Вы здесь

Геморагічна трансформація інфаркту мозку: клінічні прояви, діагностика та лікування

Автор: 
Довбонос Тетяна Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002339
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, МЕТОДИ ЇХ
ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Проведено клініко-електрофізіологічне та магнітно-резонансно-томографічне
обстеження 124 хворих у гострому періоді ішемічного інсульту з ГТ інфаркту
мозку. Вік хворих складав від 37 до 89 років (середній вік – 67,0±1,0 років).
Чоловіків було 56 (45,2%), жінок – 68 (54,8%). Розподіл хворих за
демографічними показниками наведений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ішемічний інсульт з геморагічною трансформацією інфаркту
мозку за статтю та віком
Стать
Кількість хворих
Вік, у роках
45-59
60-75
> 75
Чоловіки
56 (45,2%)
17
31
Жінки
68 (54,8%)
10
39
19
Всього
124 (100%)
2 (1,6%)
27 (21,8%)
70 (56,4%)
25 (20,2%)
Як видно з наведених даних, у 76,6% обстежених ГТ інфаркту виявлялась у осіб
після 60 років, серед них переважала частка хворих жіночої статі.
Здебільшого (у 112 хворих) ішемічний інсульт розвивався гостро у денний час (з
6 до 19 год) після фізичного або психоемоційного перенапруження. У 12 пацієнтів
інсульт виник під час або відразу після сну.
У 67 (54,1%) хворих гостре порушення мозкового кровообігу виникло у лівому
каротидному басейні: у 61 (49,2%) – у басейні лівої середньої мозкової артерії
(СМА), у 6 (4,8%) – лівої передньої мозкової артерії (ПМА). У 40 (32,2%)
пацієнтів інфаркт мозку локалізувався у руслі правої ВСА: у 37 (29,8%) – у
руслі правої СМА, у 3 (2,4%) – правої ПМА. Вертебрально-базилярна локалізація
процесу виявлялась у 17 (13,7%) спостережень.
Клінічна картина інфаркту мозку в басейні СМА була різною, що, очевидно, було
пов’язано з калібром ураження судини. Здебільшого виявлялось ураження основного
стовбуру СМА та її глибоких гілок, що визначало кірково-підкірково-капсулярну
локалізацію вогнища і проявлялось геміплегією у 46 хворих, вираженим
геміпарезом – у 27, помірним – у 14, легким геміпарезом – у 4. Рухові розлади
поєднувались з порушеннями чутливості за провідниковим типом на протилежній
половині тіла і контрлатеральних кінцівках (91,2%), геміанопсією (9,8%) з
протилежного від вогнища ураження боку. Нерідко спостерігався парез погляду (у
24 пацієнтів; 19,4%), порушення мови у вигляді моторної (у 16; 12,9%) і
тотальної (у 13; 10,5%) афазії.
У 7 (5,6%) хворих інфаркт локалізувався у басейні кіркових гілок СМА. Це
проявлялось руховими (у 2 хворих), чутливими (у 3 пацієнтів) розладами
чутливості за монотипом, переважно в руці, амнестичною афазією (у 4),
сенсо-моторною афазією у поєднанні з алексією, аграфією (у 3) за умов
лівопівкульної локалізації процесу. У 3 випадках ураження кори правої півкулі
мозку супроводжувалось анозогнозією, порушенням схеми тіла. Інфаркт мозку у
басейні ПМА характеризувався парезом ноги на протилежному боці або геміпарезом
з переважним ураженням ноги. Рефлекси орального автоматизму виявлялись у 88,9%
хворих, хапальні феномени – у 12,1%, зміни психічного стану (зниження критики,
пам’яті, немотивована поведінка) – у 24,3% випадків у разі правопівкульної
локалізації процесу. У 15 (12,1%) хворих у гострому періоді інсульту виникали
фокальні судомні напади з наступною генералізацією, які у 46,7% випадків
супроводжувались втратою свідомості.
Ураження артерій вертебрально-базилярного басейну супроводжувалось синдромами
Фовілля, Мійяра-Гюблера, Валенберга-Захарченка. Короткочасна втрата свідомості
спостерігалась у 6 хворих, системне запаморочення – у 8, порушення зору – у 3,
статики та координації рухів – у 5; ці симптоми поєднувались з парезом кінцівок
(у 70,6%), розладами чутливості (у 41,2%).
Для об’єктивної оцінки неврологічного дефіциту застосовувались сучасні
неврологічні шкали. Визначення ступеня пригнічення свідомості у обстежених
хворих проводились за шкалою Глазго: ясна свідомість – 15 балів, оглушення –
14-13, сопор – 12-9, кома – 8-4, позамежна кома – 3 бали. Вираженість
неврологічних розладів оцінювали за шкалою Національного Інституту здоров’я США
(NIHSS – National Institute of Health Stroke Scale) на 1-3 добу, на 7-10, а
також після лікування. За цією шкалою сумарний бал клінічних проявів від 3 до 8
свідчить про неврологічні порушення легкого ступеня тяжкості, від 9 до 12 – про
порушення середнього ступеня тяжкості, від 13 до 15 – тяжкі порушення, більше
15 – про надто тяжкий ступінь неврологічних розладів.
Для визначення результативності проведеної терапії, характеристики досягнутого
рівня повсякденної життєвої активності та функціонального виходу хворих
застосовували індекс Бартеля. Оцінку проводили в кінці спостереження, через
місяць від початку лікування. Значення індексу в межах від 0 до 45-50 балів
відповідає тяжкій інвалідності хворого і залежності від сторонньої допомоги;
від 50-75 балів – помірній інвалідності, від 75 до 100 балів – мінімальному
обмеженню або повному відновленню неврологічних функцій. Показники понад 60
балів відповідають сприятливим функціональним наслідкам інсульту; менше 60
балів – несприятливим наслідкам захворювання.
Контрольну групу складали 30 хворих з ішемічним інфарктом мозку, серед них
чоловіків було 14, жінок – 16 віком від 46 до 86 років (середній вік – 70,3±1,6
роки). Основною причиною захворювання була артеріальна гіпертензія у поєднанні
з атеросклерозом. Діагноз ішемічного інсульту було підтверджено даними
неврологічної клініки, магнітно-резонансної томографії головного мозку, у 9
випадках з летальними наслідками – результатами автопсії.
2.2. Методи обстеження хворих
Обстеження проводили за єдиною програмою з використанням формалізованих карт.
Клініко-неврологічне обстеження включало ретельне вивчення анамнезу, темпу
розвитку інсульту,