Вы здесь

Статистична оцінка й прогноз закономірностей формування трудового потенціалу населення в перехідний період.

Автор: 
МУРОМЦЕВА ЮЛІЯ ІГОРІВНА
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U002885
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД
З'ясувавши в попередньому розділі поняття ТПН і джерела його формування, а також методи вивчення проблеми, переходимо до визначення закономірностей формування ТПН у перехідний період. Основним предметом дослідження, що і складає наукову новизну - є ТП населення Харківської області.
Поставлена мета включає необхідність розв'язання таких задач:
- визначення особливостей періоду транзиції та їх впливу на формування ТП населення;
- з'ясування необхідності й актуальності дослідження Харківського реґіону України;
- визначення впливу соціально-економічних та соціально-демографічних чинників на формування ТПН за перехідний період;
- визначення стану ТПН у перехідний період, прослідкувавши його у динаміці.

2.1 Загальна характеристика особливостей соціально-економічного розвитку в перехідний період
Період, коли вирішуються питання відходу від соціалізму, адміністративно-командної системи і переходу до ринкових відносин, у соціально-економічній літературі називають перехідним періодом, чи транзицією. Поняття транзиції означає найрізноманітніші явища і процеси, наявні сьогодні як у нашій країні, так і в інших державах, що відходять від соціалістичної системи господарювання. Ці явища багаторівневі, мають різні, часом навіть протилежні, форми свого прояву, не завжди бувають відповідно сприйнятими нашою свідомістю. Через різноманітність виявлення процесів переходу часто одному і тому явищу дають протилежні характеристики, що також має певні підстави.
Якщо виходити з реального стану українського суспільства у період після перебудови, то характеристики транзиції можна звести до наступного [46, c. 9 - 19 ].
Транзиція є невизначеність постійних змін у процесі оновлення в рамках стиснення просторово-часової сфери. Вона є стабільністю нестабільності, спрямованістю без довгострокових прогнозів, станом постійної мінливості.
Транзиція є періодом оволодіння і засвоєння масиву новітньої інформації з навколишнього для еконмічної системи середовища. Але сприйняти і переробити весь масив інформації за короткий час система не в силі. Тому проходить відбір інформації та її адаптація з метою вибору варіантів подальшого руху і розвитку економіки, і суспільства в цілому. Саме це і визначає неґативні та позитивні риси транзитивного періоду. Неґативне зводиться до того, що економічна система рухається майже по колу,, не знаходить виходу на спіраль розвитку. Але, з іншого боку такий круговий рух сприяє пошуку альтернатив подальшого розвитку.
Період транзиції є періодом осмислення й засвоєння того, що напрацювало людство, є періодом початку руху до нової якості розвитку.
Період транзиції є періодом практичного вибору. Такий вибір повинен виходити з того, що в нашому суспільстві традиційно сильні історико-культурні передумови, які багато в чому визначають "коридор" економічного і соціального розвитку. Вибір необхідний і неминучий. Специфіка сучасного світового розвитку вказує на те, що він все більше базується на соціокультурних цінностях.
У період трансформації економіки і суспільства України цінним є досвід розвитку економічно розвинених країн. Зараз знов відбулася кардинальна трансформація економічних, соціальних, правових і політичних структур та інститутів західних суспільств, що ще більш посилило їх вплив на інші країни. І як вважає ряд авторів ( Ю. Васильчук, Ф. Хайєк, П. Друкер, Л. Карсавін, І. Савєльєва та ін.) у центрі всіх трансформацій другого комп'ютерного етапу науково-технічної революції також перебуває процес якісних змін у самій людині як соціальнoму індивіді.
Якщо процес індустріалізації у кінці ХІХ ст. означав переміщення 35-40% зайнятих у промисловість, то НТР кінця ХХ ст. потребувала переміщення тієї ж маси економічно активного населення із промисловості у сферу послуг, яка стала домінуючою у народному господарстві. Відбувався такий же складний процес кардинальної перебудови всіх виробничих і соціальних відносин, яким була свого часу індустріалізація. На основі аналізу праць американо-канадських авторів Ю. Васильчук подає у статті " Постиндустриальная экономика и развитие человека " картину сучасного постіндустріального суспільства і відмічає [18] , що роль сфери послуг можна побачити, оцінивши трансформацію національного багатства на Заході. " Зрештою справжнє багатство сучасних країн - економічних лідерів - це запліднений світовою наукою і культурою, розвинений інтелектуальний і духовний світ їх населення... Цей духовний світ заводить далеко вперед, у майбутнє, і веде за собою економіку, що адаптується до нього, освіту і охорону здоров'я, право і політику, змінює характер побутових і виробничих відносин, обличчя міст і цілих країн.
Економічно злиденні країни - це країни з відсталим інтелектуальним і духовним світом людей; залишковим фінансуванням освіти і культури; суспільною свідомістю, відкинутою в минуле ритуальними урочистостями на честь минулих звершень; мілітаризацією економіки, зашкарублістю чи пропагандою культу сили і пошуками ворогів внутрішніх і зовнішніх" [18, с.. 75].
Сучасне духовно-інтелектуальне багатство - явище глобальне. Завдяки інтелектуальним технологіям і інформаційним мережам воно космополітичне і універсальне і є набутком міжнародних міст. Світові міста кінця ХХ ст. увібрали в себе світову науку і культуру, таким чином зосередивши в собі величезні матеріальні і духовні багатства. Доменом світової культури у світовому місті і масовим постачальником індивідуальностей є сфера послуг. Сучасна сфера послуг зосереджує до 3/4 усіх зайнятих у містах і до 2/3 спеціалістів.
Головна характеристика цієї сфери полягає в тому, що вона є одразу і сферою виробництва, де зайнята основна маса працівників, і сферою споживання, де клієнти - майже всі члени суспільства. Таким чином, сферу послуг можна зрозуміти як перехрещення цих процесів.
Друга характеристика - це сфера переважно духовного виробництва і переважно духовного споживання, у якій