Вы здесь

Корекція адаптаційних реакцій організму учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, хворих на сечокам'яну хворобу, під впливом лікування на курорті Nрускавець

Автор: 
Ніщета Ірина Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U004013
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛИ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЛІКУВАННЯ
Під спостереженням перебувало 178 чоловіків, котрі лікувалися на курорті Трускавець від нефролітіазу та хронічного вторинного пієлонефриту в фазі ремісії або латентного процесу. Конкременти локалізувалися в чашечках або мисках, суттєво не порушуючи пасажу сечі. Ці пацієнти були ліквідаторами аварії на ЧАЕС, віком 30-50 років. Причому, 45% хворих віком 30-39 років, 55% - 40-50 років. Задокументована доза зовнішнього опромінення знаходилася в діапазоні 1-25 с Гр у всіх хворих. Це найбільш характерно для даного контингенту курорту [1]. Із анамнезу з'ясовано, що у перші роки після аварії на ЧАЕС захворіло 23% наших пацієнтів. Впродовж наступних 5-и років вперше сечокам'яну хворобу та хронічний пієлонефрит виявлено у 46% досліджуваних осіб. Ще через 10 років після аварії на ЧАЕС це захворювання проявилося у 31% ліквідаторів. Всі пацієнти лікувалися амбулаторно (66%) та стаціонарно (34%). В основному застосовувалась протизапальна терапія, сечогінні засоби. Санаторно-курортне лікування цим хворим не проводилось, на курорт Трускавець вони прибули для лікування вперше. Із анамнезу відомо, що приступи ниркової кольки мали 9% хворих, різної інтенсивності, що купірувалися спазмолітиками. Відходження каменів не спостерігалося. Загострення пієлонефриту більше 2 разів на рік було у 27% хворих, 1 раз в рік - у 32% , 1 раз у два роки - у 11% пацієнтів. У 30% хворих мав місце латентний перебіг. Метод ударнохвильової літотрипсії цим хворим не застосовувався. Відбір хворих проводився згідно задовільного функціонального стану нирок за даними радіоізотопної ренографії та проби Реберга-Тареєва .

2.1 Методи дослідження
Дослідження пацієнтів проводилось відповідно їх типів загальних адаптаційних реакцій організму (ЗАРО) за лейкограмою периферійної крові згідно з класичною методикою Гаркави Л.Х., Квакиной Е.Б., Уколовой М.А. [36]. Типоутворюючою ознакою є відносний вміст лімфоцитів. Діапазон 21-27% свідчить за ЗАРО тренування (Т), 28-33% - спокійної активації (СА). Далі йде ЗАРО підвищеної активації (ПА), верхня межа для якої авторами чітко не вказана: 40-45% [36]. Тому ми здійснили незначну власну модифікацію. Використавши число Фібоначчі (модуль Ф, "золота пропорція"), і виявивши, що співвідношення медіанних показників суміжних діапазонів лімфоцитозу рівне Ф0,5 (1,27), ми розрахували діапазон ЗАРО підвищеної активації: 34-43,5%. Слідуючи цій же логіці, ми виділили дві зони ЗАРО переактивації: помірної переактивації (44-54,5%) та вираженої переактивації (55-70%), а також дві зони стресу: помірний стрес (18-20%) та виражений стрес (13-17%). Згідно з [36], ЗАРО вважається повноцінною, високих рівнів реактивності (ВРР), при знаходженні еозинофілів та паличкоядерних нейтрофілів в діапазоні 1-6%, моноцитів: 4-7%, лейкоцитів: 4-8 х 109 Г/л. Вихід за межі діапазонів розглядається як елемент напруження і свідчить про неповноцінність ЗАРО, низький рівень реактивності (НРР).
В якості характеристик типу ЗАРО розглядали також функціональний стан адаптивних залоз: щитовидної, кори наднирників та гонад. Про тиреоїдну функцію судили за вмістом в сироватці крові загального тироксину, який визначали імуно-ферментним методом з допомогою набору "ЕІA ( Cobas Core)", глюкокортикоїдну - за добовою екскрецією з сечею сумарних 17-ОКС, андрогенну - сумарних 17-КС, які визначали методом спектро-фотометрії [112], мінералокортикоїдну - за величиною Na/K-коефіцієнта плазми крові, визначаючи вміст катіонів методом полум'яної фотометрії.
Для кількісної оцінки стану Т-клітинної ланки імунітету визначали вміст в крові популяції лімфоцитів, що спонтанно утворюють розетки із еритроцитами барана (Е-РУК), іх високоаффінної субпопуляції (за тестом "активного" розеткоутворення) - Еа- РУК, субпопуляцій хелперів та супресорів (за тестом чутливості розеткоутворення до теофіліну), для функціональної оцінки ставили реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА). Оцінку В-клітинної ланки імунітету здійснювали за вмістом в крові популяції лімфоцитів, що утворюють розетки в присутності комплемента (ЕАС-РУК), та вмістом в сироватці імуноглобулінів класів G, A, M (метод радіальної імунодифузії за Маncini) і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (метод преципітації з поліетиленгліколем). Про стан неспецифічного захисту судили за активністю лізоциму сироватки та слини, оцінюваною нефелометричним методом в тесті бактеріолізу Micr. lysodeiсticus і комплемента, оцінюваною за 50%-ним гемолізом, а також за фагоцитозом як однією із ланок імунітету. При цьому оцінювали активність фагоцитозу (за фагоцитарним індексом - відсотком лейкоцитів, які поглинають Staph. aureus), його інтенсивність (за мікробним числом - кількістю мікробів, поглинених одним фагоцитом) та завершеність (за індексом перетравлення - відсотком фагоцитів з нежиттєздатними мікробами), окремо для мікрофагів (нейтрофілів) та макрофагів (моноцитів). Визначали також вміст фібронектину нефелометричним методом [20,30]. Середні норми (СН) становлять: Лім - 33,9?1,3%; Т-54,1?1,7%; Та-29,6?1,1 %; Тх-33,2?2,7 %; Tс-20,9?0,9 %. IgG,г/л 11,6?0,6; B,%16,5?1,2; IgA,г/л 1,91?0,090; IgM,г/л1,14?0,06; РБТЛ,%-65,2?1,4; ЦІК,од.54?3

Стан еритрону оцінювали за вмістом в крові еритроцитів, ретикулоцитів,
гемоглобіну та величиною гематокриту, а також розрахованих на їх основі
еритроцитарних індексів [66]. Середні норми (СН) становлять: Нв, г/л148?6
Е, T/л 4,55?0,20; Ht, %43,9?1,5; Рет.,%0,69?0,019; CВГЕ; пг28,5?1,7СКГЕ-
%34,0?1,5
Про стан первинного гемостазу судили за вмістом в крові тромбоцитів, І фазу вторинного гемостазу (протромбіноутворення) оцінювали за активованим каоліном часом рекальцифікації плазми (КЧРП), ІІ фазу (тромбіноутворення) - за протромбіновим індексом (ПІ), ІІІ фазу (фібриноутворення) - за вмістом в плазмі фібриногену А та В, антикоагулянтну систему - за толерантністю плазми до гепарину (ТПГ), IV фазу (посткоагуляційну) - за етаноловим тестом. Використа