Вы здесь

Динаміка фітомаси та депонованого вуглецю в штучних насадженнях сосни Полісся Укра-їни.

Автор: 
Петренко Михайло Михайлович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U000082
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Об’єкт дослідження
Аналіз і оцінка лісового фонду району досліджень
На території України виділяють 4 природні зони: Полісся, Лісостеп, Північний
Степ, Південний Степ – і дві гірські області – Українські Карпати і гірський
Крим.
Зона Полісся України займає значну частину території – 113,5 тис. кв. км або
19% від загальної площі країни. Ця зона розташована в північній частині
Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської
областей. Крім того в цю зону входить частково Львівська, Тернопільська та
Хмельницька області, які формують Мале Полісся [22, с. 98; 104; 113; 131, 48].
Північ України – це Поліська низовина з абсолютними висотами у межах 150-180 м,
а на волинському і житомирському Поліссі 200-250 м. У сучасному рельєфі Полісся
найхарактернішими є річкові долини з широкою заплавою і надзаплавною терасою,
зандрові, морено-зандрові й моренні рівнини, моренні горби та вали.
Водно-льдовикові форми рельєфу в минулому були вкриті переважно хвойними та
мішаними лісами, а лесові та крейдяні підвищення – широколистяними [23, с.
154].
Полісся має різноманітні ґрунти. Під четвертинними відкладами Полісся залягають
крейда (волинське Полісся), граніти та інші кристалічні породи (житомирське
Полісся) або ж третинні піски, супіски та глини. Ці породи подекуди виходять на
донну поверхню і є материнськими ґрунтоутворюючими породами. Преважна частина
Полісся вкрита водно-льодовиковими пісками, супісками, зрідка – мореною і
покривними суглинками. На Мізоцькому і Овруцькому кряжах поверхневі відклади
представлено лесами і лесовидними суглинками. У західній частині Полісся значні
площі вкриті сучасними органогенними відкладами – торфом. Крейди і граніти
служать водотривким шаром, що забезпечує неглибоке залягання підгрунтових вод,
а отже і суцільне заболочування території [21, с. 64; 23, с. 157].
Підвищені частини рельєфу вкриті дерново-підзолистими ґрунтами різного
(переважно легкого) механічного складу. За ступенем опідзолення
дерново-підзолисті ґрунти Полісся належать до слабо-, середньо- та
сильнопідзолистих. Дерново-слабопідзолисті ґрунти поширені переважно на піщаних
і глинисто-піщаних відкладах; дерново-середньопідзолисті – на супіщаних
породах; дерново-сильнопідзолисті – на суглинкових і глинистих породах, зокрема
покривних і озерних відкладах. Дерново-підзолисті ґрунти – це лісові ґрунти. На
піщаних відмінах ростуть соснові бори, на супіщаних і суглинистих – зональні
типи мішаних лісів (із смереки, дуба, граба, сосни, берези тощо). Найродючиші
ділянки таких ґрунтів розорані.
У місцях із високим рівнем стояння ґрунтових вод (1,5-2 м від поверхні і вище)
розвиваються дерново-підзолисто-глейові ґрунти.
Невеликими масивами на лесових островах трапляються сірі лісові ґрунти. На
виходах крейдяних порід – перегнійно-карбонатні ґрунти різної глибини (від 15
до 60-70 см).
Велику площу на Поліссі займають низові болота. Серед болотних ґрунтів
переважають торфово-болотні та торфовища.
У північній частині Українського Полісся переважають дерново-слабопідзолисті,
глеєві, глинисто-піщані й піщані ґрунти, а також борові піски, де лише
розпочаті ґрунтоутворюючі процеси. У центральній частині правобережного Полісся
(Житомирська область) поширені дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти.
Заболоченість тут менша, ніж у північній частині зони, глеєві відміни
трапляються рідше. У Київському Поліссі переважають супіщані
дерново-середньопідзолисті ґрунти, які часто підстилаються мореною. У північній
та центральній частинах Чернігівського Полісся – супіщані
дерново-середньопідзолисті, а у південній трапляються лесові острови,
представлені сірими лісовими, часто засоленими содою ґрунтами [22, с. 152; 23,
с. 167].
Полісся характеризується вологим кліматом. Коефіцієнт зволоження становить
1,0-1,2. Основні кліматичні характеристики регіону за С.А. Генсіруком [24, с.
101] наводяться в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика кліматичних умов Полісся України.
Показник
Значення
Середньорічна t° повітря, °С
6,9
Кількість опадів, мм
550-650
Річний радіаційний баланс, ккал/см2
45
Висота снігового покриву, см
20-30
Тривалість вегетаційного періоду, днів
190-210
Безморозний період, днів
165
Вологість клімату за Д.В.Воробьовим
1,9
Коефіцієнт зволоження за І.Є. Багінським
1,0-1,2
Середньорічна температура зменшується із заходу на схід від +7 до +5°С, а у
січні вона складає від –4,5 до –7°С.
Найбільша кількість опадів випадає в теплий період року – з квітня по листопад
місяць (75%). Висота снігового покриву зменшується зі сходу на захід і
коливається від 30-40 см до 15-20 см.
Відносна вологість повітря значно коливається в залежності від території та
пори року. Середня її величина в серпні сягає 55-60% [17, с. 112; 22, с. 160].
В цілому клімат Полісся придатний для вирощування високопродуктивних лісів, у
тому числі і соснових деревостанів.
Ліси Полісся складають за площею 38% від вкритої лісовою рослинністю земель та
37% від загального запасу всіх українських лісів. Детальна характеристика
вкритих лісовою рослинністю земель наведена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Загальна характеристика вкритих лісовою рослинністю земель Полісся за областями
(станом на 1.01.1996 р.)
Область
Площа, тис га
Загальний запас, млн. м3
Волинська
622,0
100,6
Житомирська
971,0
177,8
Київська
572,3
116,6
Рівненська
731,6
116,7
Чернігівська
648,6
133,5
Всього
3545,5
645,2
Запас стиглих насаджень складає 4% від запасів поліських лісів. Середній
приріст на 1 га дорівнює 3-6 м3/га. Середня лісистість становить 32,1% (при
оптимальній 40%) [23, с. 189], лісозабезпече