Вы здесь

Вплив енергетичного живлення бичків до 6-місячного віку на ефективність виробництва яловичини

Автор: 
Ковтун Сергій Борисович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U003365
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2

ВЛАСНІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Методика і методи досліджень

Науково-виробничий дослід проведено у дослідному господарстві "Кутузівка" Харківського району Харківської області в 1990-1992 р.р. на бичках чорно-рябої породи відповідно до схеми (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Схема науково-виробничого досліду
Показник Група І ІІ ІІІ І етап досліду Поголів'я бичків, голів. 15 15 15 Вік: на початок досліду, днів 45 45 45 на кінець досліду, міс. 66 6 Тривалість досліду, днів 135 135 135 Рівень годівлі телят , % до норми80100120 Енергетична поживність раціонів, МДж ДОЕ/кгW0.75
0,70
0,83
0,96ІІ етап досліду Поголів'я бичків, голів. 121212 Вік, міс.: на початок досліду 6 6 6 на кінець досліду, міс. 17 17 17 Тривалість досліду, днів 330 330 330 Рівень годівлі телят , % до норми100100100 На початку досліду, по принципу груп-аналогів, у 10-20 денному віці, було відібрано 45 бичків чорно-рябої породи, з яких після вирівнювального періоду в 45-денному віці було сформовано 3 групи по 15 голів у кожній.
У молочний період, із 45-денного до 6-міс. віку, телята I дослідної групи утримувалися на "низькому" рівні енергетичного живлення - 0,70 МДж доступної для обміну енергії на 1 кг обмінної маси (МДжДОЕ/кг W0.75), II групи - на "помірному" рівні енергетичного живлення (0,83 МДжДОЕ/кг W0.75), III групи - на "високому" рівні енергетичного живлення (0,96 МДжДОЕ/кг W0.75). Різниця в рівні годівлі між групами створювалася, в основному, за рахунок згодовування різної кількості концентрованих кормів, що супроводжувалося підвищенням не тільки енергетичної, але й загальної поживності раціонів. Телята II і III груп у порівнянні з тваринами I групи спожили більше протеїну, жиру, клітковини і БЕР.
Протягом другого етапу молодняку із 6- до 17-міс. віку згодовували однакову кількість поживних речовин в усіх групах.
Утримання всіх дослідних бичків було однаковим: до 6-міс. віку в групових станках безприв'язне, старше 6-міс. віку - на прив'язі. Тваринницьке приміщення оснащене автопоїлками, годівницями, гнойовими транспортерами і системою вентиляції.
Годівлю піддослідних бичків до 6-міс. віку проводили 3 рази на день, а після постановки на прив'язь, старше 6-міс. віку, два рази. Корми роздавалися вручну з щоденним обліком заданих кормів і їх залишків. Раціони коректувалися після кожного зважування тварин і складалися з кормів власного виробництва дослідного господарства, на основі визначення хімічного складу і розрахунку фактичної поживності кормів, яку визначали в лабораторії оцінки якості кормів Інституту тваринництва УААН згідно загальноприйнятих методик.
Екстер'єрні особливості росту й розвитку бичків вивчали шляхом замірів основних параметрів по Е.Ф.Ліскуну (1951): висоті в холці і крижах; ширині, глибині й обхваті грудей; ширині за лопатками, в маклоках і лоба; косої довжини тулуба; обхват п'ясті; напівобхват заду (горизонтальний). Проміри робили мірною палицею, стрічкою і циркулем. На основі даних промірів обчислювали індекси будови тіла: довгоногості, збитості, перерослості, шилозадості, костистості, широколобості, масивності (за Дюрітом), м'ясності (за Грегорі), широтний (за Г.В. Ланіною), широкотілості (по М.М. Замятіну).
Ріст живої маси піддослідних бичків визначали щодекадно, зважуванням вранці до годівлі. На основі цих даних проводили екстраполяцію живої маси на дату народження. У бичків обчислювали показники абсолютних і середньодобових приростів живої маси, коефіцієнти збільшення живої маси стосовно маси при народженні. Відносний приріст, швидкість і інтенсивність (напруженість) росту визначали за формулами С. Броді й І.І. Шмальгаузена.
З метою вивчення м'ясної продуктивності бичків було проведено два контрольних забої у 6- і 17-міс. віці по 3 голови з кожної групи, усього 18 голів. Забій 6-міс. телят проводили в забійному цеху дослідного господарства "Українка" Харківського району, 17-міс. бичків - на Вовчанському м'ясокомбінаті Харківської області за методикою ВІТ (1986). М'ясну продуктивність тварин визначали по передзабійній живій масі, масі туші, внутрішнього жиру, внутрішніх органів: печінки, легень, нирок, серця.
Визначення забійного виходу, морфологічного складу туші, маси внутрішніх органів проводили за методикою М.Ф.Томме (1951). Масу парних туш визначали через 2 години після забою тварин.
Обвалку півтуш і взяття зразків найдовшого м'яза спини і середньої проби м'яса трьохреберного відрубу для наступних аналізів проводили після 24-годинної витримки півтуш у холодильній камері при температурі 0( С - +3( С.
Розробку туш бичків проводили відповідно до ДЕСТ 7595-55. Морфологічний склад туш вивчали шляхом обвалки туш. На основі результатів обвалки визначали абсолютний і відносний вміст у них м'якоті, сухожиль і кісток.
У м'ясі визначали вміст вологи, сухої речовини, колір, уварювання, рН, ніжність за методикою ВНДІМП (1968); загальний білок - по Кельдалю, жир - шляхом екстрагування в апараті Сокслета в модифікації Рушковського.
Енергетичну і харчову цінність м'яса визначали розрахунковим шляхом.
Білково-якісний показник білка м'яса - відношенням триптофану до оксипроліну: триптофан у найдовшому м'язі спини визначали методом Спайза й Чемберза, оксипролін - методом Неймана й Логана в модифікації Вербицького й Детерідже.
Здатність найдовшого м'яза спини утримувати вологу визначали методом Трау й Гама в модифікації Волокінської, ніжність вареного м'яса - електро-консистометром Чорнера-Брехлера в модифікації В.Я.Максакова та ін. (1962).
Смакові якості вареного м'яса і бульйону визначали комісійно шляхом дегустації за методикою Д.А.Левантіна (1986) в Інституті тваринництва УААН.
Вихід білка й конверсію протеїну й енергії кормів у білок і енергію м'ясної продукції визначали за методикою Л.К.Лепайие (1983).
Споживання обмінної енергії і сухої