Вы здесь

Злочини проти людяності: міжнародно-правовий аспект.

Автор: 
Маєвська Алла Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U003302
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КОДИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ

2.1. Злочини проти людяності за статутами Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії і Міжнародного трибуналу для Руанди
Здавалося б, після всіх жахів війни, коли людство усвідомило, до чого вони призводять, воно не повинно було більше вдаватися до подібних дій. Але війну, цю "проказу людської душі" і інші форми озброєних конфліктів важко ліквідувати. Це із прикрістю визнавали ще у 1932 р. - коли вже нечітко вимальовувалася Друга світова війна - два великі вчені: Альберт Ейнштейн і Зиґмунд Фрейд. За пропозицією Ліги Націй і її Інституту інтелектуального співробітництва Ейнштейн запросив Фрейда, щоб той спробував дати відповідь на дуже важливе питання про те, чи існує який-небудь шлях для людства уникнути загрози війни, і, зокрема, що підштовхує людей вбивати і вмирати, чому у стількох прокидається "дикий ентузіазм"і готовність влаштувати різню? У своїй відповіді Фрейд підкреслив, що малоймовірною є здібність людини стримати свої "агресивні схильності"; все, що може бути зроблено, повинно відволікти "деструктивний інстинкт людини" у іншу сферу, ніж війна, і треба вжити дійових заходів, які, принаймні частково, можуть зупинити такі "агресивні схильності" - "паліативні заходи"(148(86. Таким заходом виступають міжнародні трибунали - Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 р. , і Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид і інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди, і громадян, відповідальних за геноцид і подібні порушення, вчинені на території сусідніх держав, в період з 1 січня до 31 грудня 1994 р.[126; 127]87.
Швидкість, з якою ООН створювала Міжнародний трибунал по ситуації у колишній Югославії, обумовлювалася важливістю завдань цього трибуналу. Цей трибунал - унікальний у сучасній історії. Він є міжнародним кримінальним трибуналом, який будь-коли був створений ООН. Його єдиними попередниками на нашій пам'яті були міжнародні воєнні трибунали у Нюрнбергу і Токіо, які були створені при інших обставинах і базувалися на моральних і правових засадах, фундаментально відмінних за своєю природою.
Заснування Югославського трибуналу - правова відповідь на вимоги, поставлені ситуацією у колишній Югославії, де у величезних масштабах вчинялися воєнні злочини і злочини проти людяності: для засудження за ці дві категорії злочинів був створений цей трибунал. У своїй доповіді голова Югославського трибуналу Генеральному секретарю ООН 14 листопада 1994 р. зазначив: "Здатність Трибуналу судити за злочини проти людяності випливає із самої їх природи: нещодавно Апеляційний суд Франції вірно зазначив по справі Барб'є, що "злочини проти людяності...не входять у сферу дії...внутрішньодержавного (національного) кримінального суду, а є предметом міжнародного кримінального розгляду, бо для першого поняття кордонів і правил екстрадиції, які з нього випливають, є абсолютно чужими"(148(88.
Будучи новітнім інституціональним явищем на міжнародно-правовій сцені, спочатку ( у 1994 р. ) Трибунал зіштовхнувся із деякими практичними невизначеностями і, зокрема, критикою щодо його правової обґрунтованості і ефективності.
Основні сумніви викликав метод, за яким його було створено. За період, який передував прийняттю резолюції Ради Безпеки 808 (1993), ООН обговорювала брутальну і антигуманну природу конфлікту у Югославії. У жовтні 1992 за резолюцією Ради Безпеки 780 (1992) була заснована Комісія експертів, яка мала надати Генеральному секретарю звіт із висновками про грубі порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. і інші порушення міжнародного гуманітарного права.
Рішення про створення спеціального трибуналу було винесено Радою Безпеки у лютому 1993 р. Повна відсутність прогресу мирного процесу у регіоні і необхідність показати міжнародному співтовариству, що ООН не сидить склавши руки, коли тисячі людей грубо ображаються і знищуються, спонукало Раду Безпеки у резолюції 808 (1993) вимагати від Генерального секретаря внесення пропозицій, які б передбачили заснування трибуналу для "ефективного і швидкого втілення" його рішень. Так, традиційний підхід до заснування подібних органів за угодою відкинули як дуже повільний (ратифікація угоди, щоб та набрала чинності, може тривати роками) і не дуже ефективний, бо держави - члени ООН не повинні б були ратифікувати угоду проти їх бажання. Тому Рада Безпеки вирішила скористатися своїми спеціальними повноваженнями згідно із главою 7 Статуту ООН [169]89.
Визначимо основні характерні риси Трибуналу, які відрізняють його не тільки від міжнародних воєнних трибуналів минулого, а і від інших механізмів розв'язання міжнародних суперечок.
По-перше, на відміну від Нюрнберзького і Токійського трибуналів, Югославський (і Руандійський) - дійсно міжнародний. Вважається, що і Нюрнберзький, і Токійський трибунали були мультинаціональними, але не міжнародними судами у точному розумінні, бо вони представляли тільки одну частину міжнародної спільності: переможців (до 1948 р. внутрішня влада Німеччини здійснювалася 4 державами). Це визнавалося самим Нюрнберзьким трибуналом, коли він вказав, що при його створенні і визначенні права, яким він буде користуватися, чотири Сторони, які підписали його Статут, зробили те, що кожна окрема держава могла зробити самостійно (108(. Кожна держава могла судити злочинців, що потрапили у полон, визнаючи недоторканність життя солдат і офіцерів, які дотримувалися ((( (( (((((. Полонений же злочинець підлягає суду і покаранню. Іншими словами, у Нюрнбергу кожна з чотирьох держав - переможниць могла судити підсудних сама: вони ж віддали перевагу заснуванню об'єднаного суду, який діяв від імені їх усіх. Новизна інституту не повинна розглядатися як порушення міжнародного права. Тим паче, що цей інститут набув розвитку і закріпився. До ре