Вы здесь

Порівняльна ефективність тривалого лікування хворих на гіпертонічну хворобу фіксованими комбінаціями антигіпертензивних засобів

Автор: 
Іманова Наталія Інгілабівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U004101
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ III

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ПАЦІЄНТІВ
Усім хворим, яких було включено до дослідження, випадково призначали один із трьох антигіпертензивних препаратів, обраних для порівняння: тенорик, енафрил або адельфан. Таким чином, залежно від терапії, хворих розподілили до трьох груп порівняння. До четвертої, контрольної, групи було включено пацієнтів, які спочатку відмовлялися від лікування, приймали препарати час від часу (3-4 рази на місяць), або припинили прийом препарату протягом першого місяця від початку лікування із-за виникнення побічних або небажаних ефектів і не бажали продовжити терапію.
До дослідження включали пацієнтів у віці від 29 до 60 років. Середній вік хворих у групі адельфану становив 47,5 + 1,3 років, у групі тенорику - 49,9 + 0,7 років, у групі енафрилу - 49,2 + 0,8 років (у контрольній групі - 49,3 + 1,0). Розподілення хворих за статтю та віком викладено у таблиці 3.1. Таким чином, групи, що порівнювали, були однакові за обома параметрами, за виключенням відносного переважання чоловіків у контрольній групі.
У групі адельфану родинну розповсюдженість ГХ виявлено у 10 (30,3 %) хворих: по лінії матері - у 6 пацієнтів (19,4 %), по лінії батька - у 2-х (6,5 %), у 2-х пацієнтів (6,5 %) хворіли і батько і мати. У групі тенорику - у 28 пацієнтів (74 %), із них 24 особи (63,2 %) - по лінії матері, 2 (5,3 %) - по лінії батька, 2 (5,3 %) - по лінії обох батьків. У групі енафрилу родинне розповсюдження ГХ фіксували у 24 пацієнтів (82,8 %), по лінії матері - у 18 (62,1 %), по лінії батька - у 4-х (13,8 %), по лінії обох батьків - у 2-х пацієнтів (6,9 %). У контрольній групі - у 12 (36,3 %), по лінії матері - у 11 хворих (33,3 %), по лінії батька - у 1 хворого (3,0 %).
Таблиця 3.1
Розподілення обстежених хворих за статтю та віком
Група обстежених
Кількість
обстеженихСтатьВік, роківчоловіківу %жіноку %у групічоловіківжінок"Адельфан"311135,52064,547,5 + 1,349,7 + 1,446,8 + 1,6"Тенорик"381129277149,9 + 0,751,6 + 1,048,0 + 0,8"Енафрил"291034,51965,549,2 + 0,850,7 + 0,948,4 + 1,1"Контроль"331648,51751,549,3 + 1,050,6 + 1,749,3 + 1,0Усього:1314836,68363,4Примітка: "Адельфан", "Тенорик", "Енафрил" - групи хворих, що отримували адельфан, тенорик, енафрил, відповідно; "Контроль" - група хворих, що не отримували терапію.
До кількості загальноприйнятих факторів ризику також належать надлишкова вага тіла та паління тютюну. У групі хворих, які отримували адельфан, надлишкову вагу тіла реєстрували у 9 пацієнтів (29 %), 6-х жінок та 3-х чоловіків. У середньому в групі індекс маси тіла складав 28,8 + 0,8. Факт паління тютюну реєстрували у 2-х пацієнтів (не менш 1/2 пачки сигарет за добу), що склало 6,5 %. Показники фізичного розвитку обстежених хворих надано у таблиці 3.2.
У групі хворих, які отримували тенорик, надлишкову вагу тіла реєстрували у 12 хворих (31,6 %), 11-ти жінок та 1-го чоловіка. В середньому в групі індекс маси тіла склав 28,8 + 0,7 (див. таб. 3.2). Факт паління тютюну мав місце у 2-х пацієнтів (5,2 %).
У групі хворих, які отримували енафрил, надлишкову вагу тіла реєстрували у 15 пацієнтів (51,7 %), 12-ти жінок та 3-х чоловіків. ІМТ складав 28,8 + 0,7 (див. таб. 3.2). Факт паління тютюну (не менш 1/2 пачки сигарет за добу) визнали 3 особи (10,3 %).
Таблиця 3.2
Показники фізичного розвитку у групах обстежених хворих
Показник
"Адельфан"
(N = 31)"Тенорик"
(N = 38)"Енафрил"
(N = 29)"Контроль"
(N = 33)M + mM + mM + mM + mЗріст, см166,6 + 1,5166,6 + 1,5166,6 + 1,4169,9 + 1,5Вага, кг79,9 + 2,478,6 + 1,779,5 + 1,979,1 + 2,0ІМТ, кг/м?28,8 + 0,828,5 + 0,728,8 + 0,727,5 + 0,7ППТ, м?1,9 + 0,031,9 + 0,021,9 + 0,031,9 + 0,03Примітка: "Адельфан", "Тенорик", "Енафрил" - групи хворих, що отримували надалі адельфан, тенорик, енафрил, відповідно; "Контроль" - група хворих, які не отримували терапію; N - кількість обстежених хворих, ППТ - площина поверхні тіла.
У контрольній групі надлишковий ІМТ мали 10 хворих (30,3 %), 8 жінок та 2 чоловіки. ІМТ за групою складав 27,5 + 2,8. Палили в цій групі 3 пацієнти (9,1 %).
Серед скарг пацієнтів із групи адельфану, 10 хворих (32,3 %) скаржилися на головний біль стискуючого характеру у потиличній ділянці, періодичний, який проходив самостійно після сну у 4-х хворих (12,9 %), після прийому анальгетиков у 3-х (9,7 %), після прийому гіпотензивних препаратів у 3-х (9,7 %). Друге місто за частотою займав ниючий біль у серцевій ділянці, короткостроковий, не зв'язаний з фізичним навантаженням, який проходив самостійно у 8 хворих (25,8 %). 2 людини (6,5 %) указували на періодичне серцебиття. 12 пацієнтів (38,7 %) хворими себе не відчували і не скаржилися.
У групі тенорику провідними скаргами були: головний біль стискуючого характеру й важкість у потиличній ділянці, які помічали 20 хворих (52,6 %); біль проходив самостійно у 5 хворих (13,2 %), після прийому анальгетиків у 4 хворих (10,5 %), після прийому антигіпертензивних засобів у 11 хворих (29 %). Ниючий біль у серцевій ділянці визначали 12 хворих (31,6 %), у 9 хворих біль проходив самостійно, у 3-х після прийому препаратів, які містять ментол. У 4 осіб (10,5 %) були скарги на періодичну хитливість під час ходи, у 5-х - на погіршення зору в останні 6 місяців (13,2 %). 10 пацієнтів цієї групи не скаржилися (26,4 %).
У групі енафрилу важкість і давлючий біль у потиличній ділянці відзначали 11 хворих (37,9 %), у 2-х вони проходили самостійно після сну, у 5-х - після прийому анальгетиків , у 2-х - антигіпертензивних препаратів, у 2-х - поєднаним застосуванням двох останніх. Ниючі болі в області серця - у 10 пацієнтів (34,5 %), у 4-х вони проходили самостійно, у 6-х після прийому засобів, що містять ментол. Періодичну хиткість при ходьбі відзначило 3 хворих (10,3 %), погіршення зору протягом останніх 6 місяців - 2 (6,9 %). 6 пацієнтів із цієї групи скарг не пред'являли (20,7 %).
У контрольній групі давлючий біль у потиличній д