Вы здесь

Ентеральна оксигенація в інтенсивній терапії критичних станів

Автор: 
Воротинцев Сергій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U003118
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ, ОСОБЛИВОСТЕЙ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ, МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Характеристика експериментального матеріалу
Дослідження бактеріального обсіменіння мезентеріальних лімфовузлів і печінки проведене в 18 щурів-самців лінії Вістар вагою 200 ? 6 г і у віці 11 ? 0,3 міс. Тварини утримувалися в клітках по дві особи при температурі 18 - 20?С, одержували воду і їжу без обмежень.
Усім щурам під тіопенталовим наркозом (1% розчин тіопенталу натрію вводився внутрішньочеревно в середній дозі 50 ? 3,34 мг / кг) було виконане моделювання термінальної стадії розлитого гнійного перитоніту за методикою Ф.Ф.Усикова (1984 р.), що раніше використовувалася кафедрою. Відповідно до методики виконували апендектомію з зануренням перев'язаного апендиксу в черевну порожнину й зашиванням лапаротомної рани. В залежності від експозиції ізольованого апендиксу у вільній черевній порожнині після операції розвивається різноманітного ступеню вираженості запалення очеревини. Вважали, що реактивна стадія РГП наступає через 24 години, токсична - через 48 годин, а термінальна - через 72 години після операції.
Відповідно до задач дослідження піддослідні тварини були розділені на 3 групи. Першу склали 6 пацюків, яким при експериментальному РГП кисень вводили внутрішньокишечно. У другу увійшли тварини (n = 6), яким при РГП виконувалася внутрішньочеревна оксигенація. Третя (n = 6) була групою порівняння і не піддавалася будь-яким лікувальним заходам.

2.2. Характеристика клінічного матеріалу

2.2.1. Клінічна характеристика хворих.
В роботі порівнювали ЕО в складі ІТ із ІТ без ЕО. Ефективність даного методу оцінювали за результатами системних клініко-фізіологічних досліджень кисневого режиму, гемодинаміки, метаболізму і біологічної цілісності організму на етапах інтенсивної терапії у 121 хворого, що в різний час із 1997 по 2001 рр. знаходилися у відділенні реанімації та інтенсивної терапії Запорізької обласної клінічної лікарні. Пацієнтів рандомізували на групи по нозології і застосуванню ЕО.
Серед обстежених було 69 чоловіків і 52 жінки. Вікова характеристика хворих подана в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Вікова характеристика обстежених хворих
Вік, років
Стать, ч / жГрупи хворихВсього123оснконтроснконтроснконтрДо 20
ч / ж - / -- / -1 / -1 / -- / -- / -2 / -21 - 44
ч / ж4 / 32 / 27 / 84 / 66 / 15 / 128 / 2145 - 59
ч / ж4 / 73 / 5- / 1- / 15 / 14 / 116 / 1660 і доросліше
ч / ж8 / 57 / 42 / 31 / 23 / 12 / -23 / 15Разом
ч / ж16 / 1512 / 1110 / 126 / 914 / 311 / 269 / 52
Відповідно до характеру патофізіологічних порушень і головного клінічного синдрому хворі були розподілені на 3 групи. Їхній генез наведений в таблиці 2.2.
У першу групу ввійшли 54 критичних хворих із гепато-спланхнічною недостатністю, викликаною холестатичним синдромом (ХС). Другу групу
Таблиця 2.2
Генез головного клінічного синдрому
Генез головного клінічного синдромуГрупи хворихВсьо-го123оснконтоснконтоснконтІ Холестатичний синдром:
- цироз печінки
- обтурація
- ятрогенне пошкодження
- хронічний гепатит
24
19
43
3ІІ Розлитий гнійний перитоніт:
- холецистит
- апендицит
- ГКН*
- перфорації шлунка і кишечника
- пельвіоперитоніт
- внутрішньочеревні абсцеси
3
7
7ІІІ Ускладнена виразкова хвороба:
- декомпенсований стеноз
- ШКК**
- анастомозит
2
17
5Всього312322151713121*- гостра кишкова непрохідність
** - шлунково-кишкова кровотеча
склали 37 хворих із реактивно-токсичною стадією розлитого гнійного перитоніту (РГП). Інші 30 пацієнтів, що склали третю групу, лікувалися з приводу ускладненого перебігу виразкової хвороби (ВХ).
Методом випадкового добору усі хворі в групах були розділені на підгрупи: 1) пацієнтів, яким у комплексі інтенсивної терапії проводилася ЕО (основна група); 2) хворих, котрим ЕО не проводилася (контрольна група).
Оперувалися 113 хворих, не піддавалися хірургічному лікуванню - 8 пацієнтів. Характеристика оперативного лікування надана в таблиці 2.3.
На виході хворих стратифікували за допомогою статусметрії [99], шкали APACHЕ II [146], індексів тяжкості перитоніту [68] і гастро-інтестиналь-
Таблиця 2.3
Особливості хірургічного лікування
Об'єм операціїГрупи хворихВсьо-го123оснконтоснконтоснконтХолецистектомія121234--31Холецистостомія74----11ПДР*11----2Лапароскопія21----3Апендектомія--53--8Нефректомія--11--2Резекція кишечника--41--5Гістеректомія--52--7Дренування абсцесів--23--5Резекція шлунка----8816Органозберігаючі операції на шлунку
13Інші541---10Разом272222151611113 * - панкреато-дуоденальна резекція
ної недостатності [75, 89]. Рандомізація була збалансована по кожному з вищеназваних показників (див. табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Тяжкість загального стану і органних порушень, рівень летальності
ПоказникиГрупи хворих123оснконтроснконтроснконтрКількість хворих312322151713КІТС, %18 ? 1,619 ? 1,925 ? 2,125 ? 2,022 ? 2,523 ? 2,6APACHЕ II, бали9 ? 1,210 ? 1,014 ? 1,913 ? 1,79 ? 0,89 ? 1,2ГІН*, бали 2,1 ? 0,22,2 ? 0,23,2 ? 0,33,3 ? 0,32,6 ? 0,22,5 ? 0,2МІП**, бали--22 ? 2,121 ? 1,7--Летальність, %-4,34,513,3--*- гастро-інтестинальна недостатність,** - Мангеймський індекс перитоніту
Таким чином порівнювані групи були репрезентативні за віком, статтю,
причинами захворювання, об'ємом і видами оперативного лікування, вихідною тяжкістю стану.
Гепато-спланхнічна недостатність у першій групі хворих розвилася внаслідок жовчно-кам'яної хвороби і обтурації загального жовчного протоку - у 17 хворих, панкреатиту - у 8 хворих,