Вы здесь

Систолічна та діастолічна дисфункція лівого шлуночка у хворих на ІХС у поєднанні з аортальним стенозом

Автор: 
Ільницька Лариса Андроніївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002707
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Клінічна характеристика хворих
Робота грунтується на результатах обстеження 127 хворих на ІХС, які залежно від приєднання аортального стенозу були розділені на дві групи: І група - пацієнти без стенозу устя аорти - 65 хворих (51,2 %); ІІ група - пацієнти з супутнім аортальним стенозом - 62 хворих (48,8 %).
Середній вік хворих становив 62,4?2,3 роки. Діагноз ІХС підтверджувався типовими скаргами, анамнезом захворювання, додатковими методами обстеження: ВЕМ, добовим моніторингом ЕКГ по Холтеру, ЕхоКГ. Контрольна група складала 30 практично здорових осіб, зіставимих за віком з пацієнтами основних груп. Усі хворі знаходились на обстеженні і лікуванні у Рівненському обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі, який є клінічною базою кафедри медицини невідкладних станів з діагностикою та медичною інформатикою ФПО Тернопільської медичної академії ім.І.Я.Горбачевського. Згідно з рекомендаціями VI Національного Конгресу Кардіологів України, наказу МОЗ України №54 від 14.02.2002 року, критеріїв NYHA виділяли ФК кардіологічних пацієнтів. Для верифікації ФК використовували комплекс клініко-інструментальних обстежень, які включали скарги, дані клінічної картини та інструментальні методи. Хворі І та ІІ груп були розділені на три підгрупи кожна залежно від функціонального класу пацієнтів. Так, розподіл хворих на ІХС був наступним: з І ФК - 15 осіб, з ІІ ФК - 28, з ІІІ ФК - 22; серед хворих із супутнім АС: з І ФК - 14 осіб, з ІІ ФК - 28, з ІІІ ФК - 20.
Хворі І та ІІ групи І ФК не мали клінічних ознак серцевої недостатності. Серед хворих ІІ ФК І групи 15 пацієнтів мали клінічні ознаки ХСН І стадії (за класифікацією М.Д.Стражеска - В.Х.Василенка), серед хворих ІІ ФК ІІ групи 17 пацієнтів мали клінічні ознаки ХСН І стадії. Серед хворих ІІІ ФК І групи 16 пацієнтів мали клінічні ознаки ХСН І стадії, 6 пацієнтів - клінічні ознаки ХСН ІІ-А стадії. Серед хворих ІІІ ФК ІІ групи 12 пацієнтів мали клінічні ознаки ХСН І стадії, 8 пацієнтів - клінічні ознаки ХСН ІІ-А стадії.
Обстежені хворі мали стенокардію напруги І-ІІІ ФК (клінічна класифікація ІХС, наказ МОЗ України від №54 від 14.02.2002 року).
Діагноз стенозу устя аорти виставлявся на основі аускультативної картини та даних ЕхоКГ. При визначенні ступеня стенозу устя аорти користувались класифікацією VI Національного Конгресу Кардіологів України (2000 р.): І ступінь (трансаортальний градієнт тиску до 30 мм рт.ст.) був діагностований у 18 пацієнтів, ІІ ступінь (трансаортальний градієнт тиску в межах від 30 до 50 мм рт.ст.) діагностований у 24 пацієнтів, ІІІ ступінь (трансаортальний градієнт тиску більший 50 мм рт.ст.) діагностований у 20 пацієнтів. Середній трансаортальний градієнт тиску при І ступені становив (24,98±2,19), при ІІ ступені - (39,47±2,71), при ІІІ ступені - (67,69±3,93) мм рт.ст. Середній ФК хворих з І ступенем АС становив 1,72±0,18, з ІІ ступенем - 1,88±0,22, з ІІІ ступенем - 2,70±0,35.
У хворих із супутнім АС І ФК середній трансаортальний градієнт тиску становив (32,69±2,17), у хворих ІІ ФК - (41,38±2,10), ІІІ ФК - (57,24±1,57) мм рт.ст.
Оцінка якості життя хворих проводилась у балах за допомогою опитувальника Міннесотського університету "Living With Heart Failure Questionnaire". Опитувальник включав 21 питання, кожне з яких оцінювалось по п'ятибальній шкалі, в результаті виставлявся сумарний індекс якості життя від 0 до 105 балів.
У дослідження не включались:
а) пацієнти з миготливою аритмією та синусовою тахікардією (ЧСС>100 за хв.) ;
б) хворі з артеріальною гіпертензією;
в) хворі з післяінфарктим кардіосклерозом.
Розподіл пацієнтів за віком та статтю був наступним: із 127 пацієнтів чоловіків було 71 (55,9 %), жінок 56 (44,1 %). За віковим цензом розподіл становив: пацієнти до 50 років - 1 (0,85%); 50-60 років - 39 (30,7 %); 60-70 років - 63 (49,6 %); старші 70 років - 24 (18,9 %). Серед хворих переважали жителі міста - 92 пацієнти (72,4 %).
При аналізі основних клінічних симптомів найчастіше мали місце: задишка, болі у ділянці серця та за грудиною, запаморочення голови, периферичні набряки, загальна слабість. Задишка спостерігалась у 87 хворих (68,5 %) - з них у 42 хворих (33,1 %) І групи, 45 хворих (35,4 %) ІІ групи; болі за грудиною та у ділянці серця - у 96 хворих (75,6 %), з них у 50 хворих (39,4 %) І групи, 46 (36,2 %) - ІІ групи; головокружіння - у 17 хворих (13,4 %), з них у 8 (6,3 %) хворих І групи та 9 (7,1 %) - ІІ групи; периферичні набряки - у 14 хворих (11,8 %), з них у 6 пацієнтів (4,7 %) І групи, у 8 (6,3 %) - ІІ групи; загальна слабість - у 116 хворих (91,3 %), з них у 57 пацієнтів (44,9 %) І групи, 59 (46,4 %) - ІІ групи.
Період клінічних проявів ІХС становив 11,6±1,8 року, тривалість задокументованого за даними ЕхоКГ аортального стенозу - 5,4±1,2 року.
При аналізі ЕКГ виявлені ознаки гіпертрофії лівого шлуночка у 88 хворих (69,3 %), з них у 36 (28,3 %) І групи, у 52 (41,0 %) - ІІ групи (із них у 43 хворих (33,9 %) зафіксовані ознаки його перевантаження - косо висхідна депресія сегмента S-T до 1 мм та негативний або згладжений збець Т), гіпертрофії правого шлуночка у 30 хворих (23,6 %), з них у 11 (8,7 %) І групи, у 19 (14,9 %) - ІІ групи; діагностована неповна блокада лівої ніжки п. Гіса у 18 хворих (14,2 %), з них - у 10 (7,9 %) І групи, у 8 (6,3 %) - ІІ групи; повна блокада правої ніжки п. Гіса - у 14 хворих (11,0 %), з них - у 8 (6,3 %) І групи, 6 (4,7 %) ІІ групи; блокада передньо-верхньої гілки лівої ніжки п. Гіса - у 21 хворого (16,5 %) - ІІ групи.
Порушення ритму у вигляді екстрасистолічної аритмії були виявлені у 31 хворого (24,4 %), з них - у 17 (13,4 %) І групи, у 14 (11,0 %) - ІІ групи. У 90 хворих (70,9 %), з них - у 36 (28,4 %) І групи, у 54 (42,5 %) ІІ групи при ВЕМ зафіксовані ішемічні зміни у вигляді депресії сегмента S-T, змін зубця Т. У 37 хворих (29,1 %), з них - у 14 (11,0 %