Вы здесь

Фінансове забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва

Автор: 
Олійник Дмитро Семенович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000154
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Склад та структура фінансових ресурсів сільськогосподарських
підприємств
Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи та надходження, що
знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначені для виконання
фінансових зобов’язань, здійснення витрат на розширене відтворення та
економічне стимулювання працівників.
В процесі організації виробничої діяльності на будь-якому підприємстві і в
будь-якій галузі виникає потреба у фінансуванні:
– поточних витрат на виробництво й реалізацію продукції;
– капітальних вкладень, пов'язаних з розширенням виробництва та його технічним
оновленням, використанням нематеріальних активів;
– платежів фінансовій, банківській системам, внесків до позабюджетних фондів;
– утворення грошових фондів і резервів (на розвиток, страхових, а також
заохочувального та соціального характеру);
– операцій купівлі-продажу цінних паперів;
– благодійних і спонсорських заходів тощо.
Суттєвим чинником, що впливає на організацію фінансування виробничої
діяльності, є особливості галузі, в якій функціонує підприємство. Різні галузі
відрізняються характером виробленого продукту, терміном виробничого циклу,
характером накопичення витрат, оподаткування тощо.
Відмінними особливостями сільськогосподарського виробництва, що впливають на
організацію фінансів на підприємствах цього сектору економіки і відображаються
на прибутковості, є: зональна специфіка й тривалість робочого періоду; погода;
біологічні фактори; ризикованість сільгоспвиробництва.
Детально основні складові фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств
наведені в додатку М таблиця М.1.
Залежно від цільового призначення та строків використання вирізняють основні та
оборотні фінансові ресурси підприємства (див. додаток Н).
Основний капітал включає:
– матеріальні активи (основні засоби);
– нематеріальні активи;
– довгострокові фінансові вкладення.
Матеріальні активи (основні засоби) – це вартість нерухомого та рухомого майна,
що протягом тривалого часу (більше 1 року) бере участь у процесі господарської
діяльності і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або
моральним зносом.
Основні засоби – це основні фонди підприємства у грошовому виразі, які
включають об’єкти виробничого й невиробничого призначень (фонди для
обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров’я
працівників підприємства тощо).
За своєю натурально-речовою формою основні засоби поділяються на: будинки,
споруди, передавальні пристрої, машини, транспортні засоби, виробничий
інвентар, багаторічні насадження тощо.
У сільськогосподарському виробництві головним засобом є земля, що не
амортизується і, відповідно, не бере участі у формуванні собівартості
продукції. Водночас різний рівень природних ресурсів земель та їхнє
місцезнаходження сприяють створенню у сільськогосподарських підприємств
диференційованого доходу.
Значне місце у складі основних виробничих фондів посідає продуктивна та робоча
худоба, відтворення якої здійснюється безпосередньо в самому сільському
господарстві при вирощуванні молодих тварин. За виробничою худобою амортизація
не нараховується, і таким чином, її вартість не переноситься на собівартість
продукції.
Нематеріальні активи (об’єкти права) – довготермінові витрати підприємства на
придбання об’єктів права інтелектуальної власності, права користування
ресурсами природного середовища тощо.
Нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми,
може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується
підприємством з метою використання протягом не більше 1 року для виробництва,
торгівлі, з адміністративними цілями чи надання в оренду іншим особам.
Нематеріальні активи поділяються на:
– права користування природними ресурсами;
– права користування майном (право користування земельною ділянкою, будівлею,
право на оренду приміщень);
– права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові
назви);
– права на об’єкти виробничої власності (право на винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, ноу-хау тощо);
– авторські й суміжні з ними права (програми, бази даних);
– інші.
Довготермінові фінансові (зовнішні) вкладення – витрати на придбання
корпоративних прав (витрати на пайову участь у статутному капіталі інших
підприємств); придбання акцій і облігацій на довготерміновій основі; позики,
надані іншими підприємствами тощо. Така діяльність приносить підприємству
прибуток у вигляді процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу тощо.
Незвершені капітальні вкладення – вкладення в основні засоби на придбання
обладнання, не встановленого й не прийнятого до монтування. Ці затрати ще не
перетворились на основні засоби, не беруть участі в процесі господарської
діяльності і не амортизуються.
Залежність сільського господарства від природних умов підтверджує ризикованість
виробництва й обумовлює необхідність створення на підприємствах спеціальних
натуральних та грошових страхових і резервних фондів на випадок неврожаю,
повені, посухи та інших стихійних лих. Особливість сільськогосподарських робіт
та їхнє органічне поєднання з природними умовами обумовлює те, що всі види
робіт та строки їх виконання є обов’язковими. Затримка будь-якого виду робіт
спричиняє великі втрати та збитки. Тому до початку агрономічного строку кожного
виду робіт потребується повне забезпечення підприємства відповідними
матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Оборотний капітал підприємства – це грошові кошти, які забезпечують
безперервність процесу виробництва й