Вы здесь

Вплив заморожування і сублімаційного висушування на збереження молозива корів

Автор: 
Гальченко Катерина Сергіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U001903
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження проводились в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, а також в лабораторії фотобіології, Hope Hospital при Манчестерському університеті, Велика Британія.
2.1. Об'єкти дослідження
Об'єктами дослідження були молозиво корів 2-3-ї доби лактації, яке отримували від 8 корів Симентальської породи віком 4-5 років колективного сільськогосподарського підприємства "Східне" Харківського району, ліпіди та ЛФ, що входять до його складу.
Загальна схема досліджень, проведених в даній роботі, представлена на рис.2.1.

2.2. Визначення якості молозива корів

2.2.1. Визначення вмісту жиру в молозиві.
Визначення вмісту жиру проводили за ГОСТом 5867-69 "Молоко и молочные продукты. Методы определения содержания жира" [41]. Метод оснований на виділенні жиру з молозива в жиромірі за допомогою центрифугування після розчинення білків концентрованою сірчаною кислотою. Повному виділенню жира сприяє додавання невеликої кількості ізоамілового спирту.
В жиромір, який містить 10 мл сірчаної кислоти щільністю 1,8100-1,8200 г/см3 , вводять 10,77 мл молозива. В суміш додають 1 мл ізоамілового спирту.

Рис.2.1. Загальна схема досліджень, проведених в роботі.

Суміш перемішують та поміщають на 5 хв на водяну баню температурою 65?2?С. Суміш центрифугують 5 хв при 1000 об/хв і знов поміщають на 5 хв на водяну баню, після чого по шкалі жироміру проводять відлік. Показники жироміра відповідають вмісту жиру в молозиві в відсотках (%).
2.2.2. Визначення кислотності та рН молозива.
Визначення кислотності проводили за ГОСТом 3624-67. Сутність метода полягає в титруванні кислих солей, білків, вуглекислого газу, інших компонентів молозива розчином лугу в присутності фенолфталеїну. До колби, яка містить 10 мл молозива, додають 20 мл дистильованої води і три краплини фенолфталеїну. При безперервному перемішуванні вмісту суміш титрують 0,1н розчином NaOH до виникнення слабкорожевого забарвлення. Кислотність молозива в градусах Тернера (?Т) дорівнює кількості мілілітрів 0,1н розчину NaOH, що пішов на нейтралізацію 10 мл молозива, помножену на 10.
рН молозива визначали за допомогою іономера И-121 з ціною поділки 0,01.
2.2.3. Визначення чистоти молозива і забруднення мікроорганізмами.
100 мл молозива пропускали крізь ватний фільтр. В залежності від кількості на фільтрі механічних домішок молозиво розподіляють на три групи. Якщо на фільтрі відсутні частинки механічного домішку, молозиво відносять до 1 класу чистоти. Якщо на фільтрі є окремі частинки механічного домішку-2 клас. Якщо на на фільтрі помітний осад дрібних або великих частинок механічного домішку-3 клас [41].
Забруднення мікроорганізмами визначали за допомогою редуктазної проби [36].

2.2.4. Визначення щільності, сухої речовини та зольності молозива.
Щільність молозива визначали при (20?5)?С не раніше, ніж через 2 год після доїння. Щільність визначали за допомогою ареометрів типу ИСП.А1. Суху речовину (%) та зольність (%) визначали шляхом висушування або спалювання навіски молозива та зважування сухого залишку та золи відповідно.

2.2.5. Визначення білка в молозиві.
Кількість білка визначали колориметричним методом, що оснований на здатності білків молозива при рН нижче ізоелектричної точки зв'язувати кислі барвники, утворюючи з ними нерозчинний комплекс. В якості барвника використовували кислотний синьо-чорний.
До 1 мл молозива додавали 20 мл робочого розчину барвника і вміст перемішували, після чого центрифугували при 1500 об/хв на протязі 10 хв. Відбирали 2 мл надосадкової рідини і доводили її об'єм до 200 мл дистильованою водою. Після видалення нерозчинного комплексу на спектрофотометрі вимірювали оптичну щільність розчину розведеної надосадкової рідини при довжині хвилі випромінювання 590-600 нм по відношенню до дистильованої води і за градуювальним графіком визначали масову долю білка в молозиві. При цьому оптична щільність розчину барвника зменшується пропорційно кількості білка.
2.3. Заморожування, сублімаційне висушування та зберігання молозива

Заморожування проводили, приміщуючи пластикові контейнери об'ємом 1 л з молозивом в морозильну камеру холодильника (-12?С) або занурюючи в рідкий азот (-196?С). Молозиво зберігали в побутовому холодильнику (4?С) і в кімнатних умовах (20?С), відігрівали на водяній бані при 37-40?С.
Сублімацію здійснювали на установці УЗВ-9 або УЗВ-10 (виробництва СКТБ з ДВ ІПКіК НАН України, м. Харків). Молозиво, яке зберігалось в рідкому азоті, перед сублімаційним висушуванням розморожували на водяній бані з температурою 37-40?С, наливали на лотки шаром товщиною 10 мм та заморожували до -30?С зі швидкістю 2?С/хв. Сушіння здійснювали при залишковому тиску в камері (1,3-1,8)?10-2 Па і кінцевій температурі 33-35?С. Зразки висушували до залишкової вологості 1,5-2,0%. Ліофілізоване молозиво розфасовували по 300 мг в желатинові капсули №0, упаковували в пластикові контейнери ТУ У 23455985-001-97 по 50 штук і зберігали в побутовому холодильнику при температурі 4?С. Регідратацію молозива проводили дистильованою водою.
2.4. Методика отримання лактоферину з молозива корів

ЛФ отримували за методом [61]. Молозиво центрифугували на протязі 15 хв при 3000 об/хв на центрифузі ЦЛР-1. Отриману плазму підкисляли розчином HCl до pH 4,6 та центрифугуванням розділяли на препарат казеїна (осад) та сироватку. З сироватки після підлужування NaOH до pH 8,0 сульфатом амонію (в області від 30 до 80 % насичення) осаджували фракцію білків, що містить ЛФ. Осад розчиняли в воді та розчин підкисляли до рН 4,0 з метою осадження ?-лактальбуміна в ізоелектричній точці. Розчин центрифугували та рН доводили до 7,0. Концентрацію білка визначали за методом Лоурі [141].
Електронні спектри поглинання ЛФ, виділеного нами з нативного та ліофілізованого мо