Вы здесь

Вивчення ролі нейросенсибілізації в патогенезі діабетичної ретинопатії та способи корекції виявлених порушень

Автор: 
Сидорова Марія Валеріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001008
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ.
2.1. Характеристика обстежених хворих
Клінічні спостереження проводились в очному відділенні Центральної міської
клінічної лікарні м. Києва (клініка очних хвороб Національного медичного
університету), очному відділенні клінічної ендокринологічної лікарні м. Києва.
Обстежено 124 хворих з різними формами діабетичної ретинопатії (247 очей). З
них 51 мужчина (41,13%), 73 жінки (58,87%). Вік хворих був у межах від 14 до 75
років. Результати розподілу хворих за віком та статтю представлено в таблиці
2.1.
З наведених даних видно, що 46 % хворих знаходились у групі від 20 до 59 років,
тобто - найбільш працездатного віку.
Всі хворі були поділені на групи в залежності від форми захворювання, яку
визначали за класифікацією Kohner та Porta (1990) [171]:
Непроліферативна ретинопатія (патологічні зміни в сітківці обмежувались
мікроаневризмами та мікрогеморагіями вздовж судинних аркад).
Препроліферативна ретинопатія (крім органічних порушень в мікроциркуляторному
руслі на сітківці були зони набряку, тверді ексудати та валоподібні осередки,
преретинальні геморагії).
Проліферативна ретинопатія (поряд з вище зазначеними порушеннями визначались
зони неоваскуляризації, гліозу та фіброзу, часткові крововиливи в скловидне
тіло, ділянки відшарування сітківки).
Таким чином, непроліферативна ретинопатія спостерігалась у 38 хворих (76 очей,
30,6 %), котрі в подальшому склали першу групу спостереження, препроліферативна
ретинопатія – у 41 хворих (82 ока, 33,0 %), в подальшому – друга група, а
проліферативна ретинопатія виявлена у 45 хворих (90 очей, 36,4 %), які склали
третю групу спостереження.
При вивченні імунного статусу у хворих на ДР ми використовували дві контрольні
групи. Першу контрольну групу складали 28 хворих на цукровий діабет, які не
мали ДР. Середній вік хворих складав 22 роки, з них було 13 мужчин (46,4%) та
15 жінок (53,6%). Другу контрольну групу склали 40 практично здорових осіб
відповідної статі та віку.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком, статтю, та формою діабетичної ретинопатії
Вік хворих, років
Форми діабетичної ретинопатії та стать хворих

Всього
І група –
непроліферативна ДР
ІІ група –
препроліферативна ДР
ІІІ група –
проліферативна ДР
чол
жін
Чол
жін
чол
жін
абс.
абс.
Абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
до 20
1,24
1,24
2,48
21-30
1,24
2,48
1,24
2,48
7,44
31-40
1,24
1,24
1,24
2,48
1,24
1,24
8,68
41-50
2,48
2,48
3,72
3,72
4,96
3,72
17
21,08
51-60
6,20
4,96
4,96
4,96
7,44
8,68
30
37,2
61-70
4,96
8,68
11
13,64
9,92
11,16
8,68
46
57,04
71 та більше
6,2
3,72
2,48
2,48
2,48
2,48
16
19,84
Всього
18
22,32
20
24,8
21
26,04
20
24,8
22
27,28
23
28,52
124
100
Строки спостереження у 71 хворих (57,3 %) були 3 та більше років, у 41 хворого
(33,0 %) – від 2 до 3 років, у 12 хворих (9,7 %) - менше 2 років.
При клінічному обстеженні органа зору на 25 очах (20,1%) спостерігалась
вторинна неоваскулярна глаукома, а на 34 очах (27,4 %) – ускладнена катаракта
різного ступеня зрілості. За даними офтальмоскопії гемофтальм спостерігався на
29 очах (23,3 %), шварти скловидного тіла – на 13 очах (10,5 %), часткове
відшарування сітківки – на 7 очах (1,2 %), часткова атрофія зорового нерва – на
11 очах (8,9 %).
Дослідження стану імунітету та аутонейросенсибілізації було проведене у 70
пацієнтів.
2.2. Дослідження функціонального стану зорового аналізатора
Обстеження хворих на діабетичну ретинопатію проводили в динаміці: до початку
лікування, після закінчення курса лікування, через 1 місяць, а надалі – через
кожні 3 місяці та впродовж всього строку спостереження. Всі виявлені клінічні
прояви аналізували в залежності від статі, віку, типу, ступеня компенсації та
тривалості цукрового діабету , імунних показників крові та співставляли з
результатами електрофізіологічних та функціональних методів дослідження.
Комплекс офтальмологічних досліджень поряд з традиційними методами (візометрія,
периметрія, сумарне поле зору за вісьмома меридіанами, біомікроскопія,
офтальмоскопія та ін.) включав: візоконтрастопериметрію, критичну частоту
злиття миготінь, дослідження електричної чутливості та лабільності зорового
аналізатора.
2.2.1. Візоконтрастопериметрія.
Результати фундаментальних досліджень дозволяють розглядати зорову систему як
фільтр просторових частот, що складається з оптичного компонента (пропускає
низькі частоти) та нервового (пропускає високі частоти) [15; 17; 69].
Гострота зору є максимально високою просторовою частотою, що розрізняється оком
при надпороговому контрасті, таким чином, є складовою частотно-контрастної
чутливості зорової системи. Тому оцінка збереження зорових функцій лише за
гостротою зору не може повно відобразити дійсні функціональні можливості ока
[69]. Окрім того при ДР, за даними О.І.Данилової, у 89 % випадків було виявлено
порушення світлової чутливості, ступінь яких знаходився в певній залежності від
тривалості цукрового діабету та стану очного дна [32], а звуження хроматичної
зони поля зору виникає ще на доклінічних етапах ДР.
Візоконтрастопериметрія характеризує передачу просторового зображення від ока
до мозку у всьому частотному діапазоні [118]. Таким чином, частотно-просторові
характеристики включають дані про гостроту зору не тільки при одному контрасті,
але й при зміні контрастності у широкому діапазоні просторових частот [18].
Для проведення досліджень використовували набір тестових зображень решіток
перемінного контраcту та різної просторової частоти (тести 1-