Вы здесь

Туризм як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз

Автор: 
Головашенко Ольга Вячеславівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
3402U003688
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗРОСТАННЯ ТУРИСТСЬКОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИ - ЗАКОНОМІРНІСТЬ СУЧАСНОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

2.1. Сутність, зміст та структура туристської діяльності

Вихідним пунктом діалектико-матеріального розуміння людини є твердження, що вона є продуктом і суб'єктом суспільно-виробничої діяльності. При цьому діяльність розуміється як специфічно людська форма активного відношення до навколишнього світу, змістом якої є цілеспрямовані зміни і перетворення в інтересах людей [36,4].
Усяка діяльність включає в себе: мету, засоби, результат і сам процес діяльності.
Діяльність - це "спосіб відтворення соціальних процесів, самореалізації людини, її зв'язків з оточуючим світом" [285, 137].
Поняття "діяльності" охоплює різні форми людської активності (економічної, політичної, культурної) і сфери функціонування суспільства. В плані соціально-філософському поняття "діяльність" використовується для характеристики специфічного способу людського буття. Розгляд діяльності як принципу розуміння соціальності означає розуміння людського буття через утілення і результати активності.
Предмети і процеси людського світу в такому висвітленні показують свої соціальні знання, свою наповненість людськими силами і здатностями, свою багатогранність або одновимірність, наслідки плідних чи руйнівних людських дій.
Діяльність без самореалізації індивідів неможлива. Предметність та соціальність діяльності, в тому числі і туристської, продуктивно реалізується тільки при наявності самореалізації. Якщо в будь-якому виді соціальної активності відсутня мінімальна напруга, яка створюється людською самореалізацією, діяльність та власне соціальний процес стає неможливим.
На думку Є.Г.Юдіна, стосовно поняття діяльності можна вказати на такі її функції:
1) діяльність як пояснювальний принцип - поняття, що виражає універсальну характеристику людського світу;
2) діяльність як предмет управління - те, що підлягає організації на основі будь-яких принципів;
3) діяльність як предмет проектування, тобто виявлення способів та умов оптимальної реалізації певних (переважно нових) видів діяльності;
4) діяльність як цінність, тобто розгляд місця, яке вона займає в різних системах культури [349,14].
Соціально-філософський аналіз туризму, оперуючи поняттям діяльності, пояснює його в усій гігантській багатоманітності його проявів. Він передбачає розробку уявлення про межі туристичної реальності та про механізми його цілісності. Оперування загальним, соціально-філософським поняттям туристської діяльності виступає як перший крок пояснення, за яким повинно слідувати побудова вже не загальної, а спеціалізованої для даної предметної області системи категорій.
Застосовуючи пояснювальну силу діяльності як методологічного принципу, необхідно, як слушно зауважує Г.С.Батіщєв, утримувати "під безперестанним контролем тієї обмірковано-критичної рефлексії, яка б охоронила нас від перевищення міри застосування цієї категорії, від її догматичної універсалізації та сподівання на неї як на ту, яка нібито завжди і для всіх можливих світів має гарантовану силу" [18,24].
Діяльність не є причиною самої себе, бо для свого існування їй потрібні певні умови, засоби, системи відносин та просто зовнішній світ. Загально відомо, що праця - батько багатства, але природа - його мати.
Туристська активність є одним з проявів людської активності взагалі. Активність як "діяльнісний стан живих організмів є умовою їхнього існування в світі" [39,259]. Активність є всезагальною характеристикою життя. Бути людиною означає бути активною, діяльнісною. Активність соціального суб'єкта детермінована як зсередини, так і зовні, і реалізується в процесах поведінки та життєдіяльності людини. Говорячи про активність людини, треба шукати відповідь на такі запитання: "Активність у якому напрямку?", "Ради чого і в ім'я чиїх та яких інтересів?". Останнє питання - це питання про мотиваційну підставу активності. Людина, виступаючи активною істотою, відтворює свої життєві відносини з оточуючим середовищем. Вона має внутрішній образ цих відносин, а вони можуть бути досить багатоманітними: реалізація власного "Я", відгук на потреби інших людей, участь у соціально-кон'юнктурних формах активності. Все це - багатоманітні форми суб'єктивності людини, різні грані її "Я". Те, що людина здійснює, зумовлене її власними інтересами і потребами, які в свою чергу сформовані як соціумом, так і власною активністю.
Активність є основною характеристикою матерії, що визначає її постійний рух. Активність властива всім сторонам існування живої матерії. Активність людини виходить за рамки простої біологічної необхідності і включається в сферу свідомої діяльності. Вона може мати різну спрямованість, обумовлену як суспільними, так і індивідуальними потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями особистості. Така спрямованість не є просто сумою орієнтацій, а являє собою їхню складну систему, що характеризується динамічністю.
Активність людини виконує дві важливі функції: по-перше, впливаючи на навколишній світ і перетворюючи його, вона є засобом задоволення матеріальних і духовних потреб індивіда; по-друге, вона є засобом вираження і розвитку знань, умінь, здатностей особистості. Обидві ці функції об'єднані в кожному акті людської активності. Змінюючи і пристосовуючи зовнішній світ для задоволення своїх потреб, особа в процесі зміни навколишнього світу одночасно виражає свої смаки, схильності, своє сприйняття світу і відношення до нього. Тому можна сказати, що така активність є творчістю. Можливо, таке твердження на перший погляд здається не зовсім звичайним і навіть дивним, тому що під творчістю частіше мають на увазі створення чогось нового, що раніше не існувало. Активність, про яку ми говоримо, - туризм - завжди "створює" щось нове, незвичайне: один бік цієї активності впливає на людей, на речі, на положення, інший - додає цьому впливу і його результатам особистий, неповторний відтінок [89,63].
Активність я