Вы здесь

Вплив геодинамічних напруг на розвиток і нафтогазоносність локальних структур Борисласько-Покутської зони Передкарпатського прогину

Автор: 
Михайлів Ірина Романівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
3403U000761
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОзділ 2
Особливості тектонічної будови структур Бориславсько-Покутської зони
Передкарпатського прогину
Складна геологічна будова Східних Карпат та прилеглих територій зумовила
створення декількох схем їх тектонічного районування, які відображені в працях
А.А. Богданова, М.Я. Вуля, О.С. Вялова, В.Г. Бондарчука, В.С. Бурова, В.В.
Глушка, Г.Н. Доленка, Я.О. Кульчицького, С.І. Субботіна та багатьох інших
геологів [40-61]. Однак, до сьогодні ще не існує єдиної думки про тектонічне
районування Передкарпатського крайового прогину, що пов’язано із різними
уявленнями щодо границі поширення крейдово-палеогенового флішу.
А.А. Богдановим [40] в Передкарпатському прогині виділено Внутрішню і Зовнішню
зони, які відрізняються між собою тектонічною будовою, історією геологічного
розвитку та будовою основи. Внутрішня зона, на думку автора, є периферією
Карпатської геосинклінальної області, яка також прогиналась і в орогенний етап
розвитку на початку міоцену, що супроводжувалось накопиченням нижніх, а згодом
і верхніх молас. В результаті прояву складкоутворюючих рухів, що завершились
виникненням крупних насувів, ця зона піддалась сильній дислокації. Розвинуті
тут структури є типово геосинклінальними дислокаціями. Головними особливостями
будови Зовнішньої зони, яка є частиною Східноєвропейської платформи і
прогиналась у пізньому міоцені, є блокове занурення доміоценового фундаменту в
бік Карпат з одночасним зростанням в цьому ж напрямку товщини верхньомоласових
відкладів та розвитоком типово платформових структур.
Районування Передкарпатського прогину на дві зони одержало широке визнання та
підтримується багатьма геологами (О.С. Вяловим, Н.Р. Ладиженським, Г.Н.
Доленком, Л.О. Кульчицьким, В. М. Антіповим та ін. [48-551, 57, 59, 60]).
Однак, В.С. Буров, В.В. Глушко, В.А. Шакін та П.Ф. Шпак [46] висловили
припущення про поділ Передкарпатського прогину на три зони -
Бориславсько-Покутську, Самбірську і Більче-волицьку. В основу такого
районування покладені уявлення про будову донеогенового фундаменту, відмінності
в історії розвитку та геологічній будові, вік комплексів порід, тип локальних
структур та розподіл корисних копалин. Відповідно до їх поглядів, закладання
Бориславсько-Покутської структурно-фаціальної зони відбувалось на
геосинклінальній основі, тоді як Самбірська - формувалась на флішовій та
характеризується специфічним складом молас і суттєво відрізняється будовою від
сусідних структурних елементів. В сучасному структурному плані Самбірська зона
насунута на Більче-Волицьку (Зовнішню) зону. При цьому Самбірська і
Бориславсько-Покутська зони вважаються самостійними покровами, кожний з яких
складений певним комплексом порід.
Аналізуючи вищенаведене з питань тектонічної будови Передкарпатського прогину
нами, як більш науково обґрунтований, прийнятий поділ на три самостійні зони,
які відрізняються тектонічною будовою і літо-фаціальними особливостями
відкладів, що їх складають. Нашими дослідженнями охоплена лише
Бориславсько-Покутська зона, яка в складі Передкарпатського прогину займає
крайнє південно-західне положення та простягається в межах Української частини
Карпат з північного заходу на південний схід на відстань 275 км при ширині від
7 до 24 км. В її тектонічній будові виділяються Старосільсько-Хідновицьке,
Орів-Роздольське, Майдан-Івано-Франківське, Микуличин-Коломийське і
Покутсько-Буковинське поперечні підняття та розділяючі їх Підбузька, Долинська,
Надвірнянська і Верховинська депресії [57]. На думку деяких авторів [62]
Микуличин-Коломийське підняття має локальне значення в складі
Покутсько-Буковинського, а замість Надвірнянської і Верховинської депресій слід
виділяти Делятинську.
Бориславсько-Покутська зона перетинається поперечними скидо-зсувами, які
розташовані один від одного на відстані від сотні метрів до 15-20 км і зумовили
його блокову будову. Ці поперечні тектонічні порушення можуть бути загальними
для всіх ярусів або простежуватись в складках лише одного ярусу. Детально за
глибинним критерієм Бориславсько-Покутська зона поділяється на перший, другий і
третій яруси [63].
2.1. Cтруктурно-тектонічна будова першого ярусу складок
Перший структурний ярус при ширині від 2 до 14 км поширений майже на всю
Бориславсько-Покутську зону і виклинюється в зоні Покутсько-Буковинського
підняття. Всього в будові ярусу виділяють 32 антикліналі, що групуються в лінії
складок, число яких змінюється від 1 до 4. Складки в північно-західній частині
Бориславсько-Покутської зони, до Танявського блоку включно, перекриваються
Скибовою зоною Карпат, амплітуда насуву якої складає від 3 до 12 км. На більшій
частині території Долинського району Скибовою зоною перекривається
південно-західна лінія складок з амплітудою насуву до 4 км. Амплітуда насуву
першого ярусу на другий зменшується з північного заходу, де вона складає 5-14
км і повністю перекриває другий ярус, на південний схід (0,5-4,0 км в межах
Майданського підняття з частковим або повним перекриттям тільки крайньої
південно-західної лінії складок; декілька сот метрів - Делятинська депресія і
Покутсько-Буковинське підняття, де перший ярус представлений складкою
Максимця). Значне зміщення порід спостерігається і в самій структурі першого
ярусу. Так, Добромильська складка в Старосамбірському, Бережницькому,
Блажівському і Монастирецькому блоках повністю перекривається Старосамбірською
і Блажівською складками. Значну амплітуду насуву (до 2 км) встановлено на
контакті Оболонської і Нижньострутинської складок.
В будові ярусу домінуюче висотне положення займають антикліналі крайньої