Вы здесь

Клініко-параклінічна характеристика та лікування початкових проявів цереброваскулярної хвороби

Автор: 
Олексюк Алла Григорівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U002994
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана на кафедрі невропатології та нейрохірургії Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького. Відбір хворих та обстеження проводилося у І та ІІ неврологічних відділеннях Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, неврологічному відділенні 5 клінічної лікарні м. Львова та неврологічному відділенні Львівської клінічної лікарні залізної дороги.
При розподілі хворих на групи ми виходили з того, що відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду рубрика І 67.9. іменується як "Цереброваскулярна хвороба, неуточнена". В той же час за класифікацією Є.В.Шмідта (1985) [317] та рекомендаціями П.В.Волошина зі співавторами (1991) [69] початкові прояви ЦВХ відносяться до компенсованої стадії, а ДЕ І стадії - до ремітуючої стадії хронічних порушень мозкового кровообігу. В зв'язку з цим нами було окремо виділено групу ППЦВХ, як клінічний по перебігу варіант хронічних порушень мозкового кровообігу і ДЕ І стадії, як уже чітко клінічно сформований варіант хронічних порушень мозкового кровообігу.
Для вирішення поставлених завдань проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 116 хворих з ППЦВХ (38 з ППЦВХ на грунті атеросклерозу та 78 - на тлі атеросклерозу у поєднанні з артеріальною гіпертензією), 40 осіб з дисциркуляторною енцефалопатією І стадії (20 хворих з атеросклеротичною ДЕ та 20 - гіпертонічно-атеросклеротичною ДЕ) і 20 практично здорових осіб, що склали контрольну групу.
Готуючись до дослідження, нами була вивчена методика соціологічного відбору і групового поділу об'єкту дослідження [189, 190]. Вона ґрунтується на загальних ознаках об'єднаних груп, у яких є три загальні характеристики, що їх об'єднують. Таким чином у обстеженій нами групі хворих з ППЦВХ були наступні загальні риси:
1. Усі обстежені хворі належать до групи хворих з початковими проявами цереброваскулярної хвороби.
2. Всіх хворих об'єднують загальна клінічна картина захворювання, в яку входять скарги, неврологічна симптоматика і психоемоційний стан обстежених хворих.
3. У всієї обстеженої групи хворих в анамнезі захворювання є атеросклероз самостійно чи у поєднанні з артеріальною гіпертензією.
Зрозуміло, що наступний поділ групи обстежених хворих ми проводили по статевих ознаках. При цьому брали під увагу правила пропорційного представництва жінок і чоловіків з похибкою 3-5%.
Оскільки вибрана нами методика соціального дослідження поділу являється нашою власною розробкою, то її можна розглядати одним з висновків нашої наукової роботи [243]. Таким чином, з точки зору загальної соціології вибрана група обстежених нами хворих відповідає усім вимогам наукового підходу до формування групи обстежених хворих, як до групи соціологічних респондентів [188, 243].
Клінічне обстеження включало ретельно зібрані скарги хворих та анамнез захворювання, об'єктивний загальносоматичний та неврологічний огляд. Клінічно до хворих з ППЦВХ відносили хворих з комбінацією двох чи більше повторюваних скарг на головний біль, шум у вухах, головокружіння, а також виражені когнітивні розлади: погіршення пам'яті, уваги, працездатності, при відсутності постійних вогнищевих симптомів. Діагноз ГХ виставлявся на основі класифікації Об'єднаного Національного комітету (1997) і Міжнародного товариства гіпертензії (1999). При неврологічному огляді вивчалися функція дванадцяти пар черепних нервів, глибока та поверхнева чутливість, рухові функції, сухожилкові та періостальні рефлекси, наявність субкортикальних рефлексів, патологічних рефлексів, координація рухів, вегетативні функції. Проводилося загальноклінічне лабораторне обстеження із застосуванням біохімічних тестів.
Для підтвердження діагнозу і стадії захворювання застосовувались: транскраніальна доплерографія, електроенцефалографія та комп'ютерна томографія, консультації суміжних спеціалістів.
Спеціальне дослідження включало: визначення рівня середніх молекул, нуклеазної активності та вмісту нуклеїнових кислот в сироватці венозної крові. Для оцінки змін в психоемоційній сфері хворих нами застосований багатофакторний метод дослідження особистості (СБДО), який представляє собою квантифікований метод вивчення особистісних властивостей та степеню адаптативності обстежуваного до негативних зовнішніх та внутрішніх впливів [272]. Дана методика шляхом порівняння середньостатистичної норми з крайніми, загостреними, станами емоційної напруги дає можливість диференціювати норму від патології, виразивши психоемоційні зміни особистості в балах, а також відповідно охарактеризувавши їх. Методика допомагала виявити складну структуру психоемоційних проблем хворих при ранній діагностиці ППЦВХ.
Для обстеження методом СБДО використовували: книжку-буклет у вигляді чоловічого та жіночого варіанту. Вона вміщала 566 стверджень, серед яких 16 повторювалися (додаткова шкала достовірності "тест-ретест"). В реєстраційному листі з номерами стверджень обстежуваний відповідав на ствердження, проставляючи в клітинці номеру хрестик вище номеру ствердження, якщо його відповідь - "вірно", чи нижче номеру, якщо відповідь - "невірно". Ствердження, на котрі обстежуваний не міг дати конкретну відповідь, позначилися ним як кільце навколо знаку номеру.
Оцінка результатів обстеження проводилася шляхом інтерпретації профілю особистості, що побудований на основі 13 базисних і 200 додаткових шкал, за допомогою автоматизованої системи психодіагностичного обстеження на персональному комп'ютері ІВМ РС/АТ. Програмне забезпечення склала програма розроблена Всесоюзним науково-медичним центром пограничної психіатрії Міністерства Охорони здоров'я СРСР (1990). Програма дозволяє проводити обробку заповнених реєстраційних листів і результатів як по сирих, так і по Т-балах, видає протокол висновку (цифродрук з балами) та текст інтерпретації даних з вказаними характеристикою психологічної типології обстежуваного та, при наявності, ведучого психопатологічного синдрому.
Ультразвукова доплерографія