Вы здесь

Агрометеорологічні умови і продуктивність озимої пшениці при зміні клімату в Україні

Автор: 
Кульбіда Микола Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
3403U003827
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ ТА МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ ЗМІНИ ГЛОБАЛЬНОГО КЛІМАТУ ТА КЛІМАТУ В УКРАЇНІ
2.1.Тенденції зміни глобального клімату
Найважливішою характеристикою клімату Землі у 20-му столітті є інтенсивне підвищення глобальної температури в нижніх шарах атмосфери. Вивчення процесів потепління проводилось на основі аналізу інформації метеорологічних супутників, близько 10000 метеостанцій, 1000 аерологічних станцій, більше 7000 судових станцій, 1000 буйкових станцій, близько 3000 літаків [12,63].
Накопичена за останні десятиріччя інформація про зміни основних компонентів кліматичної системи Землі демонструє досить погоджену картину глобального потепління, яка характеризується декількома головними рисами [12,31,63]:
1.Зростання температури від досить низьких значень в кінці ХІХ століття, яке складало близько - 0,25°С відносно середніх величин за період 1961-1990рр. до майже +0,1°С в 1940-і роки з подальшим відносним похолоданням до -0,1°С.
2. Швидке зростання температури з середини 1970-х років до нинішнього часу. Рекордно теплим виявилось останнє десятиліття. Середня температура повітря 1995, 1997 і 1998рр. була найвищою за 150-200 років, а 1988р. був взагалі найтеплішим за всю історію метеорологічних спостережень на нашій планеті - 58,50 градусів по Фаренгейту (приблизно 14,7°С). У 1995р. середня річна температура дорівнювала 58,25°Ф, а у 1997р. була на 0,04°С вище.
3. Значні коливання температури від десятиліття до десятиліття.
4 .Регіональна неоднорідність глобального потепління, яка найбільш виражена в холодний період.
У третьому звіті Міжурядової групи експертів по змінах клімату наведені додаткові характеристики глобальних змін клімату [59,60,61,62]:
1.Над сушею та океаном спостерігаються подібні тенденції зростання температури біля поверхні, що складають за століття для земної кулі в цілому близько 0,6°С (рис.2.1).
2.Десятиліття 1990-х рр. виявилось найбільш теплим за період спостережень з 1861р.
3.Температура нижнього 8-км шару атмосфери зростала за період 1951-2000рр. з середньою швидкістю близько 0,1°С за десятиліття.
4.В різних регіонах Земної кулі спостерігається зменшення площ льодовиків та снігового покриву.
5.В Арктичному басейні площа морського льоду в літній та осінній сезони зменшилась з 1950рр. на 10-15%.
6.Протягом 20-го століття кількість атмосферних опадів збільшувалась на 0,5-1% за десятиліття, а в тропічних районах на 0,2-0,3%. Зросла інтенсивність опадів, грозова діяльність та активність крупномасштабних штормів.
Оцінка, проведена Міжурядовою групою експертів по змінах клімату охоплює спостереження за поточним змінами і тенденціями в кліматичній системі, відтворення картини змін та тенденцій в минулому, розуміння процесів, що беруть участь в цих змінах та використання цих знань в моделях. Моделі допомагають пояснити причини змін і прогнозувати майбутні зміни кліматичної системи, викликані природними та антропогенними факторами.
В першій доповіді, що вийшла у 1990 році [58], в загальних рисах був описаний статус знань про кліматичну систему та зміни клімату, отриманих в ході наукових досліджень в попередні періоди. При цьому були особливо виділені декілька основних моментів: наявність парникового ефекту, зростання концентрації парникових газів внаслідок діяльності людей, продовження збільшення викидів парникових газів в майбутньому.
На основі результатів додаткових наукових досліджень була проведена оцінка нового стану знань, яка була представлена у другій доповіді в 1996 році. В цій доповіді підкреслювалось, що вміст парникових газів в атмосфері продовжує зростати і для стабілізації їх концентрації потрібні значні скорочення викидів. Загальне підвищення глобальної температури триває, при цьому останні роки були найбільш теплими за період з 1860 року. Підвищення концентрації парникових газів веде до зниження ефективності випромінення поверхні Землі. Більша частина цього випромінення поглинається атмосферою. В результаті це призводить до позитивного радіаційного впливу, який прогріває нижні шари атмосфери та поверхню Землі [135,136].
За даними кліматологів НАСА (США) температура тропосфери за останні десять років підвищилась на 0,12°С, за період з 1965 до 1995рр. на планеті стало тепліше у середньому на 0,4°С, а за століття - на 0,8°С. При цьому у високих широтах зміни температури майже в 3,5 рази більші, ніж на екваторі, в Північній півкулі середній ріст температури на 0,3°С більшій, ніж у Південній, а над континентами він досягає 1,6°С. Особливо інтенсивно потепліло в Японії. Якщо середня температура у світі за 100 років підвищилась на 0,6°С, то в Японії - на 1°С, а у японських містах на 2,3-2,9°С.
Більшість дослідників потепління, що розпочалось в 1970-і роки відносить до зростання парникового ефекту в результаті викидів парникових газів антропогенного походження, переважно двоокису вуглецю (СО2) [16,19,83,60].
Разом з тим, слід відмітити існування інших точок зору, щодо причин потепління, як антропогенних (зміни альбедо поверхні суші за рахунок господарської діяльності та ін.), так і природних. Можливо частина надлишкових змін, що спостерігаються зимою пов'язана зі взаємодією атмосфери та океану [19,24,30].
Частину зимового потепління деякі дослідники вважають результатом зменшення озону в нижній атмосфері [22].
Потепління в першій половині століття з максимумом температури в 1940-і роки на даний час не має загальноприйнятого пояснення, проте майже всі гіпотези пов'язують його з природними факторами. Просторова структура цього потепління значним чином відрізняється від сучасного потепління. Останнє найбільш виражено в помірних та високих широтах Європи, Азії та Північної Америки. Потепління 1940-х років було виражено переважно у високих широтах, в помірних широтах Європи мало місце похолодання, над Північною Атлантикою - потепління.
З глобальним потеплінням клімату пов'язана зростаюча кількість надзвичайних ситуацій, які викликані гі