Вы здесь

Підвищення ефективності інвестиційного проекту (на прикладі текстильної промисловості України)

Автор: 
Ляхович Лариса Андріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
3403U000643
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СТАН ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ІНВЕСТУВАННЯ
2.1. Фінансово-економічні результати діяльності текстильної промисловості
Ефективність формування інвестиційних проектів істотно залежить від врахування
специфічних особливостей галузі виробництва. Ці особливості обумовлені
зовнішніми і внутрішніми чинниками. До зовнішніх чинників відносяться такі:
чинники попиту на текстильну продукцію;
чинники, які характеризують пропозицію необхідних для виробниц­тва ресурсів;
чинники державного впливу та інші.
Внутрішні чинники — це чинники організації постачання, виробництва і збуту.
Текстильна продукція частково реалізується населенню через розд­рібну торгівлю,
частково переробляється й реалізується населенню як спо­живчі товари, частина
використовується для промислового споживання. Найважливішим споживачем готової
або переробленої текстильної продукції є населення. Але, якщо в 1990 р.
текстильна промисловість випускала на кожного мешканця України близько 23,3 м2
тканин усіх видів, то зараз галузь випускає тканин в розрахунку на одну людину
на рік лише 1,5 м2 [193, с. 92]. Динаміку виробництва тканин на одну особу
ілюструє табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Виробництво тканин на одну особу в Україні, м2
1990
1998
1999
2000
2001
Тканин, у тому числі:
23,3
1,8
1,0
1,3
1,5
Бавовняні
10,9
1,1
0,5
0,7
0,8
Вовняні
1,4
0,1
0,1
0,1
0,1
Лляні
1,9
0,2
0,1
0,1
0,1
Шовкові
5,5
0,2
0,1
0,1
0,1
За останнє десятиріччя виробництво основних видів тканин під­приємствами
текстильної промисловості різко скоротилося, що є наслід­ком прояву кризових
явищ, притаманних економіці України. Катастрофічне скорочення виробництва
тканин яскраво ілюструє діаграма, що зображена на рис. 2.1. З неї видно, що
тільки у 2001 р. загальний обсяг виробництва тканин дещо збільшився.
Рис. 2.1. Динаміка виробництва основних видів тканин в Україні
Загалом порівняно з 1990 р. виробництво основних видів тканин становило у 1998
р. – 8%, у 1999 — 4,2%, у 2000 р. – 5,3% і в 2001 р. – 5,9% [193, c. 76-77].
Перша специфічна риса текстильного виробництва пов'язана з харак­тером попиту,
що задовольняє дане виробництво, з огляду на те, що в текстильній промисловості
домінує виробництво предметів споживання, для кожного з яких існує визначений
рівень насичення. Відомо, що із зростанням доходів попит на продукти харчування
росте повільніше, ніж попит на одяг. При наступному зростанні доходів ріст
споживання одягу відстає від споживання інших товарів — наприклад,
радіотехніки. Споживання кожного з видів продукції із зростанням доходів
спочатку швидко росте, потім ріст сповільнюється й наступає насичення, що
виражається в стабілізації або падінні частки доходів, які спрямовуються
населенням на задоволення певної потреби. Із зростанням реальних доходів питомі
витрати на тканини, одяг і взуття знижуються, але їх абсолютне значення росте
.
Темпи приросту витрат сім'ї на тканини, одяг і взуття менші від темпів приросту
доходів цієї сім'ї. В міру наближення до рівня насичення обсяг витрат сім'ї на
тканини, одяг і взуття збільшується усе меншими темпами при зростанні доходів і
навіть дещо стабілізується. Чинником розширення попиту на тканини в умовах
відносної стабілізації ринку є приріст чисельності населення. На даний час в
Україні у зв’язку з негативним приростом населення і низьким рівнем реальних
доходів на душу населення очікувати різкого збільшення попиту на тканини не
доводиться.
З розвитком таких елементів ринку як вільне формування умов оплати праці і
вільне ціноутворення відбувається зміна цілей текстильних під­приємств —
головним стає зростання прибутку. Усунення обмежень у ціноутворенні на ресурси,
які використовуються в текстильній промис­ловості, призвело до росту цін на
них. Для збереження рентабельності виробництва підприємства підвищили ціни на
текстильну продукцію. Якщо цей процес буде розвиватися — загостриться проблема
реалізації продукції.
Водночас слід зазначити, що із зростанням виробництва продукції навіть в умовах
адміністративно-командної системи в текстильній промис­ловості спостерігався
ріст цін.
Розглянемо тенденції у формуванні ціни на бавовну, які обумовлені попитом і
пропозицією, на прикладі різних країн порівняно з країнами, які раніше входили
до складу СРСР. Рівень споживання текстильної продукції відріз­няється в
окремих країнах. Так у США він наближається до 24 кг на душу населення в рік,
тоді як у країнах, які розвиваються, усього 4 кг. Як відомо, в умовах ринку
обсяги виробництва, споживання, а також ціни на продукцію формуються з
урахуванням попиту й пропозиції. При оцінці рівня попиту на ті або інші товари
в міжнародному маркетингу зазвичай групують країни за рівнем доходів на душу
населення. У країнах із більш високими доходами населення виділяє більше
засобів на придбання одягу і має можливість споживати текстильні вироби в
більшому обсязі й ліпшої якості, віддаючи перевагу натуральним волокнам.
Валовий національний продукт (ВНП) у розрахунку на душу населення може бути
використаний для порівняльної характеристики економічного розвитку країни.
Частина цього продукту йде на споживання, частина — на нагромадження.
Інша складова ринку — пропозиція. Її можна охарактеризувати такими даними. З
1980 р. в Середньоазіатських республіках почався спад збору бавовни, що
пояснюється зниженням можливостей адміністративного тиску на ці республіки. З
1987 р. посівні площі під вирощування бавовни різко зменшилися і на даний час
вони складають тільки 10% оброблюваних земель, які відведенні під посіви
бавовни в усьому світі. Таким чином, нові суверенні держави Середньої Азії не
зможуть диктувати ціни на бавовну на світовому ринку і будуть