Вы здесь

Діагностика та лікування синдрому ендогенної інтоксикації.

Автор: 
Павлов Олександр Олександрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U000015
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ II Власні дослідження ...…………………….............35
1. Характеристика методів дослідження ....……………....35-42
2. Особливості перебігу та вихіди лікування
хворих, що одержали рутинну терапію .………………......43-52
3. Обґрунтування й розробка методики
для експрес-діагностики,
визначення тяжкості перебігу і прогнозу синдрому
ендогенної інтоксикації……………………………………..53-59
4. Особливості перебігу синдрому ендогенної
інтоксикації у хворих, досліджуванної групи 1...…………60-68
5. Особливості перебігу синдрому ендогенної
інтоксикації у хворих, що отримали терапію
на основі розробленої методики комбінації
екстракорпоральних методів детоксикації...……………....69-78
6. Динаміка маркерів ендогенної інтоксикації
груп порівнювання ...……………………………......…........79-102
Заключення…………………………………………………....103-109
Висновки......................................................................................110
Практичні
рекомендації............................................................111
Перелік використаних джерел..……………………………...112-136
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
БЕТ – бактеріальні ендотоксини
ГБО – гіпербарична оксигенація
ГХН – гипохлорид натрію
ГС - гемодіаліз
ІФ – індекс функціональності
ЛІІ – лейкоцитарний індекс інтоксикації Кальф-Калифа
ВРІТ – відділення реанімації та інтенсивної терапії
ОЦК – обсяг циркулюючої крові
ПОЛ – перекисне окислення ліпідів
СМ – середні молекули
СЕІ – синдром ендогенної інтоксикації
СПОН – синдром поліорганної недостатності
РСМ – рівень середніх молекул
РСМ кр. - рівень середніх молекул у крові
РСМ с - рівень середніх молекул у сечі
ЕКОК – екстракорпоральне очищення крові
ВСТУП
Актуальність теми. Ендогенна інтоксикація являє собою синдром, який
характеризується накопиченням у тканинах і біологічних рідинах організму
надлишку продуктів нормального чи зміненого обміну або речовин клітинного
реагування - ендогенних токсичних субстанцій [32,46,100].
Для діагностики ендогенної інтоксикації традиційно використовують два підходи -
клінічний і лабораторний, які доповнюють один одного [34,65].
Критеріями клінічної діагностики є виразність ступеня порушення гемодинаміки,
функцій ЦНС, наявність дихальної недостатності, зниження діурезу,
рефрактерність до проведеної терапії, наявність ознак поліорганної
недостатності [65, 67,238].
Клінічна оцінка ендотоксикозу не позбавлена суб'єктивності, спирається на
досвід і знання лікаря, що ускладнює об'єктивізацію ранньої діагностики та
своєчасне лікування, мало інформативне для вибору й способу ефективної терапії
[18, 69, 211]. У зв'язку з цим велике значення для діагностики ендотоксикозу
надається лабораторним дослідженням.
Розрізняють специфічну та неспецифічну лабораторну діагностику. За допомогою
специфічних тестів можна виявити дію токсичних агентів, що викликають синдром
інтоксикації, і змоделювати подібний стан на якому-небудь біологічному об'єкті.
Однак, ці методи складні для повсякденного застосування [93,209].
Неспецифічні методи є інтегральними показниками токсичності того чи іншого
середовища організму (в основному плазми) без урахування етіологічних і
нозологічних особливостей захворювання [11, 79, 188].
До цього часу залишається невирішеним питання про здійснення інтегральної
оцінки тяжкості стану хворого при різнонаправлених змінах, які супроводжують
синдром ендогенної інтоксикації. Це пов'язано, насамперед, з тим, що СЕІ є
поліетіологічним захворюванням і для визначення рівня токсемії необхідне
вивчення різних маркерів ендотоксикозу [175, 191] .
Визначення обсягу медичної інформації, достатнього для адекватної оцінки
тяжкості стану хворого та вибору правильної лікувальної тактики, є складною
задачею. Висока вартість сучасних діагностичних процедур неминуче призводить до
необхідності зіставлення обсягу обстеження з його інформативністю. У
публікаціях існують дуже суперечливі рекомендації щодо глибини обстеження
системи гомеостазу, необхідності оцінки гуморального і клітинного імунітету,
критеріїв ендотоксикозу [37, 38, 42, 231].
Ситуація яка склалась потребує застосування нового методичного підходу до
ведення хворих у ВРІТ, засновану на сучасних схемах оцінки тяжкості стану й
прогнозу, що враховує і зіставляє медико–економічні витрати та кінцевий вихід
[27, 93, 99, 110, 211].
Ця проблема може бути вирішена на основі використання сучасних комп'ютерних
систем. Нині є значна кількість програмних продуктів, які вирішують різними
способами окреслені проблеми. W.A. Knaus, 1998 запропонував АРАСHЕ, L.E.
Stevens, 1998 розробив систему Sepsis severity score (SSS), J.C. Marshall, 1996
використовує для оцінки тяжкості стану хворих систему Multiple organ
dysfunction score (MODS), J.R. Le Gall, 1998 запропонував оцінну шкалу Logistic
organ dysfunction system (LODS), SAGE універсальну систему, що містить у своєму
складі базу даних.
Наявні методи експрес - діагностики не повною мірою відповідають вимогам для
визначення синдрому ендогенної інтоксикації. Крім того, широкому поширенню в
клінічну практику вищевказаних програмних продуктів заважають тверда
конфігурація методики, що не враховує особливості тієї чи іншої клініки;
великий масив даних, необхідний для проведення обчислень.
Крім того у комплексному лікуванні СЕІ застосовуються різні методи
екстракорпорального очищення крові.
Розглянуті особливості сучасного стану досліджень дозволяють вважати актуальною
науково-практичну задачу діагностики та лікування синдрому ендогенної
інтоксикації.
Використання терапії з широкою гамою методів ЕКОК дозволяє істотно зменшити
кількість летальних випадків і підвищити ефект від проведеного лікування.
Адекватна комбінація методів ЕКОК відіграє вирішальну роль в екс