Вы здесь

Формування та розподіл опадів у посушливі і зволожені теплі періоди року на території Поділля

Автор: 
Конєва Світлана Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
3403U001530
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПЕРВИННА ІНФОРМАЦІЯ ТА МЕТОДИ ЇЇ ОПРАЦЮВАННЯ
2.1. Коротка характеристика рельєфу Поділля
Територія Поділля розташована у південно-західній частині України, розміщена у
лісостеповій зоні і включає три адміністративні області: Тернопільську,
Хмельницьку та Вінницьку загальною площею 60,9 тис. км2, що складає 10,1% площі
України.
На заході Поділля межує із Львівською областю, на півдні по Дністру з
Івано-Франківською, Чернівецькою областями, Молдовою та Одеською областю; на
сході кордони її проходять вздовж Кіровоградської, Черкаської, Київською
областей; на півночі – із Житомирською та Рівненською областями.
У межах Поділля розміщуються цілий ряд височин і низин, що зумовлюють велику
неоднорідність земної поверхні. Західну частину території займає Тернопільська
область, яка є західною частиною Подільської височини. Іноді цю частину
височини називають плато [46,62,69,154,155]. Вона відзначається рівнинністю
своєї поверхні та значними абсолютними висотами. Середня висота західної
частини Подільської височини становить
326 м; максимальна (біля м. Бережани) – 443 м. При впаданні р. Збруч у Дністер
абсолютна висота досягає 116 м. Амплітуда абсолютних висот перевищує 300 м.
Поверхня західної частини Поділля має суцільний нахил від Кременецьких гір
(північ) до Дністра (південь). Цьому нахилу підкоряються майже всі ліві притоки
Дністра – вони течуть з півночі на південь. Верхів’я річок Стиру, Горині та
Вілії, навпаки течуть до Прип’яті з півдня на північ.
Якщо у цілому вважати, що західна частина подільського регіону є рівнина, то це
ще не означає, що її поверхня одноманітна. Рівнинність найвластивіша
центральній частині Тернопільської області. На цій площі поверхня дуже мало
розчленована долинами річок. Відносні висоти не перевищують 20 м, і лише в
окремих місцях (долини річок Серету, Стрипи) – до 60 м. Цю частину території
називають Тернопільським плато [155].
Найрозчленованішою частиною західного Поділля є Бережанський та Монастириський
райони. Ця територія являє собою горбогір’я з абсолютними висотами горбів 400 м
(максимальна висота 443 м на захід від с. Мечижів). Не випадково дана частина
регіону з відносними висотами
100-150 м називається Подільським горбогір’ям. На півночі Тернопільської
області знаходиться Кременецьке горбогір’я або, як його часто називають,
Кременецькі гори. Абсолютні висоти цих гір перевищують 400 м (Замкова гора 403
м).
Північні схили Кременецьких гір круті, місцями урвисті, сильно розчленовані
ярами та балками і підіймаються над прилеглими районами на 100-150 м. Південні
схили гір поступово знижуються до долин річок Ікви та Вілії.
Південна частина західного Поділля – це Придністров’я. Це висока рівнина, яка
дуже розчленована долинами приток Дністра на паралельні пасма (рис. 2.1).
Долини лівих приток Дністра (Стрипи, Джурина, Циганки, Збруча) мають дуже
глибокі (150-170 м), вузькі, скелясті, часто залісненні схили.
Глибокі і вузькі долини у Придністров’ї формують своєрідний теплий і вологий
мікроклімат. Це дає змогу працівникам сільського господарства вирощувати тут
теплолюбові культури.
Над рівниною Тернопільського плато досить виразним пасмом, вкритим переважно
лісами, підіймається так званий Товтровий кряж (Медобори).
На крайньому північному сході між Кременецьким горбогір’ям, Товтровим кряжем та
межею з Хмельницькою областю лежить Авратинська височина, яка має плоску,
злегка хвилясту поверхню. Вона досягає максимальної висоти 375 м і розділяє
Тернопільську і Хмельницьку області.
Центральна частина Поділля (Хмельницька область) – це висока рівнина (плато),
але з різною орографічною будовою. Найвищою її частиною є центральна смуга, на
якій розміщено верхів’я Південного Бугу з його притоками (Божком, Плоскою,
Вовком, Іквою та ін.). У багатьох місцях рівнини абсолютні висоти досягають 380
м. Ріки, які протікають по цій місцевості, мають неглибокі долини, з переважно
пологими схилами. Західну частину цієї смуги А. Тілло [155] і назвав
Авратинською височиною.
На північ і південь від Авратинської або Верхньобузької височини абсолютні
висоти поверхні знижуються до 240 м, на південь від Шепетівської рівнини – до
300 м над рівнем моря.
Частину Верхньобузької височини, яка знижується у напрямку до Дністра,
називають Придністров’ям або східним Поділлям. Русло Дністра, у межах
Хмельницької області глибоко врізане у поверхню (до 200 м), і знаходиться на
абсолютній висоті від 116 м (у гирлі Збруча) до 78 м (у гирлі Ішиці).
Поступовий похил поверхні Придністров’я порушується Товтровим кряжем, який
простягається від смт Сатанів до Дністра. Товтровий кряж підіймається до
абсолютних висот понад 400 м.
Вінницька область, яка входить до складу Поділля, розташована у лісостеповій
зоні, у межах Подільської та Придніпровської височин, які поділені долиною
Південного Бугу.
На північному сході Поділля розташована Придніпровська височина, яка є
вододілом між притоками Дніпра та Південного Бугу. Абсолютні відмітки височини
коливаються у районі міст Хмільника та Козятина у межах 290-350 м.
Між долинами Дністра та Південного Бугу простягається Подільська височина.
Найвища (380 м) точка її біля с. Мельчивці (Барський район). Тут проходить
вододільна лінія між найбільшими річками Східного Поділля. Подільська височина
має поступове зниження у напряму до Південного Бугу та Дністра. Основними
формами височини є річкові долини і плоскі міжрічкові ділянки. Долини Дністра
та його лівобережних приток, у межах Вінницької області, являють собою глибокі
(до 150 м), місцями вузькі, каньйоноподібні утворення.
Найнижчою територією Поділля є його південно-східна частина, де абсолютні
висоти досягають 125 м н