Вы здесь

Трансформація еколого-економічних основ використання і відтворення лісових ресурсів

Автор: 
Андрєєва Віта Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001663
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФОРМ ВЛАСНОСТІ
НА ЛІСИ ТА ЛІСОГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1. Концептуальні засади реформування відносин власності в сфері використання і відтворення лісових ресурсів

Намагання реформування й удосконалення економіки лісового господарства в контексті принципів сталого розвитку, екосистемного управління лісами буде виявлятись невдалим, якщо вони не торкатимуться фундаментальних відносин - відносин власності. Практика господарювання свідчить, що без адекватної трансформації відносин власності будь-які вдосконалення не дають і не можуть дати бажаних результатів, в тому числі і в сфері використання та відтворення лісових ресурсів [30, 130, 142, 148, 176, 228].
Слід сказати, що сучасна система управління лісами та лісовим господарством має адміністративно-командний характер і не відповідає ринковим вимогам. Державним лісогосподарським підприємствам (об'єднанням) належать всі права державної власності на лісові ресурси: розпорядження лісовим фондом, використання лісових ресурсів, їх відтворення, контроль за результатами лісогосподарювання, лісопромислової діяльності. Поєднання в одній юридичній особі управлінських та виробничих функцій робить державні підприємства монополістами в області ведення лісового господарства. Перехід від централізовано планованої економічної системи обумовлює необхідність реформування управлінських структур в лісовому господарстві в напрямку відокремлення виробничих функцій від функцій (прав) розпорядження державною власністю на ліси. Лише при такому розподілі створюються умови, необхідні для реалізації ринкових відносин в сфері використання і відтворення лісових ресурсів.
Таким чином, реформа економічних та управлінських відносин в лісовому господарстві тісно взаємопов'язана зі зміною форм власності на ліси, формуванням та розвитком лісогосподарського підприємництва на екосистемній основі.
Можна погодитись з положенням, що однією з найбільш важливих причин кризової деформації соціально-економічної системи є наявність тотального (масштабного) одержавлення засобів виробництва, результатів виробництва, самого процесу праці та управління виробництвом [5, 106, 150, 156, 233]. Це завжди обумовлює зростаюче відчуження працюючих від власності і влади, процесу праці і управління виробництвом, а також посилення централізації. Тому одним із ключових напрямків реформування господарського механізму на ринковій основі являється роздержавлення економіки і приватизація [23, 96, 178, 233 ].
Реформування лісоземельних відносин повинно розглядатись через призму виробничих відносин - організаційно-економічних та соціально-економічних відносин (відносин власності), які повинні відповідати екологічним імперативам лісового господарства.
В рамках національної лісової політики слід формувати екологоорієнтовану політику трансформації (реформування) відносин власності (рис.2.1), яка являє собою сукупність концепцій, принципів, програм, розпоряджень і законів економічного, лісівничого, екологічного та соціального характеру, що визначає механізм розподілу між суб'єктами лісових відносин прав щодо володіння, користування і розпорядження лісами та відповідальності за результати лісогосподарювання [1]. Дана політика повинна розглядати еколого-економічні принципи приватизації земель лісового фонду, оренди лісових ресурсів в умовах формування ринкових відносин, які загострюють проблеми раціонального використання, відтворення й охорони лісів на основі більш цілеспрямованого (конкретного)

Рис. 2.1 Структурна схема основних складових трансформації організаційно-еколого-економічних основ лісогосподарювання

урахування екологічних факторів в лісовому господарстві з позиції міжгалузевих, сировинних і середовищезахисних корисностей (функцій) лісів; їхнього значення в справі стабілізації і поліпшення якості навколишнього середовища і екологізації всього суспільного виробництва. Стратегія політики реформування лісових відносин полягає у визначенні довгострокових цілей трансформації відносин власності, які орієнтовані на подолання монополізму, розвиток конкуренції і підприємництва у лісовому секторі економіки на екосистемній основі.
Тактика екологоорієнтованої політики трансформації відносин власності полягає у виявленні таких форм, методів (засобів) та регулюючих механізмів приватизації лісів, за допомогою яких найбільш ефективно й оптимально можуть бути вирішені лісівничо-еколого-економічні задачі. Розробка тактики, по суті, зводиться до формування і розвитку організаційно-економічного механізму екологічно орієнтованої трансформації форм власності на ліси та лісогосподарювання на підприємницькій основі. Можна сказати, що екологоорієнтована лісова політика трансформації форм власності в лісовому комплексі формує екологічну спрямованість приватизаційної політики, політики оренди ділянок лісового фонду та лісогосподарського підприємництва на ринкових засадах.
На загальнодержавному рівні стратегія і тактика реалізації екологоорієнтованої приватизаційної лісової політики, оренди лісового фонду повинні формуватись на основі принципів екосистемного управління лісами з урахуванням регіональних особливостей:
лісівничих - наявність та стан лісових ресурсів, особливості їх використання, охорони, захисту та відтворення;
екологічних - загальний екологічний стан території, обсяг еродованих земель, небезпечних з точки зору ерозій;
економічних - виробничі потужності в лісовому господарстві, його фінансовий стан та ін.;
соціальних - соціальна інфраструктура, щільність населення, матеріальний добробут та ін.
Сучасний стан лісоекономічної науки дозволяє говорити про можливість екосистемного управління лісами, яке передбачає поєднання ряду завдань [226]:
використання ресурсних корисностей лісу і збереження їх просторово-часової безперервності в умовах сталого розвитку і збереження осередків, які забезпечують захист біологічного різноманіття;
мі