Вы здесь

Основні фактори патогенезу та нові підходи до лікування застійної недостатності кровообігу у хворих хронічним обструктивним бронхітом

Автор: 
Алдакімов Дмитро Геннадійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002924
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Діагностики та лікування хворих хронічним обструктивним бронхітом базувалися на основі наказу МОЗ України № 311 від 30.12.1999 р., а ішемічної хвороби серця - затвердженої у 2000 р. на VI Національному конгресі кардіологів України класифікації та підходів до лікування серцевої недостатності.
Обстежено 72 хворих у віці від 40 до 72 років (чоловіків - 66, жінок - 6). Із них у 54 хворих (вік - від 40 до 70 років) був діагностований хронічний обструктивний бронхіт, I (42 особи) і II стадії (12 осіб) у фазі неповної ремісії (чоловіків - 50, жінок - 4), у 18 (чоловіків - 16, жінок - 2; вік - від 52 до 72 років) - ІХС: дифузний кардіосклероз, СН II А стадії зі збереженою систолічною функцією ЛШ, III ФК.
Для оцінки стану системи кровообігу при захворюваннях серцево-судинної системи нині використовується затверджена на VI Національному конгресі кардіологів України класифікація серцевої недостатності (2000 р.), клінічні стадії якої відповідають стадіям хронічної недостатності кровообігу за класифікацією М.Д.Стражеска і В.Х.Василенка, що була прийнята на XII Всесоюзному з'їзді терапевтів у 1935 році, а також враховані функціональні класи хронічної серцевої недостатності за Нью-Йоркською класифікацією 1964 року.
В роботі нами для оцінки клінічних проявів застійної недостатності були використані клінічні стадії класифікації М.Д.Стражеска і В.Х.Василенка. Проявами синдрому хронічної серцевої недостатності є порушення насосної функції серця, зниження толерантності до фізичних навантажень, затримка в організмі рідини, постійних прогресуючий перебіг. Однак, відомі клінічні стани, при яких має місце порушення кровообігу без ознак гемодинамічного перенавантаження шлуночків тиском або об'ємом, відсутнє первинне ураження міокарду і не спостерігається порушення наповнення шлуночків серця кров'ю, тобто відсутні ознаки серцевої недостатності. Обов'язковим етапом діагностики серцевої недостатності, як зазначають автори класифікації, є визначення її нозологічної належності і одночасно - виключення інших патологічних станів, що супроводжуються тими або іншими аналогічними симптомами.
В процесі відбору пацієнтів з ХОБ та ІХС для подальшого обстеження і лікування, нами, з метою об'єднання хворих за одним клінічним синдромом - наявністю застою крові у великому колі кровообігу без попередньої деталізації його походження, був використаний термін "застійна недостатність кровообігу", а стан хворих відповідав IIА стадії хронічної недостатності кровообігу за класифікацією М.Д. Стражеска та В.Х. Василенка.
Ступінь функціональних розладів системи дихання оцінювали на основі критеріїв клінічної класифікації О.Г. Дембо (1968).
Розподіл хворих за ступенем легеневої недостатності (ЛН) і стадією недостатності кровообігу (НК) наведено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика хворих в залежності від ступеня легеневої недостатності (ЛН) та стадії недостатності кровообігу (НК)
Ступінь ЛН Кількість випадків
абс. % Стадія
НК Кількість випадків
абс. %I34,1II A6083,3II6590,3II Б1216,7III45,6III------

Усі хворі обстежені методом ехокардіографії. Ехокардіографічне дослідження проведено з використанням ехокардіографу "Ігех-Мегіdіаn" (США), що працює в реальному масштабі часу.
Ультразвукову локацію здійснювали за допомогою ультразвукового датчика 3,5 Мгц при реєстрації двомірної ехокардіографії із лівої парастернальної (за довгою та короткою віссю) та апікальної (у проекції 4-камерного розтину серця) позиції. Отримані дані реєструвалися на відеомагнітофоні JVC (Японія) з покадровим аналізом.
Параметри розраховувались не менш, ніж в 3-х послідовних серцевих циклах в систолу та діастолу. В кінцевий розрахунок приймалися середні дані. Дослідження проводили ранком натще.
Визначення об'єму правого шлуночка здійснювали на основі аналізу ортогональних зрізів, отриманих з верхівки з використанням правила Симпсона [270], що має найвищий ступінь кореляційної залежності з показниками вентрикулографії [255].
На основі аналізу зображення правого шлуночка в систолу і діастолу розраховували наступні показники: кінцевий діастолічний об'єм (КДО, мл); КДО, відносно до площі поверхні тіла (КДО/St., мл/м2); кінцевий систолічний об'єм (КСО, мл); КСО, відносно до площі поверхні тіла (КСО/St., мл/м2); фракцію вигнання (ФВ, %); ударний об'єм (УО, мл); ударний індекс (УІ, мл/м2); хвилинний об'єм кровообігу (ХОК, л/хв); серцевий індекс (СІ, л/хв/м2)'; показник співвідношення діастолічних об'ємів правого та лівого шлуночків (КДОпш/КДОлш) і показник співвідношення систолічних об'ємів (КСОпш/КСОлш). Об'єми лівого шлуночка в систолу і діастолу розраховували за допомогою комп'ютерного аналізу фронтального розтину його порожнини за формулою "площа-довжина".
В режимі двомірного зображення реєстрували розміри нижньої порожнистої вени. Визначали діаметр судини у систолу та діастолу.
Оцінка стану вентиляційної функції легень здійснювалась на основі комп'ютерної обробки кривої "потік-об'єм" форсованого видиху, загальної плетизмографії тіла із використанням апаратів ""Master-Lab" фірми "Erich Jaeger" (Німеччина) та "Vitalograph Alpha" (Ірландія). Аналізувати такі показники: життєву ємність легень (VC), форсовану життєву ємність легень (FVC), об'єм форсованого видиху за 1 секунду (FEV1), показник Тиффно (FEV1/VC), миттєві максимальні об'ємні швидкості видиху на рівні 25 % FVC (MEF25), 50 % FVC (MEF50), 75 % FVC (MEF75), пікову об'ємну швидкість видиху (PEF).
Дослідження показників бронхіального опору і структури загальної ємності легень проводили у відділенні діагностики, терапії і клінічної фармакології захворювань легень (завідувач - професор Л.О. Яшина). Розраховували показник загального бронхіального опору (Rtot), загальну ємність легень (TLC), залишковий об'єм легень (RV), функціональну