Вы здесь

. Патогенетичне обґрунтування інтерферонкоригуючої терапії в комплексному лікуванні хронічних запальних захворювань придатків матки.

Автор: 
Шелигін Олександр Сергійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002171
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Загальна характеристика досліджуваних контингентів і методи клінічних досліджень

Для рішення поставлених задач було обстежено 173 жінки репродуктивного віку. З них 137 страждали загостренням хронічних запальних захворювань придатків матки і 36 умовно здорових жінок без інфекційно-запальних захворювань генітальної системи, в анамнезі в яких не було епізодів запалення придатків матки. Крім цього, проведений ретроспективний клініко-статистичний аналіз 824 історій хвороби пацієнток із запальними захворюваннями органів малого таза, які проходили лікування в гінекологічному відділенні 3-ої міської клінічної лікарні м. Луганська в 1998-2000 рр. Проаналізовано паспортні, анамнестичні дані, нозологічні форми, клінічні особливості, обсяг проведеного лікування.
Клінічні і лабораторні дослідження проводилися на базах гінекологічного відділення і жіночої консультації 3-ої міської й обласної клінічної лікарень м.Луганська (бази кафедри акушерства і гінекології факультету післядипломної освіти ЛДМУ) з 2000-2002 роки. Вік обстежених пацієнток коливався від 16 до 43 років.
Клінічне обстеження пацієнток включало ретельно зібраний анамнез хвороби і життя за спеціально розробленою заздалегідь нами анкети. Особлива увага приділялася менструальній функції, наявності безплідності, перебігу і результату попередніх вагітностей, наявності в анамнезі запальних і/чи сексуально-трансмісійних захворювань жіночої статевої сфери, прийнятим антибіотикам, гормональним препаратам, виду контрацепції, кількості статевих партнерів, даним соматичного і гінекологічного статусу. Звертали увагу на частоту і тривалість рецидивів хронічних сальпінгоофоритів, характер і ефективність терапії, виявляли фактори, які приводять до загострення, особливості статевого життя, попередні внутрішньоматкові діагностичні і лікувальні втручання, переривання вагітності, операції на геніталіях, наявність і тривалість використання ВМК, а також на попередні і супутні екстрагенітальні захворювання.
При об'єктивному обстеженні оцінювали загальний стан, виконували традиційні гінекологічні дослідження.
При спеціальному гінекологічному огляді оцінювали стан зовнішніх і внутрішніх статевих органів, характер виділень, їхнє походження для виключення вульвіту, вагініту і цервіциту. Діагноз виставляли у відповідності з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і проблем, зв'язаних зі здоров'ям XI перегляду (ВООЗ, 1995). Проводили забір вмісту піхви і цервікального каналу для бактеріологічних, а також мазки-зіскрібки для цитологічних досліджень.
Усім жінкам проводилися традиційні дослідження: загальний аналіз крові і сечі, реакція Вассермана, біохімічний аналіз крові, визначення групи крові і резус-фактора, визначення антитіл у крові до вірусу імунодефіциту людини, до ВПГ, ЦМВ, токсоплазми і хламідіям.
Ультразвукове сканування органів малого таза проводилося всім жінкам на апараті Aloka SSD-630 (Японія) за допомогою лінійного 3,5 МГц і трансвагінального 7,5 МГц датчиків. Визначали розміри матки, стан придатків, їхнє розташування, відношення до сусідніх органів, наявність пухлин і пухлиноподібних утворень, вільної рідини, спайкового процесу в малому тазі.
У залежності від характеру перебігу запального процесу контингент обстежуваних пацієнток був розподілений на три групи.
I групу склали 91 жінка з хронічними запальними захворюваннями придатків матки в стадії загострення і гострим перебігом, які отримували лікування в стаціонарі.
У II групу ввійшли 46 жінок з підгострим перебігом хронічного сальпінгоофориту.
III (контрольну) групу склали 36 здорових жінок репродуктивного віку без запальних захворювань органів малого таза в анамнезі.
Надалі усіх хворих (n=137) з використанням принципу рандомізації було розподілено на три групи в залежності від схеми застосованої терапії. 1 групу склали пацієнтки, які отримували загальноприйняту комплексну протизапальну терапію (КПЗТ) без імунокорекції циклофероном. 2 групу склали жінки, які крім базисної (антибактеріальна, протизапальна, десенсибілізувальна, метаболічна і вітамінотерапія), отримували імунокоригуючу терапію з циклофероном внутрішньом'язово за звичайною схемою по 250 мг на день (1 ампула 12,5% розчину - 2 мл) з 1-го дня лікування на: 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18 дні. У 3 групу увійшли хворі, у яких застосували ІФН-індукуючу екстракорпоральну терапію, що полягає в екстракорпоральному внутрішньом'язовому чи внутрішньовенному введенні власної крові з циклофероном.

2.2 Лабораторні дослідження

Обсяг проведених досліджень і їхня характеристика представлені в таблиці 2.1.
Одночасно у всіх обстежених у динаміці спостереження виконано комплексне цитологічне і серологічне дослідження для визначення етіологічної природи запальних захворювань придатків матки.
Аналіз починали з бактеріоскопії нативного матеріалу. Вологі препарати готували ретельним перемішуванням виділень з фізіологічним розчином (1-й вологий мазок) і така ж кількість білій з 10% розчином КОН (2-й вологий мазок).
У першому випадку звертали увагу на наявність "ключових", епітеліальних і парабазальних клітин, скупчення бактеріальних тілець, трихомонад і лейкоцитів.
У другому препараті визначали наявність чи відсутність псевдогіфів грибів. Крім того, частина нативного препарату наносили на 3 знежирених предметних скла, які після висушування на повітрі і фіксації метанолом, забарвлювалися:
1-і - за Романовським-Гімзе для виявлення диплококів, вірусних поразок клітин, специфічних хламідійних телець;
2-і - за Грамом для оцінки грамприналежності бактеріальної флори, наявності "ключових" клітин;
3-і - метиленовим синім для виявлення трихомонад, "ключових" клітин.
Таблиця 2.1 - Лабораторні методи дослідження в досліджуваних контингентів
Методи дослідженняКількість пацієнтівIIIIIIЗагальний аналіз крові1548036Біохімічний аналіз крові1548030Визначе