три ступені активності запального процесу [Диагностика и лечение заболеваний ГДЗ. Метод реком. Дзяк, Гриценко, Григоренко и др., 38]:
- І ступінь (помірно виражене запалення): СО нерівномірно набрякла, із ділянками гіперемії у виді плям ("плямиста гіперемія") і наявністю слизу;
- ІІ ступінь (виражене запалення): СО значно і дифузно набрякла, різко гіперемована з ділянками підслизових геморагій, пухка, легко ранима, місцями покрита білим слизом;
- ІІІ ступінь (різко виражене запалення): поряд із значно вираженими геморагіями - від дрібних пурпур до значних ділянок, на поверхні СО знаходилися осередкові дефекти (ерозії), сірий наліт слизу.
При ендоскопії констатувалися такі види виразкових дефектів:
1) активна виразка: а) округла, правильної форми з рівними краями у вигляді гіперемованого валика, що піднімається, із чіткими межами, дно глибоке, виконано нальотом сірого або жовто-брудного кольору; б) полігональна, неправильної форми, краї нерівні, частково підриті, набряклі, гіперемовані, дно глибоке, заповнене нальотом;
2) виразка, що рубцюється: а) форма частіше лінійна, у виді тріщини з неглибоким дном, із нальотом або без нього; б) овальної фор