Вы здесь

Моделювання та управління ризиком вексельних зобов'язань

Автор: 
Долінський Леонід Борисович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U003200
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
аналіз та моделювання вексельного ризику
2.1. Якісний аналіз ризику вексельних зобов’язань
Моделюючи вексельні ризики, насамперед, доцільно здійснити їх якісний аналіз, і
лише ідентифікувавши види ризиків, переходити безпосередньо до кількісних
методів їх оцінки.
Головною метою якісного аналізу ризику вексельних зобов’язань є визначення
джерел (факторів), суб’єктів та об’єктів ризику, зони дії ризику, ідентифікації
та класифікації основних видів та типів ризику і надання чітких дефініцій
кожному виду вексельних ризиків. Тлумачення та інтерпретація цих основоположних
елементів аналізу вексельного ризику базуються на загальній теорії економічного
ризику.
Проте, як вже зазначалося, існуюча література характеризується неоднозначністю
в трактуванні дефініцій, властивостей та аспектів ризику, в розумінні його
сутності та співвідношення його об’єктивних і суб’єктивних сторін. Плюралізм
наукових думок з цього приводу пояснюється, зокрема, багатоаспектністю
(багатогранністю) цієї економічної категорії. Серед розглянутих в використаних
літературних джерелах точок зору щодо визначення поняття економічного ризику
найбільше схиляємось до означення, наданого В.В. Вітлінським в [37, c. 10], яке
базується на принципах системного аналізу. На основі цього означення введемо
поняття вексельного ризику.
Ризик, яким обтяжені вексельні розрахунки, - це економічна категорія іманентно
притаманна діяльності безпосередніх та потенційних учасників вексельного обігу.
Він пов’язаний з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях
оцінювання, управління, неминучого вибору у вексельних розрахунках.
Оцінка міри (ступеню) ризику вексельного зобов’язання є багатомірною величиною,
що характеризує можливі відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного)
результату, можливу невдачу (збитки) з урахуванням впливу контрольованих
(керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних
зв’язків.
Об’єктом ризику є сама вексельна боргова угода, яка оформлюється вексельним
зобов’язанням. Причому, якщо розглядати цю фінансову угоду, як кредитну, то
об’єктом ризику є вексельний комерційний кредит, який може бути не повернений.
А якщо розглядати цю фінансову угоду як засіб інвестування або спекуляції, то
об’єктом ризику є вексель – цінний папір, фінансові характеристики якого
(зокрема, ринкова вартість, дохідність та ліквідність) можуть змінюватися в
несприятливий бік від бажаного (очікуваного) результату.
Суб’єктом ризику є потенційний або дійсний власник векселя, оскільки він
відчуває (або відчує в майбутньому) вплив ризику на результат вексельних
розрахунків. При зміні векселедержателя змінюється суб’єкт ризику, тобто кожен
з безпосередніх учасників вексельного обігу на певному етапі стає суб’єктом
ризику.
В якості джерел ризику виступає нескінчена кількість більш чи менш суттєвих,
керованих та некерованих, зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на
вексельний обіг, спричиняючи невизначеність результатів, конфліктність рішень,
тощо. Сукупність зовнішніх факторів в теорії гри (див., наприклад, [33, 37])
отримала назву економічне середовище.
Основні види та типи ідентифікованих вексельних ризиків подано в вигляді схеми
(рис. 2.1).

Наведена класифікація не претендує на вичерпність. Вона відображує лише
внутрішні (обумовлені індивідуальними властивостями) для векселя ризики. Тобто,
враховуючи зовнішні джерела ризику (політичний, законодавчий та інші фактори),
цю схему можна суттєво розширити. Крім того, в економічній літературі
зустрічаються окремі класифікації інвестиційних ризиків [15, 16], ризиків
цінних паперів (ринкових ризиків) [118], що теж дозволяє доповнити наведену
схему. Проте, запропонованого ступеню деталізації цілком достатньо для
визначення методів моделювання та кількісної оцінки ризикованості векселя з
урахуванням його особливостей та специфічних властивостей.
Основна особливість векселя полягає в його двоїстій сутності, оскільки з одного
боку його можна розглядати як цінний папір, а з іншого - як кредитний
інструмент. Таким чином, векселю притаманний широкий спектр ризиків, до яких
входять як ризики, характерні цінним паперам, так і ризики, характерні
кредитним інструментам. Звідси, сукупність вексельних ризиків складається з
двох основних типів ризиків:
* ризики, обумовлені несприятливими коливаннями ринкової вартості та дохідності
векселя, а також можливою низькою ліквідністю векселя в процесі його обігу на
фондовому ринку до настання дати його погашення (назвемо їх фондовими
ризиками). Фондові ризики залежно від стратегії векселедержателя (купівля з
метою перепродажу або вкладення коштів і утримання векселя до строку погашення)
можна поділити відповідно на спекулятивні та інвестиційні. Ризики, що входять
до групи фондових ризиків притаманні й іншим видам цінних паперів, що мають
вільний (активний) обіг на ринку;
* ризики, котрі визначаються множиною випадкових несприятливих подій,
пов’язаних з непогашенням своєчасно та в повному обсязі вексельним боржником
(боржниками) своїх грошових зобов’язань перед власником векселя за настання
строку платежу (назвемо їх кредитними ризиками [1 В Україні існує нормативно
закріпленне означення кредитного ризику, яке, нажаль, не відображує специфіки
вексельних кредитів. Так, згідно [87] кредитний ризик – ймовірність несплати
позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користування
кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.]). Хоча ризик неплатежу
(кредитний ризик) притаманний і іншим борговим інструментам, вексельний
кредитний ризик є абсолютно унікальним, оскільки боргові вз