Вы здесь

Агарикоїдні гриби лісів Українського Розточчя

Автор: 
Базюк Ірина Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002784
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Основою даної роботи є власні спостереження та мікологічні матеріали (зразки грибів порядку Agaricales s.l.), зібрані дисертантом на території Українського Розточчя в 1990-2000 рр. Використано також нечисленні літературні дані [63, 67, 281]. Конкретними об'єктами дослідження для нас послужили агарикоїдні гриби (Agaricales s.l.) головних рослинних угруповань регіону - букових, дубових, буково-дубових, грабово-букових, грабово-дубових, чорновільхових, березових, буково-соснових, дубово-соснових, дубово-буково-соснових, соснових лісів і лук. У 28 пунктах Українського Розточчя були закладені стаціонари (рис. 2.1).
Обстеження району досліджень здійснювалось маршрутним та стаціонарним методами. Гриби збиралися в рослинних угрупованнях усіх основних їх типів протягом вегетаційного періоду (квітень-листопад) кожного з указаних років. За період досліджень автором зібрано і опрацьовано біля 1500 гербарних зразків, які зберігаються в заповіднику "Розточчя". Збір матеріалу проводився за загальноприйнятою методикою, наведеною А.С. Бондарцевим та Р.А. Зінгером [22]. Опис ознак кожного виду проводився за схемою, наведеною в працях М.Я. Зерової [137] й І.О. Дудки та С.П. Вассера [113]. При цьому відмічалися характерні ознаки свіжих карпофорів і деталі, які можуть змінитися або взагалі зникнути при гербаризації (забарвлення, розміри плодових тіл, запах, смак, консистенція м'якоті, гофрованість, зміна кольору при автооксидації тощо). Для опису забарвлення плодових тіл ми використовували кольорову карту М. Мозера [363]. Під час опису гриба відмічалися також дата й місце збору карпофорів, тип рослинності, екологічні особливості місцезростання. Зібрані карпофори висушували в спеціальних сушильнях на металевих сітках, які розміщувалися в потоці теплого

Рис. 2.1. Розміщення пунктів стаціонарних досліджень на території Українського Розточчя: 1 - букові, 2 - дубові, 3 - буково-дубові, 4 - грабово-букові, 5 - грабово-дубові; 6 - чорновільхові, 7 - березові, 8 - буково-соснові, 9 -дубово-соснові, 10 - дубово-буково-соснові, 11 - соснові ліси; 12 - луки
повітря (40-45 ?С) над будь-яким опалювальним приладом [113]. Окремо, на білому або чорному папері, збирали спорову масу [388, 242]. Висушені карпофори, їх спорову масу, опис, малюнки складали в подвійну упаковку з поліетиленового мішечка та паперу. Якщо карпофори грибів висушені добре, то поліетилен дозволяє уникнути коливання вологості всередині пакета та псування від неї карпофорів при тривалому зберіганні, розповсюдження комах, а також механічного пошкодження гриба під час його визначення тощо.
Поява карпофорів агарикоїдних базидіоміцетів в основних типах рослинних угруповань реєструвалася нами при загальному вивченні характерного для них видового складу грибів. Відповідні спостереження записувалися в польові зошити, окремо для кожного типу рослинності. Отримані таким чином загальні (зведені) дані за кожний рік і всі роки роботи дали можливість вияснити сезонну динаміку плодоношення агарикоїдних базидіоміцетів в різних типах рослинності і провести порівняльний аналіз.
Мікроскопічна структура зібраних зразків (форма та розміри спор, базидій, цистид, елементів трами тощо) встановлювалася за допомогою світлового мікроскопа при збільшенні у 600-900 разів.
Для встановлення видової приналежності видів грибів, які важко визначалися, проводили макро- та мікроскопічні хімічні кольорові реакції м'якоті карпофорів і мікроструктур [371, 61]. При цьому використовували такі реактиви: кислоти (60%-ну сірчану і 24%-ну соляну), їдкий натрій, сульфат заліза, анілін, фенол і реактив Мельцера.
Для з'ясування ступеня подібності мікофлор досліджених основних типів рослинних угруповань було проведено порівняння їх видового складу за коефіцієнтом флористичної спільності Жаккара, який часто застосовується як у флористичних, так і геоботанічних дослідженнях [315, 72, 189, 85]. Коефіцієнт (Kj) для пар мікофлор рослинних угруповань визначали за формулою:

c
Kj = -------,
a+b-c
де а - кількість видів грибів у першому з порівнюваних рослинних угруповань,
b - в другому,
с - спільних для даної пари рослинних угруповань.
Порівняння систематичної структури мікофлори Українського Розточчя з мікофлорами інших територій України та Польського Розточчя проводили за допомогою коефіціента рангової кореляції Кендела
2 S
? = ---------,
n (n - 1)
де S - сума рангів, яка розраховується особливим способом [323, 107, 13, 223, 125, 165,316, 317],
n - кількість пар співставленних рангів.
Географічний аналіз мікофлори Українського Розточчя проведений на основі даних про поширення видів, поміщених в ряді публікацій [384, 385, 386, 387, 389, 11, 12, 197, 405, 61, 67, 226, 227, 239, 8, 201].
Поширення грибів в районі досліджень оцінювалось за шестибальною шкалою [403] з нашою модифікацією:
дуже часто - скрізь, понад 30 місцезнаходжень;
часто - 20-30 місцезнаходжень;
не рідко - 11-19 місцезнаходжень;
рідко - 6-10 місцезнаходжень;
дуже рідко - 2-5 місцезнаходжень;
+ - надзвичайно рідко - тільки в одному місці (один екземпляр або одна група).
Рясність агарикоїдних базидіоміцетів визначали за шкалою Г. Гааса [349]:
1 - одиничними екземплярами;
2 - маленькими групами по 5-10 карпофорів;
3 - невеликими групами по 11-15 карпофорів;
4 - великими групами по 16 і більше карпофорів;
5 - рядами, колами.

Для встановлення харчового значення агарикоїдних грибів Українського Розточчя використовувалися роботи багатьох авторів: [205, 42, 107, 139, 84, 289, 290, 291, 116, 142, 111, 170, 147].
Встановлення видової приналежності зібраного матеріалу проводилося в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW). Для цього були використані роботи вітчизняних та зарубіжних авторів [365, 366, 381, 180, 44, 45, 46, 47