Вы здесь

Управління еколого-економічними трансформаціями суспільного виробництва

Автор: 
Конопліна Юлія Сергіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U003258
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИМИ ТРАНСФОРМАЦІЯМИ
СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

2.1. Базові поняття концепції еколого-економічних трансформацій суспільного виробництва

Економічний розвиток є результатом декількох еволюційних процесів: еволюція людини; еволюція технологій; еволюція інституцій; еволюція цивілізацій. Екологічна складова еволюції технологій та інституцій є предметом нашого дослідження. У кібернетиці доведено, що всі складні системи розвиваються за єдиними законами. Еволюція технологій відбувається за рахунок мутацій (інновацій). Види технологій конкурують між собою, використовують інновації для збільшення свого ареалу. Еволюція екологічних технологій пройшла декілька стадій, які можна умовно назвати таким чином: "очисні споруди", "запобігання забруднення", "більш чисте виробництво". Наступною стадією розвитку екологічних технологій, за думкою експертів, повинні стати нанотехнології.
Інституції також конкурують між собою, що в сфері бізнесу проявляється як пошук нових організаційних та управлінських форм здійснення підприємницької діяльності (багаточисельні поглинання, злиття, утворення інтеграційних об'єднань). Еволюція інституцій відбувається за рахунок інституційних інновацій (прикладом може слугувати організація виробництва на основі розподілу праці), які мають не менш важливе значення, ніж технологічні інновації, але досліджені недостатньо. Стадії розвитку екологічних інституцій: "екологізація попиту", "екологізація відносин суб'єктів господарювання". Концепція "from cradle to grave" визначає напрямок розвитку екологічних інституцій та межує з технологічними інноваціями.
Усі інститути характеризуються певним набором ознак. Інститут - це система правил, процедур прийняття рішень та стереотипів суспільної поведінки. Інститути розподіляють ролі суб'єктів суспільної практики та керують їх взаємодією. Поняття "інститут" суттєво відрізняється від поняття "організація".
Інститути супроводжують людину в усіх сферах її життєдіяльності. До інститутів, що регулюють взаємовідносини людини та навколишнього середовища відносять екологічні та ресурсні режими. Інституційний вплив на взаємовідносини людини та навколишнього середовища поділяється на прямий та непрямий.
Інститути можуть відрізнятися один від одного за багатьма параметрами, до яких відносять: 1) склад учасників інституту; 2) ступінь диференціації ролей учасників інституту; 3) сфера функціонування інституту; 4) кількість правил та програм, що регулюються інститутом; 5) адміністративна структура інституту; 6) стадія розвитку інституту; 7) зв'язки з іншими інститутами.
Усі інститути функціонують в межах таких об'єктивних умов, як, наприклад, тип найбільш розповсюджених в економіці технологій та розстановка сил в сфері володіння ресурсами, а також домінуюча в суспільній свідомості ідеологія: переважаючі цінності, загальноприйняті норми, переконання, що здійснюють вплив на результати функціонування інститутів. Інститути ніколи не бувають статичними. Вони невпинно змінюються під впливом ендогенних та екзогенних факторів [23, 24].
Можна виокремити такі етапи розвитку інституційної бази співробітництва між державами СНД в сфері охорони навколишнього середовища [25, 26].
Угода про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних та інших видів відходів (04.1996 р.). Мета і призначення - сприяння охороні здоров'я населення та навколишнього природного середовища держав Співдружності, а також координації дій при здійсненні контролю за такими перевезеннями.
Угода про інформаційне співробітництво у сфері екології та охорони навколишнього природного середовища (09.1998 р.). Мета і призначеня -отримання достовірної та оперативної екологічної інформації про вплив природних та техногенних факторів на навколишню атмосферу та здоров'я людини для прийняття відповідних рішень та превентивних заходів.
Угода про основні принципи взаємодії в області раціонального природокористування та охорони транскордонних водних об'єктів (09.1998 р.). Мета і призначення - заборона реалізації водогосподарських заходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Встановлення принципів співробітництва стосовно регулярного обміну інформацією та прогнозами про радіоекологічний моніторинг, гідрохімію та гідрометеорологію водних об'єктів; визначення обсягів та методів вимірювання, спостережень та обробки їх результатів, а також місця та строків проведення робіт; вживання заходів, спрямованих на запобігання або знешкодження забруднення або виснаження поверхневих та підземних вод, включаючи відповідні засоби для очищення стічних та інших забруднених вод, що можуть потрапити у водні об'єкти; здійснення на водних об'єктах заходів щодо зниження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.
Угода про співробітництво у сфері екологічного моніторингу (01.1999 р.). Мета і призначення - створення міждержавної системи контролю за станом навколишнього середовища на основі використання засобів аерокосмічного та наземного спостереження, а також комунікаційної інфраструктури; сприяння формуванню національних та регіональних систем екологічного моніторингу; правове, нормативно-методичне, технологічне та програмно-апаратне забезпечення; розробка та реалізація спільних науково-технічних програм у сфері екологічного моніторингу, включаючи моніторинг земель та програмування врожайності сільськогосподарських культур; залучення бюджетних та позабюджетних коштів, а також коштів міжнародних організацій та фондів для підготовки та реалізації міждержавних програм екологічного моніторингу
Конвенція про колективну екологічну безпеку (07.2000 р.). Мета і призначення - використання міжнародного досвіду директивного та економічного регулювання господарчої та іншої діяльності для стимулювання конкурентних переваг у ресурсозбереженні та забезпеченні екологічної безпеки; сприяння формуванню інтегрованої міжнародної системи упра