Вы здесь

Вплив різноманітних варіантів антигелікобактерної терапії на склад мікрофлори кишечнику у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.

Автор: 
Гріднєв Олексій Євгенійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U000351
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота проведена на базі гастроентерологічного відділення Інституту терапії АМН
України і заснована на результатах клініко-лабораторно-інструментальних
досліджень 122 хворих неускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки,
асоційованої з H. pylori у віці від 18 до 60 років.
Використовувалися наступні методи дослідження: клініко-анамнестичні з
використанням спеціально розробленої схеми опитування; при надходженні у
стаціонар ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки
з прицільною біопсією антрального і фундального відділів шлунку для проведення
досліджень з метою виявлення H. pylori (цитологічним методом (в
мазках-відбитках), біохімічним, гістологічним та мікробіологічним методами) або
рентгеноскопія шлунку та дванадцятиперстної кишки, при проведенні якої
наявність H. pylori визначалася серологічним методом. Через 28 діб після
проведення антигелікобактерної терапії проводилося повторне ендоскопічне
дослідження з контролем ерадикації H. pylori (цитологічним та біохімічним
методами). Кислотоутворююча функція шлунку досліджувалася одноразово методом
інтрагастральної базальної рН – метрії. Бактеріологічне дослідження мікрофлори
кишечнику проводилося в динаміці (до початку лікування та через 7 і 28 діб
після його закінчення) за допомогою методу посіва калу на дисбактеріоз.
Для верифікації нозологічної форми захворювання проводили ендоскопічне
дослідження стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки за допомогою гнучкого
фіброгастроскопа “ГД-Б-БО-4” фірми “ЛОМО”, дослідження проводили натще, у
положенні хворого лежачи на лівому боці за загальноприйнятою методикою [30] з
обов’язковою прицільною біопсією антрального і фундального відділів шлунку для
проведення досліджень з метою виявлення H. pylori. При ендоскопії візуально
оцінювалися морфологічні та інші зміни слизової оболонки гастродуоденальної
зони.
Біоптати отримані під час проведення фіброгастродуоденоскопії вивчалися
наступними методами:
* цитологічним (методом мазків – відбитків) – при світловій мікроскопії зі
збільшенням у 900 разів під імерсією за стандартною методикою і фарбуванню по
Гимзі, досліджувалося по 9 полів зору в кожному препараті. При виявленні H.
pylori, що мають характерний вид, проводили підрахунок мікробних тіл за
методикою Л.І. Аруіна і співав.[15];
* біохімічним – (модифікований уреазний тест) – виготовлялося діагностичне
середовище – сечовина 0,6% - 1 мл, фенол – рот 0,5% 0,1 мл, у нього містився
біоптат, після чого в плині 10-20 хвилин проводили нагрівання на водяній лазні
при температурі 50 С0;
* гістологічним – за загальноприйнятою методикою та фарбуванням по
Романовському – Гимзі або гематоксиліном і еозином для визначення H. pylori та
клітинної інфільтрації. Пофарбовані гістологічні зрізи досліджували за
допомогою світлової мікроскопії при збільшенні 400 – визначали активність
запалення, ступінь обсіменіння H. pylori, наявність атрофії та кишкової
метаплазії. Патологічні зміни оцінювали у відповідності до Сіднейско –
Х’юстонської класифікації [153];
* мікробіологічним – отримані біоптати доставлялися в лабораторію в анаеробних
умовах. В лабораторії проводили швидкий уреазний тест (в уреа-індольному
середовищі від 15 хвилин до 8 годин при температурі 370С), пряму мікроскопію і
посів на селективне середовище (Агар Пілорі), з наступним культивуванням у
плині 3-7 діб при температурі 35-370С у мікроаерофільній атмосфері. Потім
робили ідентифікацію отриманої культури з уреазою, оксидазою, каталазою, а
також по характерному вигляді бактерій при мікроскопії.
Рентгеноскопія шлунку та дванадцятипалої кишки проводилося за допомогою
рентген-телевізійної установки TUR – 1 Німеччина. Використовувалися
загальноприйняті рентгенологічні критерії виявлення виразкових дефектів при
проведенні поліпозиційної рентгеноскопії і графії черевної порожнини.
У випадку проведення рентгенологічного дослідження наявність H. pylori
визначалася серологічним методом, за уніфікованою методикою: для визначення
титрів специфічних антитіл до H. pylori (IgG крові) проводили реакцію
аглютинації, при використанні стандартних наборів фірми “UBI MAGIWEL TM ”.
Кислотоутворююча функція шлунку досліджувалася за допомогою інтрагастральної
базальної рН – метрії, яка проводилася автоматизованим індикатором кислотності
шлунку “Елтес”.
Бактеріологічне дослідження мікрофлори товстого кишечнику робили за допомогою
методу посіву калу на дисбактеріоз відповідно до методичних рекомендацій від
10.10.1986 року Міністерства Охорони Здоров'я УРСР у бактеріологічній
лабораторії Інституту Терапії АМН України: забір фекалій робили в стерильний
посуд без консерванту. Термін з моменту забору матеріалу до початку дослідження
складав до 2 годин. Відбирали фекалії в стерильні, попередньо зважені
флакончики в кількості 0,5 – 1 г і після зважування проби у флакончик додавали
таку ж кількість фізіологічного розчину, щоб одержати розведення 101. Кал
гомогенізували у фізіологічному розчині і потім готували ряд послідовних
десятикратних розведень 103, 105, 107, 108, 109 окремими стерильними піпетками.
Посіви з розведень робили на відповідні живильні середовища та культивували при
температурі 370 С.
Для виявлення патогенних і умовно-патогенних ентеробактерій з розведення 101
методом Голда робили посів суспензії на середовища Ендо, Плоскірєва,
сульфіт-вісмут-сульфіт агар. З цього ж розведення додатково засівали 1 мл у 5
мл магнієвого середовища збагачення.
Для виявлення неферментуючих грам-негативних бактерій, коків, гемолітичних форм
мікроорганіз