Вы здесь

Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної промисловості АПК

Автор: 
Заюкова Марина Сергіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U004043
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА І ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА
(на прикладі підприємств м’ясної промисловості регіону)
2.1. Методологічні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства
Наявність різних підходів до визначення поняття фінансової стійкості
підприємства вплинуло на появу принципово різних методик визначення фінансової
стійкості суб’єкту господарювання.
Будь - який об’єкт фінансового аналізу може бути відображеним у системі
показників. Кожне економічне явище та процес визначається не одним, а цілим
комплексом взаємозалежних показників. Найчастіші аналітичні показники
оцінювання поділяються на абсолютні та відносні. Традиційно до останнього часу
як складова оцінки фінансового стану підприємства, категорія “фінансова
стійкість” розглядалася через систему багатьох відносних коефіцієнтів. В
останні роки з’являються методики визначення абсолютного показника фінансової
стійкості, що, на наш погляд слід розглядати як новий методологічний підхід,
який потребує уточнення у теоретичному плані.
Так, Ковальов В.В. та Савицька Г.В. розглядають стійкість як можливість
підприємства за рахунок власного капіталу покривати кошти, що вкладені в
активи, при відсутності простроченої дебіторської і кредиторсь­кої
заборгованості, а також спроможність розраховуватись за своїми зобов'язаннями.
На основі цього автори пропонують використовувати для оцінки фінансової
стійкості модель забезпеченості запасів та витрат власними та залученими
джерелами їх формування (формула 2.1) [51, 95]:
ОС+3Вде ОС - необоротні активи;
3В - запаси та витрати;
ДЗ - довгострокові кредити та залучені кошти;
СС - власний капітал.
З умови (2.1) витікає оцінка фінансової стійкості підприємства за ступенем
покриття запасів та витрат власними та залученими джерелами їх фо­рмування
(формула 2.2)
3ВСаме виходячи з цієї умови відокремлюють чотири типи фінансової стійкості, які
називають абсолютним показником фінансової стійкості: абсолютна стійкість,
нормальна стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.
Іваненко В.І., розглядаючи вище наведену методику, приводить умову за якої
фінансова стійкість вважається допустимою. Такою умовою є адаптація, коли сума
короткострових кредитів і позикових засобів залучених до фор­мування запасів і
затрат, не перевищує сумарну вартість виробничих запасів і готової продукції, а
величина незавершеного виробництва і витрат майбу­тніх періодів є меншою або
дорівнює залишку власних і довготермінових за­лучених коштів формування запасів
і затрат. Кризове фінансове становище визначається залежністю (формула 2.3)
[46] :
Гк +П +Дз де Гк - грошові кошти;
П - цінні папери;
Дз - дебіторська заборгованість;

Кз - кредиторська заборгованість;
Кн - кредити та позики, що не погашені в строк.
Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. виходячи з умови (1.1), розглядають окрім
оцінювання фінансової стійкості підприємства за ступеням покриття запасів та
витрат джерелами коштів ще один напрямок оцінки фінан­сової стійкості: виходячи
із ступеня покриття необоротного капіталу дже­релами коштів (формула 2.4) [122]
:
ОС Крім того, автори розглядають алгоритм розрахунків фінансової стійкості для
умови (2.4) в короткостроковому та довгостроковому періодах.
Забродська Л., використавши моделі (2.2) та (2.4) при аналізі фінан­сової
стійкості підприємств, дійшла висновку про те, що модель (2.2) не можна
використовувати для підприємств торгівлі, оскільки вони зазвичай не мають
власного оборотного капіталу, а оборотні та необоротні активи фінансу­ються за
рахунок кредиторської заборгованості, що спотворює економічний зміст моделі.
Проте, дослідження моделі (2.4) показали, що вона відповідає реальному стану та
фінансовим пропорціям підприємств торгівлі. Однак кредиторська заборгованість у
підприємств торгівлі - це, наявність дебітор­ської заборгованості у підприємств
- виробників. Тому виробникам продукції на відміну від торгових підприємств
модель (2.4) дасть спотворену картину фінансового стану, а модель (2.2)
відобразить їх реальне становище [40].
Представлені методики доповнюють одна одну. Продовжуючи розвиток подібної точки
зору, вважаємо, що в основі визначення абсолютних показників лежить балансова
модель, яка відображає величину активів та пасивів підприємства. Виходячи з
цього, така модель може бути зображена розглянутою агрегованою моделлю за
формулою 2.5.
На + З + ІОа = Вк + ЗНВП + Дз + Ккз + ІПз (2.5)
Враховуючи те, що придбання основних засобів та інших необоротних активів
відбувається за рахунок власного капіталу, величини забезпечення наступних
витрат і платежів, а також за рахунок довгострокових зобов’язань представимо
дану балансову модель формулою 2.6:
З + ІОа = [(Вк + ЗНВП + Дз)-Hа] + [Ккз + ІПз] (2.6)
Можна зробити наступний висновок, що при умові обмеження запасів і витрат
величиною [(Вк + ЗНВП + Дз) - Hа] буде виконуватись умова платоспроможності
підприємства, тобто поточні зобов’язання будуть покриватися грошовими коштами,
розрахунками та іншими активами, отже буде виконуватись таке рівняння ( формула
2.7):
З ІОа >= Ккз + ІПз
Звідки можна сформувати узагальнюючий показник фінансової стійкості
підприємства – це надлишок чи нестачу засобів для формування запасів і витрат,
тобто різниця між величиною джерел засобів підприємства та величиною запасів і
витрат.
Враховуючи реальну структуру фінансування сучасного підприємства, а також