Вы здесь

Комплексне лікування переломів виростків великогомілкової кістки (клініко-експериментальне дослідження).

Автор: 
Ладонько Юлій Леонідович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002604
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Загальна характеристика хворих із переломами виростків великогомілкової кістки

Робота основана на спостереженнях 119 хворих в період з 1993 по 2001 роки, які знаходились на лікуванні з приводу переломів виростків великогомілкової кістки в клініці кафедри травматології, ортопедії та військово-польової хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, яка розташована на базі двох травматологічних відділень Вінницької клінічної міської лікарні №2. Вік хворих становив від 16 до 83 років, в середньому - 47?1,2 років. Серед хворих переважали чоловіки - 60 (50,4%), жінок було 59 (49,6%). Аналіз розподілу хворих в залежності від віку та статі приведений в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих з переломами виростків великогомілкової кістки за віком та статтю
Вік (роки)Кількість хворих%чоловікижінкивсьогодо 201454,220-296175,930-391261815,140-491882621,950-5910172722,760-6911132420,270-7929119,280-890110,8Всього119100
Як видно з приведених даних, особи найбільш працездатного віку (30-69) складають 95 (79,8%) чоловік.
Основним видом травми, що призводила до переломів виростків великогомілкової кістки була побутова 92 пацієнта (77,3%) - падіння з висоти відмічалось в 77(64,7%) випадках, падіння на вулиці (вулична травма) відмічалась у 15 (12,6%); травма в результаті шляхово-транспортної пригоди спостерігалась у 26 хворих (21,9%). Тільки у одного пацієнта була виробнича травма в результаті падіння з висоти (0,8%).
Аналіз даних показав, що у 67 (56,3%) випадках пошкоджувалась ліва гомілка, відповідно - у 52 (43,7%) хворих відзначалось травмування правої. Закритий перелом виростків великогомілкової кістки зустрічався у 116 випадках (97,5%), відкритий перелом - у 3 (2,5%). Переломи виростків великогомілкової кістки із зміщенням уламків спостерігались у 90 (75,6%) хворих, без зміщення - у 29 (24,4%). Серед усіх переломів проксимального відділу великогомілкової кістки найчастіше зустрічались ізольовані переломи зовнішнього виростку - 77 випадків (64,7%), переломи внутрішнього виростку були причиною звернення у 14 випадках (11,8%), через- та міжвиросткові переломи виявлені у 19 випадках (16%).
В клінічній практиці нами використовувалась класифікація Швейцарської асоціації остеосинтезу ?2, 41, 63?. В залежності від важкості травми, морфологічної характеристики та прогнозу автори поділяють усі переломи на три типи, три групи, три підгрупи. Класифікація складена у порядку збільшення важкості, труднощів лікування та прогнозу. Переломи А1 - прості із добрим прогнозом, С3 - найбільш складні із поганим прогнозом.
Відповідно до зазначеної класифікації переломи у обстежених хворих розподілялися наступним чином (табл. 2.2):

Таблиця 2.2
Розподіл переломів виростків великогомілкової кістки в залежності від типу пошкодження
Тип переломуКількістьабсол.%123АА1.397,6А3.110,8ВВ16453,8В1.15142,9В1.297,6В1.343,4В2119,2В2.121,7В2.275,9В2.321,7В31512,6В3.1119,2В3.221,7В3.321,7СС132,5С1.121,7С1.210,8С21210,1С2.154,2С2.243,4С2.332,5С343,4С3.210,8С3.332,5Всього119100
2.2 Клініко-рентгенологічне обстеження пацієнтів

Клінічне обстеження хворих із переломами виростків великогомілкової кістки складається із огляду, пальпації, визначення характеру та ступеня болю, вимірювання довжини кінцівки, визначення пульсації периферичних судин, рентгенологічного дослідження.
При огляді звертали увагу на стан шкіри в ділянці колінного суглобу, наявність деформацій, дефігурації. Вимірювання довжини кінцівки виконували за загальноприйнятими методиками.
Рентгенографічне дослідження проводили у двох проекціях: прямій та боковій. При виконанні знімків у прямій проекції хворий лежав на спині, обидві кінцівки витягнуті, сагітальна площина стоп розташована перпендикулярно до площини столу. Касету розміром 18х24 см розміщували в поздовжньому положенні. Проекція суглобової щілини, яка знаходиться при витягнутій нозі на 1,5-2 см нижче нижнього полюсу надколінка, який легко пальпується під шкірою, відповідає середній лінії касети. Пучок рентгенівського випромінювання направляли прямовисно на центр касети. При виконанні знімку в боковій проекції хворий знаходився в положенні на боці. Досліджувану кінцівку дещо згинали у колінному суглобі, зовнішня поверхня торкалася поверхні столу. Протилежну кінцівку згинали у колінному та кульшовому суглобах і приводили до живота. Касету розмірами 18х24 см розташовували таким чином, що б проекція суглобової щілини відповідала середній лінії касети. Пучок рентгенівського випромінювання направляли прямовисно на внутрішню поверхню колінного суглобу до центру касети ?44?.
При встановленні діагнозу перелому виростків великогомілкової кістки враховувалися дані клінічного та рентгенологічного методів дослідження.
Також, рентгенологічне дослідження проводилося для спостереження в динаміці за процесами консолідації перелому та розвитком післятравматичних змін у колінному суглобі.
Для оцінки результатів лікування переломів виростків великогомілкової кістки використовували схему, розроблену Rasmussen [200? (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Схема бальної оцінки результатів лікування переломів виростків великогомілкової кістки
ПоказникиКількість балів1. Біль:Відсутність болю6Періодичні при зміні погоди5Підсилення болю при певному положенні суглоба4Наростання болю у другій половині дня2Наявність болю в спокої02. Здатність ходити:Нормальна хода6Може ходити по вулицям не менше 1 г.4Короткі прогулянки на протязі 15 хв.2Пересувається лише по квартирі1Пересувається лише у колясці03. Стабільність суглобу:Нормальна стабільність суглобу у положенні екстензії і при флексії 20?6Порушення стабільності при згинанні колінного суглобу на 20?5Нестабільність при екстензії на 1