Вы здесь

Специфіка емоційності осіб з різним рівнем креативності

Автор: 
Малімон Людмила Яківна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002941
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМОЦІЙНОСТІ

2.1. Теоретико-методологічні засади дослідження емоцій та емоційності як стійкої інтегральної характеристики індивідуальності
Проблема емоцій та емоційності особи належить до найскладніших та найактуальніших у сучасній психології, що висуває певні вимоги до її вивчення [167]. По-перше, кожному конкретному емпіричному дослідженню має передувати теоретичне осмислення тих феноменів, сторін емоційного переживання чи реагування, які будуть вивчатися. По-друге, необхідно звернути особливу увагу на відповідність методичного апарату дослідження теоретичним уявленням про досліджувані емоційні властивості. Отже, дотримання цих вимог вимагає окреслення чіткої методологічної бази теоретико-емпіричного дослідження емоцій та емоційності.
Сучасний теоретичний стан проблеми емоцій, їх понятійний апарат характеризується термінологічним різноманіттям, концептуальними розходженнями у трактуванні емоцій як особливого класу психофізіологічних процесів, розмитістю і невпорядкованістю визначень феноменів, сумісних з емоціями - інстинктів, складних безумовних рефлексів, мотивації, потреб, драйвів, підкріплення тощо. Питання про те, що назвати "емоціями" носить методологічний характер і багато в чому визначається поглядами дослідника на природу і генезис емоційних станів. З одного боку, ці труднощі пояснюються самою природою емоцій, їх "невловимістю", короткочасністю перебігу, залежністю від індивідуальних особливостей та спрямованості особистості, умов її суспільного розвитку, з другого - складністю діагностики і здійснення експериментального підходу щодо їх вивчення.
Водночас систематичний аналіз експериментальних досліджень емоцій знаходимо в працях В.К.Вілюнаса, Р.Вудвордса, Б.І.Додонова, К.Ізарда, Є.П.Ільїна, Д.Ліндслі, Я.Рейковського, П.В.Симонова, П.Фресса, П.М.Якобсона та інших.
Велике значення у розробці питань емоційних реакцій мають фізіологічні дослідження П.К.Анохіна, Є.І.Баканова, В.М.Бехтерєва, Ф.В.Бассіна, Н.В.Бехтерєвої, Ф.П.Бердяєва, Л.О.Китаєва-Смика, О.Р.Лурії, І.П.Павлова, К.В.Судакова, П.В.Симонова, О.О.Ухтомського, хоча, як зазначає О.П.Саннікова, спроби підмінити психологію емоцій їх фізіологією призвели до фізіологічного редукціонізму, до втрати самого предмету психологічного дослідження емоцій, а вивчення та діагностика емоційних станів за допомогою тільки фізіологічних параметрів виявилась безпідставною [210].
Проте, поява комплексних психофізіологічних робіт з проблеми емоцій сприяла розробці та уточненню власне психологічної проблематики, зокрема положень про адаптивну та регулюючу функції емоцій у поведінці та діяльності людини (П.К.Анохін, В.К.Вілюнас, Б.І.Додонов, О.М.Леонтьєв, Я.Рейковський, П.Фресс, Г.К.Шингаров, П.М.Якобсон). Обґрунтовуючи зв'язок емоцій з діяльністю, С.Л.Рубінштейн підкреслював його взаємність: "...з однієї сторони, хід і завершення діяльності викликають у людини, як правило, ті чи інші почуття, з іншої - почуття людини, її емоційні стани впливають на її діяльність. Емоції не лише обумовлюють діяльність, а й самі обумовлюються нею" [206, с.559].
На думку О.М.Леонтьєва, "...емоції не підкорюють собі діяльність, а є її результатом і "механізмом" її руху" [124, с.197]. І далі: "Емоції виконують функцію внутрішніх сигналів, внутрішніх у тому значенні, що вони не є психічним відображенням безпосередньо самої предметної діяльності. Особливість емоцій полягає в тому, що вони відображають відношення між мотивами (потребами) і успіхом або можливістю успішної реалізації відповідної їм діяльності суб'єкта. При цьому мова йде не про рефлексію цих відносин, а про безпосередньо чуттєве їх відображення, про переживання" [124, с.198].
Недиференційованість, неточність понять знайшла своє відображення і у визначенні емоцій. На думку відомого фізіолога П.В.Симонова [224], запропоновані на сьогодні визначення емоцій носять, в основному, абстрактно-описовий характер. Б.І.Додонов пише, що "...терміни, що позначають психічні явища, які традиційно називаються емоціями, не мають строгого значення, і серед психологів до цього часу йдуть дискусії на тему "що значить що" [74, с.23].
У.Джемс вважав, що "...як чисто внутрішні душевні стани, емоції зовсім не піддаються опису. Крім того, такий опис був би лишнім, тому що читачу емоції як чисто душевні стани і без того добре відомі. Ми можемо лише описати їх відношення до об'єктів, що їх викликають, та до реакцій, що їх супроводжують" [69, с.272].
Велика Радянська Енциклопедія визначає емоції як "суб'єктивні реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді задоволення і незадоволення, радості, страху тощо. Супроводжуючи практично будь-які прояви життєдіяльності організму, емоції відображають у формі безпосереднього переживання значимість (зміст) явищ та ситуацій і виступають одним з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб (мотивації) (О.Н.Леонтьєв, К.В.Судаков) [32, с.493].
Багатьма авторами емоції пов'язуються саме з переживаннями. М.С.Лебединський і В.М.Мясищев розглядають емоції як "...одну з найважливіших сторін психічних процесів, яка характеризує переживання людиною дійсності"[116, с.222]. Г.О.Фортунатов [237] називає емоціями лише конкретні форми переживання почуттів. П.О.Рудик, даючи визначення емоціям, ототожнює переживання і ставлення: "емоціями називаються психічні процеси, змістом яких є переживання, ставлення людини до тих або інших явищ оточуючої дійсності..." [208, с.75]. За Р.С.Немовим, емоції - це "елементарні переживання, які виникають у людини під впливом загального стану організму і ходу процесу задоволення актуальних потреб" [155, с.573]
С.Л.Рубінштейн розглядає емоцію як "...ставлення людини до світу, до того, що вона відчуває і робить, у формі безпосереднього переживання" [206, с.551]. Отже, емоції характеризують ставлення суб'єкта до