Вы здесь

Формування системи політичних цінностей у сучасному соціумі

Автор: 
Лясота Людмила Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U003100
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН І РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПОЛІТИЧНИХ
ЦІННОСТЕЙ У КРАЇНАХ РОЗВИНЕНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
(НА ПРИКЛАДІ США)
2.1. Зміст і динаміка західної системи політичних цінностей
Застосування культурно-інституціонального підходу дає, зокрема, вагомі дослідницькі результати у ході аналізу комплексу політичних цінностей високорозвинених демократичних країн, процесів його формування, відтворення та зміни. У рамках даного розділу подано головним чином їх характеристику. Для розвитку політичної науки сьогодні особливе значення має органічний синтез всіх існуючих парадигм, і в своїй роботі автор також прагне до їх сполучення і використання.
Що стосується інформаційної бази даного розділу, то багато відомостей і матеріалів для аналізу було взято з праць провідних вітчизняних вчених-американістів радянського періоду, сучасних українських і російських політологів. У цьому зв'язку, перш за все, треба згадати вплив таких фахівців, як С.Аппатов [184], Г.Ашин [4], Е.Баталов [8-10], М.Болховітінов [77], В.Васильєв і С.Червонная [145; 209], К.Гаджієв [36], В.Гарбузов [40], Н.Загладін [67; 68], Е.Іванян [74], Г.Каменська [78], І.Коваль [87; 184], А.Мельников [123], Л.Півнєва [139], В.Согрін [177; 178], О.Туганова [3]. Звернення до робіт вказаних та низки інших вітчизняних авторів, у свою чергу багато в чому підказало авторові напрямок пошуку додаткових відомостей і матеріалів в американській літературі. Варто нагадати також той факт, що протягом останнього десятиліття багато фундаментальних робіт політологів США, присвячених, зокрема, ціннісній проблематиці, було перекладено українською і російською мовами (яскравий приклад такого роду - видання друком роботи Р. Інглехарта [76]).
Перейдемо, власне, до аналізу. Американський політолог М.Фіннемор справедливо підкреслює, що світова культура, яка на думку інституціоналістів, поширюється та інтегрує світ, - це західна культура [200, 98]. Слід додати: тенденція, що переважала й досі, така, що до терміну "західна" можна без особливої напруги приєднувати уточнююче визначення "американська".
Відразу необхідно відзначити, що далеко не всі американські політологи поділяють цю точку зору. Провідний теоретик консервативного напряму С. Хантингтон вважає, що сама ідея про те, що незахідні народи повинні прийняти західні цінності, інституції і культуру, по суті є неморальною. На його думку, глобалізація тільки підсилює демонстрацію відмінностей між культурами і може викликати конфлікт між ними, між цивілізаціями. Для Заходу настав час відкинути ілюзії універсалізму і сприяти зміцненню об'єднаності та життєздатності своєї цивілізації в світі інших цивілізацій [203, 95-96]. С. Хантингтон відзначає, що в американському суспільстві відбудеться консолідація консервативних сил на платформі "здорового націоналізму", який буде апелювати до традиційних цінностей, таких як патріотизм, релігія, антиглобалізм. У такому випадку ідея "глобальної ролі" США в світі, яка не виключає виконання ними у певній ситуації функції "світового поліцейського", збережеться, але про "новий світовий порядок" буде забуто" [цит. за: 67, 71].
У роботах американського вченого Р.Інглехарта, які набули широкої популярності, було показано, що в багатих західних суспільствах в останні десятиліття відбувається так зване міжгенераційне зрушення в структурі цінностей. Ці зміни, які одержали назву "тиха революція", проявилися, зокрема, у поступовій заміні "буржуазних" або "матеріалістичних" цінностей, пов'язаних з товарним дефіцитом і браком ресурсів для розвитку суспільства і особистості та повоєнною бідністю, на "постбуржуазні" або "постматеріалістичні" цінності, які називають також цінностями "самовираження". Зміна орієнтацій у структурі менталітету західних націй була пов'язана зі зростаючим значенням, яке надавалося індивідуальній свободі і розкриттю здібностей людини, поліпшенню якості життя і оточуючого середовища в міру зростання добробуту цих країн після закінчення Другої світової війни [166, 24].
Розглянемо докладно комплекс політичних цінностей, що склався у високорозвинених демократичних країнах, на яскравому прикладі Сполучених Штатів Америки, які, як відзначено вище, у певному сенсі завоювали світову культурну гегемонію. Б.Хесс, Е.Марксон і П.Стейн, характеризуючи ціннісну систему США в цілому, дотепно підмітили одну важливу обставину, яка притаманна системі цінностей будь-якого існуючого сьогодні суспільства сучасного типу [230, 70]. "Що можна сказати про суспільство, в якому Мати Тереза - черниця, яка допомагає найзнедоленішим народам світу, так само і рок - зірка Мадонна одночасно з'являються у переліку "найбільш обожнюваних жінок" ?" - запитують вони. Ясно, що існує малий ступінь послідовності чи згоди щодо якостей, які найбільш цінують американці. Мабуть, жодна країна, в якій співіснують десятки релігійних, расових та етнічних меншин, не може мати стандартної культури, єдиного ясного комплексу цінностей і схвалюваних моделей поведінки. Така гетерогенність (існування безлічі різних соцієтальних підгруп) обумовлює "субкультурний" характер розвитку. Однак у стабільних соцієтальних системах є комплекс спільних цінностей і вірувань, які поділяються більшістю членів суспільства. Ці автори підкреслюють, що націоналізм і патріотизм, як природне породження етноцентризму, у всіх суспільствах є могутніми факторами і є своєрідним соціальним цементом, який може об'єднати в інших відношеннях відмінні сегменти населення. У цьому полягає функція державних гімнів, яскравих інаугураційних церемоній і загальнонаціональних свят.
Також відзначимо, що загальнонародні символи часто-густо виникають у критичні для даної нації періоди. Так, національний гімн США, який оспівував "прапор усіяний зірками", був написаний у ході тяжкої англо-американської війни, у зв'язку із вдалою обороною Балтимору у 1814 році [77, 285].
Патріотизм, як політична цінність, поєднує приватні, індивідуальні орієнтації та інтереси з орієн