Вы здесь

Методи і моделі інтервального оцінювання фінансових результатів діяльності підприємств

Автор: 
Гейдарова Олена Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U003382
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Моделювання процесів утворення фінансових результатів діяльності підприємств
2.1. Ієрархічна структура кінцевих, проміжних і миттєвих фінансових результатів діяльності підприємства
2.1.1. Відповідно до основних концептуальних положень дослідження, обґрунтування яких дано в п.1.3, однією з найважливіших є завдання побудови ієрархічних результатів на основі структурних і статистичних помилок. У п.1.3 і в даному розділі, як головні індикатори відстеження тенденцій поліпшення чи погіршення фінансового положення, обрано двохпараметричну модель, на базі якої і будуть проводитися всі дослідження. У якості першого параметра прийнято миттєві значення прибутку за який-небудь невеликий відрізок часу . Вибір величини залежить від особливостей процесів виробництва і реалізації продукції. Миттєвою величиною будемо називати в силу того, що значення прибутків () за період () не розрізняються по статистичних розуміннях, тобто входять у поле допуску дозволеної помилки. Якщо моделювати ситуацію оперативного відстеження значень часу, то керуючою величиною є прибуток (); перше ж його значення за полем допуску () стає підставою фіксації значення . Фактор часу - відома величина керування.
Виділимо на рівні фіксації миттєвих величин () і наступні особливості завдань, які виникають. У реальних процесах виробництва і реалізації продукції інформація про одержання прибутку і надходження перерахувань на рахунок підприємства надходять, наприклад, протягом доби. Тоді така інформація за =1 добу (чи інший відрізок часу) дозволяє одержати наступні дані:
- різницю між зробленою за час і реалізованою продукцію у вартісному і натуральному вираженнях;
- відхилення від норми керування для кожного найменування продукції по кількості;
- віднесення миттєвого результату до тієї чи іншої зони ФР (див. п.1.3) по кожному найменуванню продукції, що випускається;
- тенденцію загального ФР по всіх найменуваннях продукції.
Друге завдання характерне для керування і планування в періоди освоєння випуску продукції, підготовки виробництва, тобто в тих умовах, коли відсутні ще процеси виробництва і реалізації. Але саме в цих умовах необхідно встановлювати міри і норми керування. Особливістю цього другого завдання є не тільки встановлення середніх характеристик (), (); тобто не двох, а чотирьох параметрів, але і різна природа утворення відхилень. Якщо в першому завданні по величині і заданому інтервалі процес розвитку можна звести до однопараметричного керування, то для другого вимагаються обґрунтування не тільки величин середніх, але і діючих незалежно один від одного інтервалів невизначеності (), ().
Під проміжними результатами будемо розуміти ФР підприємства по кожній фінансово-обліковій одиниці, у якості якої буде виступати лише одне найменування виробу зі структури виробничої програми. Під кінцевими результатами - ФР по всій виробничій програмі.
Кожна фінансово-облікова одиниця буде характеризуватися вектором економічних показників, значення яких будуть віднесені до однієї одиниці виробленої продукції. На етапах формування виробничих цілей підприємства, пов'язаних з конкретною фінансово-обліковою одиницею, її "рух" по різних стадіях НДДКР, підготовки виробництва можна описати різними математичними моделями, зміна та уточнення яких і буде відбивати процеси такого руху.
Таким чином, об'єктами досліджень є процеси руху продукції, а предметом - структура системи методів і моделей, що відбивають динаміку руху об'єктів.
Побудуємо тепер ієрархію станів, ґрунтуючись на двох найважливіших визначеннях, що випливають із сутності понять норми і міри керування.
Керування - це динамічна система цілей підприємства, що відбиває всі можливі варіанти станів системи, як у рамках обґрунтованої міри керування, так і для випадків існування деякої різноманітності таких мір.
Наприклад, формування міри керування для заданої , зводиться до визначення різноманітності структурних варіанта.
У рамках величини норма керування () завжди припускає вибір одного варіанта
з оцінками ФР варіантів, що залишилися
Таким чином, на виході системи в рамках даної міри і при затвердженій нормі керування, поле зі 31 структурним фінансовим станом можна розглядати, як варіанти відступу від норми.
Планування, як процес виробничої діяльності - це спрямованість зусиль фахівців на приведення системи у бажаний стан, тобто до норми керування, з можливих станів, - міри керування.
На рис.2.1 запропонована узагальнена ієрархія структури системи, призначення якої складається в ілюстрації підходу, що тут пропонується.
Тут точка породжує різноманітність ; попарне порівняння цієї різноманітності змушує формувати квадратну матрицю - варіантів переходу зі стану в стан (другий рівень). Усілякі комбінації переходів в матриці відбивають процеси заповнення зон ФР; такі процеси мають деякі особливості. Для їхнього обґрунтування потрібна своя логіка, яка пов'язана не тільки з варіантами, але і з фактором часу (третій рівень). Тут тільки відзначимо, що зона руху до банкрутства не може бути заповнена станами благополучного фінансового стану.

На останньому, четвертому рівні (рис.2.1) число станів зменшується через введення додаткових рядів дискретних станів по ознаках статистичних помилок.
Процес переходу з 1-го рівня ієрархії на 2-й супроводжується побудовою квадратної матриці з елементів
, , ...
, (2.1)
і відповідною їй матрицею ймовірностей переходу з одного стану в інший
. (2.2)
Процеси переходу в (2.1) потрібно описати як у плані формальних співвідношень, так і у фінансовому змісті.
На шляху таких описів виникає три основних проблеми:
- розмірність різноманітності та шляхи її зменшення;
- визначення природи задач і вибір системи моделей;
- планування фінансових результатів для кожного процесу переходу.
Розглянемо послі