Вы здесь

Зміст і гарантії забезпечення реалізації свободи пересування людини та громадянина в Україні.

Автор: 
Динько Олександр Феодосійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001190
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. Державно-правовий механізм забезпечення реалізації
свободи пересування людини та громадянина в Україні
2.1. Свобода пересування як об’єкт конституційно-правового
регулювання……………………………………………………………….………..
2.2. Система правових гарантій забезпечення реалізації свободи
пересування…………………………………………………………………………
2.3. Умови обмеження свободи пересування та юридична
відповідальність…………………………………………………………………….
2.4. Система державного управління у сфері гарантування свободи пересування в
сучасних умовах...……………………………………….…………
Висновки до розділу…………………………………………………………
Висновки……………………………………..………………………..…….
Перелік посилань…..………………………………….…………………....
Список використаних джерел…………….………..……………………..

11
48
79
80
93
107
138
157
177
180
185
202
ВСТУП
Актуальність дослідження. Становлення в Україні інститутів громадянського
суспільства, демократичної, соціальної, правової держави передбачає правове
забезпечення реалізації принципу свободи пересування, створення необхідних умов
для наповнення його конкретним юридичним змістом. У ст. 33 Конституції України
вперше на конституційному рівні кожному, хто на законних підставах перебуває на
території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця
проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які
встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в
будь-який час повернутися в Україну. Упродовж періоду становлення відповідних
юридичних інститутів були прийняті нові закони або внесені зміни до чинних,
спрямовані на здійснення зазначеного конституційного припису. Проте зміст
законодавства про свободу пересування ще неповно відповідає об’єктивним
тенденціям розвитку суспільних відносин. Значною мірою це пов’язане з
недостатнім розумінням значення проблеми державними органами, що формують
зовнішню та внутрішню політику держави і, як результат цього, — наявність
неефективної системи відпрацювання й реалізації в цілому державної політики у
галузі свободи пересування. Нині відсутня науково обгрунтована концепція
формування і реалізації державної політики у зазначеній сфері як основи
послідовної законодавчої стратегії.
Питання свободи пересування має багатоаспектний характер, а тому є предметом
дослідження вчених різних галузей знань: демографії, історії, політології,
соціології, філософії тощо. Значний доробок у його вивчення внесли, зокрема,
такі фахівці як О.А. Малиновська, С.І. Пирожков, О.І. Піскун, І.М. Прибиткова,
Ю.І. Римаренко, М.І. Шульга. Серед учених-юристів цю проблему досліджували С.П.
Бритченко, П.Ф. Мартиненко, Ю.М. Тодика, М.І. Хавронюк, С.Б. Чехович. Серед
зарубіжних дослідників дану проблематику висвітлювали Є.С. Красінець, Р. Муді,
В.І. Потапов, Р. Плендер та інші.
Загалом для вітчизняної науки конституційного права розробка проблеми свободи
пересування є новим і недостатньо розвинутим напрямком наукового пошуку.
Зокрема, до останнього часу не існувало фундаментальних досліджень змісту і
гарантій забезпечення реалізації свободи пересування людини та громадянина в
Україні. Тому вона потребує комплексного дослідження. Це питання особливо
актуальне для України як держави, де свобода пересування, вільний вибір місця
проживання, право вільно залишати територію України і для громадян України в
будь-який час повернутися в Україну до проголошення незалежності мало
політичний характер, регулювалося адміністративними методами, зазнаючи при
цьому неправових обмежень, що певним чином позначалося на політичному та
економічно-соціальному розвитку держави. З прийняттям у 1996 році нової
Конституції України свобода пересування визнана невідчужуваним та непорушним
правом людини і громадянина; вона стала об’єктом конституційно-правового
регулювання. Дослідження змісту і гарантій забезпечення реалізації свободи
пересування людини та громадянина в Україні також зумовлено, по-перше, процесом
становлення суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової
держави; по-друге, необхідністю створення теоретичних основ та визначення
системи права на свободу пересування як однієї з складових конституційного
права; по-третє, потребою вдосконалення чинного законодавства відповідно до
Конституції України; і, насамкінець, створенням ефективних механізмів
забезпечення реалізації свободи пересування в Україні.
Наукова розробка теоретичних і практичних питань свободи пересування — новий і
перспективний напрям дослідження в межах публічного права. Розкриття всіх її
аспектів в соціально-юридичному плані сприятиме утвердженню правової держави в
Україні з притаманним їй верховенством Конституції і невід’ємними правами та
свободами людини і громадянина.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою
частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України
(“Пріоритетні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх
справ України на 2001—2005 рр.” від 5 квітня 2001 року).
Тема дисертаційного дослідження відповідає Державній програмі розвитку
законодавства України до 2002 року, затвердженій Постановою Верховної Ради
України № 976-XIV від 15 липня 1999 року.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття змісту та
сутності гарантій свободи пересування людини і громадянина в Україні і на цій
основі обгрунтувати прийняття нових законів, внесення відповідних змін та
доповнень до чинного законодавства України.
Реалізація цієї мети зумовила вирішення таких основних науково-дослідних
завдан