Вы здесь

Функціональний стан правого шлуночка, міжшлуночкова взаємодія, їх корекція каптоприлом у хворих на гострий інфаркт міокарда різної локадізації

Автор: 
Коморовський Роман Ростиславович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U002929
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна клінічна характеристика обстежених
У дослідження залучено 115 пацієнтів, які поступили в палату інтенсивної терапії Тернопільської обласної клінічної лікарні з грудня 1998 по квітень 2000 р. з першим гострим ІМ та 20 практично здорових осіб без ознак ураження серцево-судинної та дихальної систем.
Діагноз ІМ верифікували за допомогою електрокардіографії, дослідження активності міокардіальних ферментів та ехокардіографії. Шляхом реєстрації ЕКГ у правих грудних відведеннях виключали ІМ ПШ ( відсутність підйому сегмента ST ? 0,1 мВ у відведенні V4R). Клас серцевої недостатності при поступленні оцінювали за класифікацією Кillip i Kimball, а у післяінфарктному періоді - за класифікацією Нью-Йоркської серцевої асоціації (NYHA). У дослідження не включали пацієнтів з миготливою аритмією, інфарктами міокарда в анамнезі, гемодинамічно вагомими ураженнями клапанів серця, а також хворих із відносною мітральною чи трикуспідальною недостатністю середнього або тяжкого ступеня (понад +++), систолічним АТ нижчим за 100 мм рт. ст., тахікардією понад 110 ударів за хвилину, важкими системними захворюваннями, печінковою або нирковою недостатністю і тих, хто до ІМ мав ознаки застійної серцевої недостатності і/або отримував терапію ІАПФ.
У 52 (45,2 %) хворих діагностовано передній ІМ із зубцем Q, у 40 (34,8 %) - ІМ нижньої локалізації із зубцем Q, у 23 (20,0 %) - ІМ без зубця Q.
Основні вихідні характеристики пацієнтів наведені у таблиці 2.1.
Вік пацієнтів коливався від 27 до 81 року, у середньому - (56,01±12,48) року, 77 % (n=89) склали чоловіки віком у середньому (56,01?12,48) року, а 23 % (n=26) - жінки віком у середньому (64,77?7,14) року. Вік здорових людей склав у середньому (51,90±8,55) років.
Поміж чоловіків у 44 (49 %) діагностовано гострий ІМ з зубцем Q передньої локалізації, у 29 (33 %) та у 16 (18 %), відповідно нижній з зубцем Q та ІМ без зубця Q. У 39 (44 %) чоловіків була артеріальна гіпертензія в анамнезі.
Cеред жінок переважали ІМ з зубцем Q нижньої локалізації (42 %, n=11), передні ІМ з зубцем Q та ІМ без зубця Q склали відповідно 31 % (n=8) та 27 % (n=7). У 15 (58 %) пацієнток в анамнезі була артеріальна гіпертензія.
Таблиця 2.1
Вихідні клінічні характеристики пацієнтів
n (%)60 р. і старші 55 (48)Молодші 60 р. 60 (52)Стать (чол./жін.)89/26Передній ІМ з зубцем Q 52 (45)Нижній ІМ з зубцем Q 40 (35)ІМ без зубця Q 23 (20)Killip I 59 (51)Killip II 21 (18)Killip III 34 (30)Артеріальна гіпертензія 54 (47)Стенокардія в анамнезі 14 (12)Куріння (в т.ч. в анамнезі) 48 (42)
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Загальноклінічні методи. Усім хворим від моменту поступлення в клініку проводили загальноклiнiчне обстеження, яке передбачало загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (дослідження активності мiокардiальних ферментів, загальний холестерин, загальний білок, білірубін, креатинiн, сечовина, калій, натрій, глюкоза), реєстрація ЕКГ у 12-ти стандартних та правих грудних (V3R, V4R, V5R) відведеннях, монiторування ЕКГ впродовж перших двох діб захворювання, наступний щоденний контроль ЕКГ, рентгенологічне дослідження органів грудної клітки, комплексне ехокардiографiчне дослідження.
2.2.2. Допплерехокардіографічне дослідження. Допплер -ехокардіографічне обстеження виконано всім хворим на 3 добу захворювання, через 3 тиж. та через 3 міс. від початку гострого ІМ. Застосовували апарат Aloka SSD 2000 з датчиком з частотою 2,5 МГц. Дослідження виконували у положенні пацієнта лежачи на лівому боці.
Ехокардіографічні вимірювання здійснено згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства (АSE). У В-контрольованому М-режимі з парастернального підходу по довгій осі ЛШ визначали передньо-задній розмір лівого передсердя, товщину МШП та задньої стінки ЛШ в діастолу, КДР ЛШ, ФВ ЛШ за методом L. Teichholz (1976), КДР ПШ, товщину його стінки, ФВ ПШ за методом одноплощинного еліпса. ФВ ЛШ класифікували як нормальну (понад 55 %), помірно знижену (40-55 %) та низьку (менше 40 %). Сегментарну скоротливість шлуночків оцінювали як нормальну, гіпокінетичну (від + до +++), акінетичну чи дискінетичну. Також визначали співвідношення КДР ПШ/КДР ЛШ.
Масу міокарда ЛШ (ММЛШ) обчислювали за формулою: ММЛШ=0,8х(1,04х[МШП+КДР ЛШ+ЗСЛШ)3- КДР ЛШ3]+0,6, (2.1)
де ММЛШ - маса міокарда лівого шлуночка, г;
МШП - товщина міжшлуночкової перегородки;
КДР ЛШ - кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка;
ЗСЛШ - товщина задньої стінки лівого шлуночка.
Відносну товщину стінки ЛШ (ВТСЛШ) вираховували як
2 х ЗСЛШ/КДР ЛШ . (2.2)
За граничне значення ВТСЛШ приймали 0,45.
Діастолічну функцію шлуночків вивчали за допомогою пульсового допплерівського методу (pulsed wave Doppler), який дозволяє визначити швидкість і напрямок потоку у певній точці - так званому "пробному об'ємі" (sample volume), яку можна вибрати на двомірному зображенні. Використовувався пробний об'єм 3х2 мм2. Криві трансмітрального та транстрикуспідального потоків отримували з верхівкового чотирикамерного зображення. Транстрикуспідальний потік оцінювали також при потребі на парастернальному зображенні серця по короткій осі на рівні тристулкового клапана та на проміжному зображенні з підходу між верхівковою та парастернальною по короткій осі позиціями. Пробний об'єм розміщувався між кінцями відкритих стулок атріовентрикулярних клапанів.
Проводилася оцінка наступних параметрів потоків через атріовентрикулярні клапани: пікових швидкостей ранньодіастолічного (Е) та пізньодіастолічного (передсердного) (А) наповнення, співвідношення Е/А, часу сповільнення ранньодіастолічного наповнення (DecT). Також, змістивши пробний об'єм в положення між пердньою стулкою мітрального кл