Вы здесь

Ефективність поєднаного застосування циклоферону та магнітолазерної терапії при хронічному гепатиті С

Автор: 
Ткаченко Віталій Григорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U003752
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ПІДХОДИ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ
НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С

Принципи лікування хворих на хронічний ВГ із часом переглядаються та залишаються сьогодні предметом наукових досліджень [36; 89]. Метаболізм ліків у більшості випадків відбувається в печінці, а при ХГ, особливо у фазі загострення, він порушений, метаболічна функція органу знижена. Отже, призначення ліків має бути ретельно зваженим та обдуманим, а кількість препаратів мінімальною у зв'язку з можливістю порушення їх метаболізму в пошкодженому органі [8; 33; 36; 168].
Уява про основні механізми патологічного процесу в печінці при ВГ дозволяє проводити розробки в напрямку відзнайдення засобів патогенетичного лікування та корекції порушених функцій органу.
Патогенез та причина хронізації при HCV-інфекції ще не зовсім зрозумілі [28; 37; 39; 83; 153; 212]. Як прийнято вважати, будь-яка взагалі латентна інфекція характеризується тривалою інтеграцією вірусного й клітинного генома, але-HCVРСММм вірус ГС із геномом клітини не інтегрується [26; 200]. Отже, припускається цитопатична дія вірусу на гепатоцит. Підставою цього твердження є виявлення зменшення концентрації глутатіону в сироватці та лімфоцитах крові хворих на ХГС. Між його рівнем і активністю АлАТ виявлена зворотна кореляція [236]. Встановлено, що реплікація вірусу відбувається в цитоплазмі гепатоциту, дозрівання - у внутрішньоцитоплазматичних вакуолях та в ендоцитоплазматичній сіточці, вихід із клітини - шляхом екзоцитозу. У заражених клітинах спостерігається інтенсивна проліферація оболонок ендоцитоплазматичної сіточки, у структурах якої виявляється велика кількість неструктурних білків вірусу [199; 238; 239]. Таким чином, при ушкодженні печінки HCV безпосередньо пошкоджуються мембрани, а вони складають 87% маси гепатоцитів, практично всі функції яких щільно пов'язані та залежать від стану мембран. Так, рецепторне "поле" забезпечує клітині здатність реагувати на зміни зовнішньоклітинного оточення та можливість передачі інформації між клітинними системами організму. Рецепторними механізмами регулюється апоптоз і ріст клітин, постійність внутрішнього середовища [42; 43; 101; 102; 201]. На рівні мембран реалізуються механізми адаптації організму до патологічного процесу. Усе це показує важливість розпізнавання та корекції порушень клітинних мембран і підтримання їх нормального функціонально-структурного стану [15; 22; 25; 61; 87; 127; 148; 183; 197; 236].
При ГС застосовується етіотропне (ІФН, індуктори ІФН, аналоги нуклеозидів, противірусні препарати) і патогенетичне лікування. ІФН є практично чи не єдиною групою препаратів етіотропного лікування з доведеною ефективністю [14; 26; 46; 105; 232]. Противірусна дія ?-ІФН реалізується через його зв'язування зі специфічним рецептором клітинної мембрани, в результаті чого індукується синтез ряду функціональних білків, у тому числі олігоаденілатсинтетази. Остання активує ендорибонуклеазу, яка руйнує дезоксирибонуклеїнову кислоту і РНК вірусів та пригнічує їх реплікацію. Через підвищення активності протеїнкінази Р1 зменшується синтез білка й утворення нових вірусних часточок [75; 204]. Противірусна терапія з використанням ІФН у ряді випадків загострює хронічний процес, що проявляється підвищенням активності амінотрансфераз або цитолітичною кризою. В її основі лежить загибель гепатоцитів, в яких міститься вірус, під дією стимульованих ІФН цитотоксичних Т-лімфоцитів [2; 8; 92; 93; 131; 163; 171; 207; 219].
У клінічній практиці не у всіх хворих вдається досягти ефекту при використанні ІФН. У 71 хворого на ХГС застосували роферон А по 6 млн ОД тричі на тиждень протягом трьох місяців. При відсутності ефекту лікування припиняли, у разі позитивних результатів продовжували ще три місяці в дозі 3 млн ОД тричі на тиждень. Первинну ремісію (нормалізація активності АлАТ) вдалося досягти у 71,8%. У 28,2% відповіді на лікування не було. Стабільною ремісія виявилася лише у кожного третього хворого. Рецидиви (повторне підвищення активності АлАТ під час або в найближчі місяці після лікування) виникли в 36,9%. РНК-HCV наприкінці курсу лікування визначалася у два рази рідше, ніж до застосування роферону А - відповідно у 41,7% і в 83,1%. У значної частини хворих з'являлися побічні реакції, які негативно впливали на перебіг ХГС і супутніх захворювань, загальний стан. Так, грипоподібний синдром спостерігався у 90,3%, виражений диспепсичний - у 24%, депресивний - у 20,8%, холестатичний - у 18 хворих, тромбо- та лейкоцитопенія - більш ніж у половини хворих, випадіння волосся - у семи [75].
Застосування 22 хворим на ХГС реальдірону за схемою по 3 млн ОД тричі на тиждень протягом 6-8 місяців дозволило досягти нормалізації АлАТ у 18 осіб. По закінченні курсу терапії РНК вірусу в крові не виявлялася у жодного хворого. В той же час терапія мала побічні ефекти: грипоподібний синдром у 54,5%, гематологічні зміни - у 86,3% [17].
Недостатня ефективність монотерапії ІФН-? змушує проводити пошук комбінованого застосування його з іншими засобами, які підсилюють дію ІФН-?. Повідомляється про використання ІФН-? з аналогами нуклеозидів (ребетол, ламівудин), противірусними препаратами (ацикловір, фоскарнет, сурамін, рибавірин та ін.), есенціальними фосфоліпідами, нестероїдними протизапальними засобами, урсодезоксихолевою кислотою [46; 67; 167; 208; 221]. Результати цих досліджень вказують на збільшення частоти ремісії на 20-35% при комбінації ІФН із рибавірином протягом шести місяців. Але рибавірину властива значна токсичність, одним із проявів якої може бути гемоліз еритроцитів.
Застосування есенціальних фосфоліпідів знижує вірогідність клінічного рецидиву захворювання. Ефект від препаратів цієї групи пов'язують з їх позитивним впливом на жировий гепатоз, який із значною сталістю виявляється при ХГС. Властивість представника цієї групи - есенціале, інгібувати процеси ПОЛ, відновлювати пошкоджені гепатоцити дозволяє віднести його до гепатопротекторів-репарантів. Препарат містить есенціальні фосфоліпіди, до с