Вы здесь

Геологічна будова та золотоносність Солонянського рудного поля (Сурська структура, Середнє Придніпров'я)

Автор: 
Сукач Віталій Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2002
Артикул:
0402U003771
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНА ПОЗИЦІЯ І ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА
СОЛОНЯНСЬКОГО РУДНОГО ПОЛЯ
У геолого-структурному відношенні Солонянське рудне поле розташоване (рис. 2.1) в південній частині Сурської зеленокам'яної структури (ЗКС), яка є складовою частиною крупного геоблоку Українського кристалічного щита (УЩ) - Середньопридніпровської граніт-зеленокам'яної області (СГЗО). Згідно роботі [72] остання трактується як складно побудований мегаантиклінорій, осьова зона якого в меридіональному напрямку проходить через Сурську ЗКС. СГЗО на заході межує з Інгуло-Інгулецькою структурно-формаційною зоною (СФЗ) Кіровоградського геоблоку , а на сході - з Оріхово-Павлоградською СФК Приазовського геоблоку. Щодо простягання на північ та південь, ймовірніше, що СГЗО є фрагментом більш крупного субмеридіонального граніт-зеленокам'яного поясу [71], який продовжується за межі УЩ відповідно під палеозойські і мезозойські відклади Дніпрово-Донецької та Причорноморської впадин.
СГЗО розміщена в південно-східній частині Українського щита і має типову для нього двох'ярусну будову. Нижній структурний ярус - це кристалічний фундамент, складений докембрійськими супракрустальними, метаморфізованими вулканогенними, осадочно-вулканогенними, інтрузивними і утвореннями, а верхній - платформний чохол, представлений палеоген-неогеновими і четвертинними осадочними відкладами. У межах кристалічного фундаменту виділяється два архейських структурно-формаційних комплекси (СФК). Внизу розташовується більш древній палео-мезоархейський аульський плагіогранітоїдно-амфіболітовий СФК, а вище нього - неоархейський середньопридніпровський тоналіт-зеленокам'яний (зеленокам'яний) СФК [82]. По відношенню до середньопридніпровського, аульський СФК виступає в якості фундаменту і складає так зване "гранітоїдне облямування", яке оточує СРП з південного заходу та сходу. Згідно діючій Стратиграфічній схеми розчленування докембрію УЩ, він складений супракрустальними утвореннями аульської серії та плагіогранітоїдами дніпропетровського комплексу.
Багатьма дослідниками ?92, 99 та ін.? породи аульської серії трактуються як аналоги найдавнішого на Землі "комплексу сірих гнейсів", що виділяється на інших докембрийских щитах світу. Головні відмінні риси цих утворень обумовлені тим, що вони перетерпіли глибокі метаморфічні й ультраметаморфічні перетворення. Це стало причиною формування за їх рахунок великих полів розвитку таких специфічних для раннього докембрия порід, як мігматити і граніто-гнейси (плагіограніти), які виділяються у складі дніпропетровського комплексу. Від гранітизації збереглися лише поодинокі реліктові останці (рестити) аульських утворень, що мають лінзо- або пластоподібну форму і просліджуються по простяганню на перші десятки, рідше сотні метрів при потужності у перші десятки метрів. Їх породний склад доволі простий: амфіболіти, біотитові, біотит-амфіболові, рідко амфіболові плагіогнейси і кристалічні сланців. За ступенем метаморфізму утворення аульської серії відповідають амфіболітовій фації регіонального метаморфізму [7, 144 та ін.], серед якої іноді відмічаються гранулітові парагенези.
За петрохімічними параметрами і мікроелементним складом первинну природу амфіболітів однозначно встановити неможливо. Ймовірно, що в межах Середнього Придніпров'я серед них зустрічаються як пара- так і ортопороди. Поряд з цим, первинно-осадова природа плагіогнейсів встановлена більш надійніше [99].
Достовірних прямих даних про вік утворень аульської серії до сьогоднішнього дня не отримано. Верхня вікова межа визначається діючою стратиграфічною схемою і складає 3,4 млрд. років.
Дніпропетровський комплекс уперше був запропонований до виділення в стратиграфічній схемі Середнього Придніпров'я В.І. Орсою [128]. Комплекс представлений ультраметаморфічними утвореннями істотно плагіогранітоїдного складу. Найбільш розповсюдженими серед них є дрібно-середньозернисті плагіомігматити і плагіограніти, рідше зустрічаються тоналіти. Формування плагіогранітоїдів дніпропетровського комплексу є відображенням найбільшого планетарного етапу гранітизації в розвитку докембрійських щитів світу [83]. У затвердженій стратиграфічній схемі ці процеси віднесені до мезоархею, що цілком узгоджується з відносним віковим положенням дніпропетровського комплексу по відношенню до палеоархейських супракрустальних порід аульської серії і неоархейських зеленокам'яних утворень.
У фізичних полях аульський СФК характеризується переважно слабододатніми значеннями ?Та (у середньому +50нТл) і слабовід'ємними значеннями ?gост. (у середньому -0,05мГл), що відповідають низькощільним і немагнітним плагіогранітоїдам дніпропетровського комплексу. На тлі таких низькоконтрасних полів виділяються невеликі локальні позитивні аномалії, створювані останцями амфіболітів і плагіогнейсів аульской серії, унаслідок чого результуючі гравімагнітні поля розвитку аульських утворень мають слабко виражену мозаїчну структуру.
Розглядаючи аульський СФК необхідно відмітити, що в межах його розвитку крім палео-мезоархейських утворень значним поширенням користуються більш пізні архейські та протерозойські постметаморфічні плутонічні та дайкові комплекси від кислого до ультраосновного складу. Особливу структурно-вікову позицію серед них займають неоархейські інтрузивні так звані "сурські" плагіограніти, які відносяться до сурського комплексу у ранзі його пізньої фази - тоналіт-плагіогранітної формації [22, 55 та ін.]. При тому що ця формація входить до складу середньопридніпровського СФК і фіксує завершальну стадію його становлення, її утворення присутні також за межами Сурської зеленокам'яної структури. Плагіогранітоїди приурочуються до її бортів, завдяки чому утворювані ними масиви (Сурський та ін. [16]) мають видовжену неправильну форму, що наслідує контури структур. Характеристика найголовніших рис тоналіт-плагіогранітної формації буде приведена нижче, при описі середньопридніпровського (тоналіт-зеленокам'яного) СФК.
Що стосується інших інтрузивних комплексів обрамлення ЗКС, то вони укорінилися