Вы здесь

Експериментальне обгрунтування розробки нових консервантів для заготівлі вологого зерна, силосу і сінажу

Автор: 
Кавун Олександр Федорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2003
Артикул:
0403U004226
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВИКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ І МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
Базою для проведення досліджень було колективне сільськогосподарське
підприємство “Берладинка” і “Серединка” Бершадського району Вінницької області,
дослідне господарство “Бохоницьке” та лабораторія підвищення поживності кормів
Інституту кормів УААН. Дослідження також проводилися в господарствах
Вінницького, Оратівського районів Вінницької області та Здолбунівському районі
Рівненської області, а також дослідному господарстві “Тучинське” Рівненської
обласної дослідної сільськогосподарської станції, СВК “Прогрес” та агрофірма
“Мир” Рівненської області.
В основу роботи покладено вивчення консервуючої здатності пропіонової кислоти
і нових консервантів рослинного і мінерального походження при заготівлі силосу
з кукурудзи, підв’яленої зеленої маси люцерни, вологого зерна кукурудзи та
соєво-кукурудзяної зерносуміші з низьким вмістом уреази. Консервували
пропіоновою кислотою також зерно пшениці, ячменю та гороху. Вивчали консервуючу
дію біологічного консерванту при заготівлі подрібненого зерна кукурудзи з
добавленням подрібненої сої. Критерієм оцінки консервуючої дії консерванту —
насіння гірчиці білої сорту Кароліна була поживна цінність силосу з кукурудзи,
яку оцінювали в балансових дослідах на валухах. Проводили порівняльну оцінку
консервуючої дії вегетативної маси гірчиці білої у фазу цвітіння та
молочно-воскової стиглості насіння при заготівлі силосу з кукурудзи та
порівнювали різні композиції біологічних, мінеральних та кислотних
консервантів. Вивчали процес інгібування антитрипсину в зерні сої за рахунок
цукрів меляси і насіння гірчиці білої при одержанні соєво-кукурудзяного
консервованого корму з низьким вмістом уреази в ньому. Проводили апробацію
нового консерванту на основі вулканічних туфів родовищ Рівненської та
Хмельницької областей при заготівлі силосу і сінажу в обсягах 3-5 тис. тонн.
Вивчення динаміки, інтенсивності та тривалості бродильних процесів у
закладеній кормовій масі чи вологому зерні проводили в 3-х літрових скляних
банках, які з’єднували по типу сполучених судин з ємкістю з насиченим розчином
кухонної солі. По кількості витісненої рідини в збірну ємкість судили про об’єм
виділених газів як показника інтенсивності протікання бродильних процесів та
консервуючої дії нових консервантів рослинного і мінерального походження. Облік
виділення газів проводили щодобово із розрахунку см3 на 1 кг досліджуємого
корму. Концентрацію аміаку визначали за класичним методом Конвея. Вміст
органічних кислот і спиртів в консервованих кормах виражали в % і визначали з
використанням газового хроматографа “Хром-5”. Визначення загальної кислотності
та величини рН консервованих кормів проводили за нижче викладеними методиками.
Аналіз видового складу грибів і кількість колонійутворюючих одиниць (КУО)
проводились за “Методичними вказівками по санітарно-мікологічній оцінці і
покращенню якості кормів”. Визначення проводилось за такою схемою: зразок зерна
розмелювали у млинку типу “Пірует”, потім 1 г одержаного борошна розводили у
100 разів водою, після чого робили висів на поживне середовище у чашки “Петрі”.
Чашки “Петрі” витримували в термостаті протягом 10 днів, після чого проводили
підрахунок КУО і визначали видовий склад грибів.
Згідно нормативів кількість КУО в 1 г зерна не повинна перевищувати 10000 для
грибів родів Aspergillus, Alternaria, Mucor, Penicillium, Rhizopus та 200 — для
роду Fusarium при згодовуванні тваринам, а також птиці.
Аналізи зразків зерна на вологу, азот, сирий протеїн, сирий жир, сиру
клітковину, золу, кальцій, фосфор і розчинні вуглеводи проводили згідно
“Руководства по анализам кормов”. Визначення аміачного азоту, кислотності зерна
і рН проводили за методиками, які викладено в довіднику “Методы исследования
кормов, органов и тканей животных”.
Вміст пропіонової кислоти в обробленому зерні визначали на газовому
хроматографі, де як наповнювач колонки використовували “Porapak Q” за
методичними рекомендаціями “Вивчення органічних кислот у біологічному матеріалі
— методом газохроматографічного аналізу”.
Дослідження проводили по вивченню впливу пропіонової кислоти на динаміку та
інтенсивність ферментації подрібненого зерна кукурудзи, біохімічні процеси і
мікробіологічну забрудненість цілого зерна. Консервуюча дія нового біологічного
консерванту рослинного походження при силосуванні кукурудзи вивчалася в
порівнянні з бактеріальними заквасками, а при силосуванні підв’яленої маси
люцерни досліджувалась консервуюча здатність консервантів біологічного і
мінерального походження. Дослідження проводилися також по розробці нових
консервантів для вологого зерна кукурудзи в анаеробних умовах та для силосу і
сінажу. За основу нового консерванту бралися вулканічні туфи Берестовецького
родовища Рівненської області Хімічний склад базальтових туфів такий, %: SiO2 —
39,15; Al2O3 — 8,52; Fe2O3 — 12,33; K2O —4,8; Na2O — 3,0; MgO — 2,88; CaO —
2,34; TiO2 — 2,15; P2O5 — 0,159; NiO — 0,004; SO3 — 0,11; MnO — 0,086; Cl —
0,003; Zn — 0,0039; Rb — 0,0038; Cu — 0,002; Co — 0,003.
Визначення рН силосів і консервованих кормів проводили за загальноприйнятою
методикою. Наважку зразка корму масою 25 г вносять у колбу об’ємом 250 мл,
заливають дистильованою водою і ставлять у холодильник на 10-12 годин для
екстракції кислот. Після цього розчин у колбочках добре перемішують і
фільтрують на щільному фільтрі. Далі 50-100 мл фільтрату переносять у хімічний
стаканчик на 150 мл і визначають кислотність на універсальному іонометрі ЭВ-74
або аналогічному приладі. Прилад попередньо відкалібровують стандартними
буферними розчин