Вы здесь

Обгрунтування та апробація імунореабілітації при хірургічному лікуванні хворих на хронічний тонзиліт

Автор: 
Верес В\'ячеслав Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U004123
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Клінічне обстеження та лабораторні дослідження проведено у 210 осіб , віком від 9 до 45 років , з них осіб чоловічої статі було 118 , жіночої - 92 . 102 пацієнта склали групу осіб з видаленими в різні терміни мигдаликами , при цьому умовно виділяли такі терміни ( за давністю проведеної тонзилектомії ) : 1 рік , 2 , 5 та більше 10 років . 76 хворих - на хронічний декомпенсований тонзиліт, які підлягали оперативному лікуванню були обстежені клінічно та лабораторно . Після проведення тонзилектомії ці пацієнти склали наступні групи : основну в кількості 44 осіб , яким була проведена імунореабілітаційна терапія за запропонованою схемою та порівняльну в кількості 32 осіб , яким імунореабілітаційна терапія не проводилась . Контрольна група складалась з 32 осіб , які не мали патологічних змін в лімфоглотковому кільці та системної органної патології .
Аналіз захворюваності проводився при вивченні 100 історій пацієнтів, які мали в анамнезі тонзилектомію .При відборі хворих та визначенні форми хронічного тонзиліту використовували класифікацію І.Б. Солдатова ( 1975 ) , в роботу включені хворі на хронічний декомпенсований тонзиліт , у яких декомпенсація проявлялась у вигляді рецидивів ангін до 3-4 разів на рік .
Дослідження проводились як на базі Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України , так і на базі центральної районої лікарні м. Жовква ( Львівська обл. ) . Оцінювався стан клінічного та імунного статусів хворих на хронічний тонзиліт , пацієнтів після видалення мигдаликів та практично здорових осіб із застосуванням методів сучасної отоларингології і клінічної імунології . Крім того , в процесі розробки підходів до імунореабілітації пацієнтів після тонзилектомії і оцінки їх ефективності у віддаленому періоді після операції використовувались цитологічні та клініко- статистичні методики .
При проведенні клініко-імунологічних досліджень матеріалом служили компоненти периферичної крові та ротоглотковий секрет , підданий попередній сепарації перед проведенням досліджень .
Характер обстежень клінічного матеріалу наведений в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Характер проведення клінічних досліджень та кількість обстежених пацієнтів
Характер
досліджень Групи хронічний
тонзиліттонзилектомія контроль Клінічні обстеження 76 102 32Імунологічні дослідження 27 92 22При проведенні лікування в післяопераційному періоді
-
76
-Аналіз історій хвороб 30 100 -Характер проведених загальнолабораторних досліджень представлений в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Загальнолабораторні дослідження в групах пацієнтів
Дослідження Хронічний
тонзилітТонзилектомовані ( роки )контроль 1-2 5 > 10Лейкоцитарна
формула
22
28
11
-
14ШОЕ 22 28 11 10 14Zn , Mg в плазмі 11 12 - - 10Мікробіологічні 20 26 - - 17
Напрямок і характер імунологічних досліджень наведені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3.
Характер імунологічних досліджень та число обстежених в окремих групах
Характер
дослідженьХронічний
тонзилітТонзилектомовані ( роки ) Контроль 1-2 5 > 10Т- лімфоцити 15 25 20 20 20В-лімфоцити 12 25 20 20 20 NK 10 10 10 10 10Чутливість in vitro
до імуномодуляторів
10
10
10
10
10Активність
фагоцитоза
15
20
15
15
15Імуноглобуліни
cироватки M , G , A
15
15
15
15
15Загальний IgE 10 10 10 10 10ЦІК 10 10 10 10 10 Антистрептолізин - О 15 15 15 15 20Антитіла до
протеогліканів
Klebsiella pneumoniac
12
15
11
12
15 Мукозальний імунітет Секторний імуноглобулін А
в слині та сльозі
20
20
20
20
20Інші імуноглобуліни
в слині
15
15
15
20
20Клітинний склад
ротоглоткового
секрету
10
11
12
15
12
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Клініко - інструментальні методи клінічного дослідження включали в себе збір скарг пацієнта ( або спостереження батьків ) , складання анамнезу і з"ясування його особливостей , загальний огляд хворого та проведення отоларингологічного обстеження . Основним методом обстеження було проведення прямої ринофарингоскопії , при якій враховувався стан піднебінних та глоткового мигдаликів , задньої стінки глотки і м"якого піднебіння . В ряді випадків проводили непряму задню риноскопію та обов"язково риноскопію для визначення клінічного стану слизової оболонки носових раковин . Основними базовими методами досліджень були методи сучасної клінічної та екпериментальної отоларингології ( А.А. Лайко и соавт., 2000 ) .
Лабораторні методи визначення форменних елементів крові , швидкості осідання еритроцитів виконані у відповідності з рекомендаціями О.А. Кост ( 1966 ) . Дослідження вмісту в плазмі крові хворих проводилось біохімічними методами відповідно до рекомендацій фірми-виробника наборів ( Sentinelly , Італія ) . Мікробіологічні дослідження виконані із застосуванням адаптованих поживних середовищ фірми > ( США